Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2026 року
м. Київ
справа № 712/6191/18
провадження № 51-3351км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2025 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010001786 від 23 лютого 2016 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куйбишев, Росія, жителя АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 383, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнаний невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченихчастиною 2 статті 383, частиною 1 статті 358, частиною 2 статті 358, частиною 4 статті 358 КК, та виправданий за цим обвинуваченням за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він приблизно у березні 2017 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, у невстановленому місці, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, направив до Генеральної прокуратури України та до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), як до органу досудового розслідування (до кожного окремо), завідомо підроблені документи з неправдивими відомостями, а саме листи громадської організації «Депутатський контроль» у Черкаській області № 101 від 29 січня 2016 року, та вчинив завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , у вказаний час, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи недійсність в листі № 101 від 29 січня 2016 року підпису ОСОБА_6 , який був виконаний електрографічним способом друку, діючи від імені останнього, як представника ГО «Депутатський контроль» у Черкаській області, скориставшись бланком з реквізитами даної громадської організації, без відома та дозволу її посадових осіб, з метою безпідставного проведення перевірки законності прийнятого суддями Господарського суду Черкаської області рішення під час розгляду господарської справи № 925/843/15, здійснив відправлення на адресу Генеральної прокуратури України та НАБУ вищевказаних документів, у яких повідомив неправдиві відомості про прийняття суддями Господарського суду Черкаської області рішення на користь ТОВ «Свидівок - ТУР» за винагороду та про отримання ними певної суми коштів від приватних осіб, тобто вчинив завідомо неправдиве повідомлення суду про вчинення ними злочину, поєднане з обвинуваченням особи в тяжкому злочині, передбаченого частиною 3 статті 368 КК. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 383 КК - завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, поєднаному з обвинуваченням особи в тяжкому злочині.
Він же, у невстановленому досудовим розслідуванні часі та місці, діючи умисно, цілеспрямовано, з метою безпідставного проведення перевірки законності прийнятого суддями Господарського суду Черкаської області рішення під час розгляду господарської справи № 925/843/15, підробив лист ГО «Депутатський контроль» у Черкаській області № 101 від 29 січня 2016 року з відміткою «отримано Вища Рада Юстиції», в який вніс неправдиві відомості про прийняття суддями Господарського суду Черкаської області рішення на користь ТОВ «Свидівок - ТУР» за винагороду та про отримання ними певної суми коштів від приватних осіб, для подальшого використання вказаного підробленого документа у власних цілях. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, з метою використання його підроблювачем.
Він же, в січні 2016 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись у приміщенні відділення поштового зв`язку № 1 в м. Черкаси Черкаської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, направив до Вищої Ради Юстиції, завідомо підроблений документ з неправдивими відомостями, а саме лист ГО «Депутатський контроль» у Черкаській області № 101 від 29 січня 2016 року, з метою безпідставного проведення перевірки законності прийнятого суддями Господарського суду Черкаської області рішення під час розгляду господарської справи № 925/843/15, в якому повідомив неправдиві відомості про прийняття суддями Господарського суду Черкаської області рішення на користь ТОВ «Свидівок - ТУР» за винагороду та про отримання ними певної суми коштів від приватних осіб. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК - використання завідомо підробленого документа.
Він же, у не встановленому досудовим розслідуванні часі та місці, діючи умисно, цілеспрямовано, повторно, з метою безпідставного проведення перевірки законності прийнятого суддями Господарського суду Черкаської області рішення під час розгляду господарської справи № 925/843/15, підробив листи громадської організації «Депутатський контроль» у Черкаській області № 101 від 29 січня 2016 року, з відміткою «отримано Київський апеляційний господарський суд», з відміткою «отримано Генеральна прокуратура України», з відміткою «отримано Національне Антикорупційне бюро України», в які вніс неправдиві відомості про прийняття суддями Господарського суду Черкаської області рішення на користь ТОВ «Свидівок - ТУР» за винагороду та про отримання ними певної суми коштів від приватних осіб, для подальшого використання вказаного підробленого документа у власних цілях. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною З статті 358 КК України - підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права, метою використання його підроблювачем, вчиненого повторно.
Він же, в січні 2016 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись у приміщенні відділення поштового зв`язку № 1 в м. Черкаси Черкаської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 34, діючи умисно, цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, направив до Київського апеляційного господарського суду, до Генеральної Прокуратури України, до НАБУ завідомо підроблені документи з неправдивими відомостями, а саме листи ГО «Депутатський контроль» у Черкаській області № 101 від 29 січня 2016 року, безпідставного проведення перевірки законності прийнятого Господарського суду Черкаської області рішення під час з метою розгляду господарської справи № 925/843/15, в якому повідомив неправдиві відомості про прийняття суддями Господарського суду Черкаської області рішення на користь ТОВ «Свидівок - ТУР» за винагороду та про отримання ними певної суми коштів від приватних осіб. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК - використання завідомо підробленого документа.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2025 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2023 року залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2025 року, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги, потерпілий зазначає про помилковість висновків судів про відсутність у діях ОСОБА_7 складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
У касаційній скарзі потерпілий зазначає, що заяви про вчинення кримінального правопорушення на бланку ГО «Депутатський контроль» у Черкаській області, який відповідає критеріям офіційного документа, містять інформацію, що підтверджує певні події та факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру. А він, як спеціально уповноважений міжфракційного депутатського об`єднання «Депутатський контроль» у Черкаській області, призначений на громадських засадах, мав повноваження на підписання офіційних документів від вказаного об`єднання.
Також, на переконання потерпілого, кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 383 КК - завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення є закінченим з моменту надходження такого повідомлення до вказаного адресату, а тому, висновки судів про відсутність складу цього кримінального правопорушення у діях ОСОБА_7 , зважаючи на помилкову думку ОСОБА_7 про характер відомостей, що ним повідомлялись відповідним органам, є безпідставними.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення касаційної скарги потерпілого, зазначила про обґрунтованість вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами частини 1 статті 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 284 цього Кодексу.
Стаття 373 КПК передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) КК, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Суд першої інстанції, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що викладені в обвинувальному акті діяння мали місце та вчинені ОСОБА_7 .
При цьому місцевий суд зазначив, що стороною захисту не наведено порушень КПК, та такі порушення не встановлено в ході розгляду справи, які б дали суду підстави зробити висновок про недопустимість будь-якого дослідженого в ході розгляду справи доказу.
Натомість, виправдовуючи ОСОБА_7 за частинами 1, 2, 4 статті 358 КК (хоча за обвинувальним актом обвинуваченому інкримінувалися діяння, передбачені частинами 1, 3, 4 статті 358 КК) суд першої інстанції, з яким у подальшому погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що інкриміновані підроблені та використані обвинуваченим документи не спричинили, та не могли спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення, зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, що перешкоджає визнанню документів, підробку та використання яких інкримінується обвинуваченому, офіційними документами та, в свою чергу, виключає можливість притягнення обвинуваченого до відповідальності за статтею 358 через відсутність складу кримінального правопорушення.
Разом з цим поза увагою судів залишилося те, що у примітці до статті 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти не тільки документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, а й документи, які можуть бути використані як докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Колегія суддів повністю поділяє сталу практику Верховного Суду, згідно з якою заява про вчинення злочину не є доказом у кримінальному провадженні, а виступає підставою для відповідного реагування органів досудового розслідування, внесення ними відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактами, викладеними в такій заяві (див., наприклад, постанову Касаційного кримінального суду від 29 січня 2026 року у справі № 753/7920/18 (провадження № 51-2123км25).
Проте застосування такої позиції доречно у тих провадженнях, де заява про вчинення кримінального правопорушення виступає не більше як процесуальною підставою для початку досудового розслідування.
Дане кримінальне провадження наочно демонструє, що заяви, подані від імені ОСОБА_6 , досліджувалися не у зв`язку з розпочатим досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, про які начебто повідомляв заявник, а як предмет кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК, та як носій інформації, на якому зафіксовані відомості, які могли б свідчити про завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення (стаття 383 КК), тобто дослідженню піддавалися не тільки інформативне наповнення цих заяв, а й їх зовнішні ознаки та способи створення.
Також колегія суддів зазначає, що зміст поняття цього різновиду офіційного документу є більш широким у кримінально-правовому розумінні, ніж у тлумаченні його поняття у кримінальній процесуальній діяльності, оскільки може охоплювати й інші сфери правозастосування (див. постанову Касаційного кримінального суду від 17 січня 2024 року у справі № 293/1108/17 (провадження № 51-4436км23).
З огляду на зазначене Суд вважає передчасними висновки судів про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 358 КК, що стало наслідком неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 383 КК.
Місцевий суд, з яким згодом погодився й суд апеляційної інстанції, виправдовуючи обвинуваченого, зазначив: «Будь яких доказів, що обвинувачений повідомив інформацію яку завідомо для себе вважав неправдивою, а не є його суб`єктивною думкою, стороною обвинувачення не надано, та можливість її отримання була вичерпана в ході судового розгляду справи. Тлумачення сторони захисту, що викладена в інкримінованих обвинуваченим повідомленнях про вчинення злочину є для нього недостовірною, а не його особистою думкою є лише припущенням сторони обвинувачення, та не може бути покладена в основу обвинувального вироку».
Натомість, як убачається з заяв, які подані від імені ОСОБА_6 , в них категорично і недвозначно вказується: «Мною з`ясовано, що дане рішення прийнято суддями за винагороду, ними отримана певна сума коштів від приватних осіб, зацікавлених в забудові даної ділянки, з метою прийняття рішення не на користь позивача та надання можливості подальшої розпочатої вже забудови».
З огляду на зміст заяв та аргументи, які висувалися потерпілим як під час провадження у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді виправдувального вироку, мотиви, покладені в основу виправдування, колегія суддів вважає непереконливими.
За результатами касаційного перегляду підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції відповідно до положень статей 415, 438 КПК, про що просить потерпілий у касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
За правилами статті 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Тобто суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у кримінальному провадженні матеріалами та дати на них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Проте суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , зазначених вимог закону не дотримався.
З урахуванням того, що вапеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 ставив питання про скасування виправдувального вироку та ухвалення обвинувального вироку, Суд вважає, що допущені порушення можуть бути усунені за наслідками апеляційного перегляду, у зв`язку з чим касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду -скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
у х в а л и в:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2025 рокустосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
