Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 травня 2026 року
у справі № 686/30843/21[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК України у зв'язку з перебуванням засудженої на службі у Збройних Силах України
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено:
- за частиною 1 статті 307 КК до позбавлення волі на строк 4 роки;
- за частиною 2 статті 307 КК із застосуванням частин 1, 2 статті 69 КК до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна;
- за частиною 3 статті 307 КК із застосуванням частин 1, 2 статті 69 КК до позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі частини 1 статті 70 КК їй визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та на підставі частини 1 статті 79 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком до досягнення народженою дитиною 5 років та покладено на неї обов'язки, передбачені статтею 76 КК.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін, однак постановою Суду цю ухвалу скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В результаті нового розгляду апеляційний суд скасував вирок в частині покарання та ухвалив новий вирок, яким виключив застосування до засудженої положень статті 79 КК, а в решті залишив вирок без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статей 50 та 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Отже, у розумінні законодавця каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
ВИСНОВКИ: Суд погоджується з висновком апеляційного суду про неможливість застосування до засудженої статті 79 КК, однак з підстав того, що згадана норма передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, для догляду за дитиною, але, як вбачається з матеріалів справи, засуджена на час касаційного розгляду справи перебуває на службі у Збройних Силах України, що унеможливлює здійснення нею постійного догляду за дитиною.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підстави звільнення від покарання, правила призначення покарання, кримінальна відповідальність жінок
