Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2026 року
у справі № 756/5837/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо доказового значення рішення слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку
ФАБУЛА СПРАВИ
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року) до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20% від суми заробітку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.
ОЦІНКА СУДУ
Положення ст. 233 КПК України передбачають право слідчого, дізнавача та прокурора до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчинені кримінального правопорушення. При цьому прокурор, слідчий та дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя має розглянути таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 цього Кодексу, перевірити підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
ВИСНОВКИ: рішення слідчого судді не є доказом у кримінальному провадженні, воно є процесуальним рішенням, яке надає дозвіл на проведення певних слідчих дій, містить оцінку доцільності їх проведення та обґрунтованості клопотання про надання дозволу на проведення обшуку. Аналізу та оцінці в цьому випадку має підлягати обґрунтованість і вмотивованість такого рішення та його відповідність вимогам ст.ст. 234, 235 КПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила оцінки доказів, вимоги до слідчих дій, порядок проведення обшуку
