Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 травня 2026 року
у справі № 161/1641/25
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості застосування конфіскації майна як додаткового покарання, якщо обвинуваченому не інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, з корисливого мотиву
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК).
Ухвалою апеляційного суду вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 змінено.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув'язнення.
У решті вирок місцевого суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
ВИСНОВКИ: зі змісту обвинувального акта ОСОБА_6 не ставилося у провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, з корисливого мотиву, що виключає застосування конфіскації майна як додаткового покарання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини у сфері обігу наркотичних засобів, правила призначення покарання, корисливі злочини
