Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 червня 2026 року
у справі № 461/5419/22
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації дій особи як умисне заподіяння шкоди працівникові правоохоронного органу в зв`язку із виконанням цим працівником службових обов'язків (ч. 2 ст. 345 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 345 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі частини 5 статті 72 КК зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної, матеріальної шкоди та про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Диспозиція частини 2 статті 345 КК передбачає кримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Об`єктивна сторона цього злочину полягає у заподіянні побоїв, а також легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи тілесних ушкоджень.
Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується виключно умисною формою вини. Тому для кваліфікації дій особи за частиною 2 статті 345 КК судом має бути доведено, що тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу були заподіяні умисно.
При цьому, інтелектуальна ознака прямого умислу полягає у тому, що суб'єкт усвідомлює фактичну сторону своїх дій, зокрема те, що він своєю протиправною поведінкою заподіює тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу, у зв`язку із виконанням останнім службових обов`язків, а вольова ознака передбачає наявність бажання на їх заподіяння та настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків.
ВИСНОВКИ: винуватий спрямував свої дії на те, щоби уникнути затримання в спосіб, який завідомо створював реальну небезпеку для життя і здоров`я працівників поліції, які спрямовували свої дії на негайне затримання винуватого в обстановці, коли той рухався під час керування транспортним засобом прямо на них та створений ними бар`єр із службових велосипедів, намагався змінити напрямок руху, але в ситуації, яка не давала йому аби яких обґрунтованих підстав розраховувати на відвернення шкоди їх здоров'ю чи свідчила би про те, що винуватий не міг усвідомлювати реальну можливість заподіяння такої шкоди. Умисне створення реальної небезпеки для життя і здоров`я працівників поліції своїми протиправними діями, що за послідовним розвитком причинно наслідкових зв`язків за супутніх обставин цього провадження віднайшло своє втілення у заподіянні конкретної фізичної шкоди потерпілому, судами попередніх інстанцій правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК як умисне заподіяння шкоди працівникові правоохоронного органу в зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти авторитету органів державної влади, правила кваліфікації злочинів, службова діяльність, професійна діяльність
