Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 березня 2026 року
у справі № 386/1002/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо права на перехресний допит
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено до покарання:
за ч. 1 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч. 2 ст. 307 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
за ч. 2 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 КК до основного покарання приєднано додаткове покарання у виді конфіскації майна та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього майна.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого апеляційний суд ухвалою це рішення залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
На обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК суд першої інстанції у вироку послався зокрема на протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 18 жовтня 2021 року з якого вбачається, що під час його проведення цей свідок у присутності понятих спочатку розповів, а потім на місці показав, як у квітні чи травні 2021 року (точно не пригадує) купував метадон у ОСОБА_5.
У судовому засіданні ОСОБА_5 категорично заперечив факт збуту наркотичного засобу ОСОБА_8. У той же час суд першої інстанції цього свідка в судовому засіданні не допитав і показання засудженого в цій частині не спростував. Відповідно і сторона захисту була позбавлена можливості допитати свідка щодо вказаних обставин і усунути ці суперечності.
Відтак, право сторони захисту на перехресний допит свідка було порушено.
Згідно з положеннями ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, порушення права на перехресний допит.
Апеляційний суд не перевірив уважно доводів засудженого в апеляційній скарзі про недопустимість доказів покладених судом першої інстанції в основу вироку по епізоду незаконного збуту ним наркотичних засобів ОСОБА_8, через порушення права на перехресний допит, оскільки останній не був допитаний у суді, і аргументованих відповідей у своєму рішенні на ці доводи не дав.
Між тим, оцінка цих доводів судом апеляційної інстанції має важливе значення для висновку щодо доведеності чи недоведеності винуватості ОСОБА_5 в об'ємі висунутого обвинувачення та законність або незаконність вироку.
ВИСНОВКИ: право на перехресний допит обумовлюється необхідністю забезпечення принципу безпосередності дослідження доказів, що дає стороні можливість з'ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: критерії допустимості доказів, право на допит свідків, злочини у сфері обігу наркотичного засобу, порушення засад кримінального провадження
