Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 24 грудня 2025 року
у справі № 131/191/25
Цивільна юрисдикція
Щодо стягнення як безпідставно набутого майна грошового забезпечення військовослужбовця, який перебував у полоні, виплаченого законному представнику його дитини (колишній дружині) понад розмір присуджених аліментів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 447 087,00 грн.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. А у разі перебування військовослужбовця у полоні грошове забезпечення могло бути виплачено законному представнику його дитини.
Відповідно до статті 3 ЦК України одними із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність - це стандарт поведінки, що означає чесність, відкритість та повагу до прав й інтересів іншої сторони, сумлінне виконання обов`язків та недопустимість зловживання правами.
ВИСНОВКИ: колегія суддів бере до уваги поведінку ОСОБА_2, яка отримувала протягом часу перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у полоні аліменти на утримання дитини, а також і залишок грошового утримання, який залишався після вирахування аліментів. Про понесення додаткових витрат на дитину ОСОБА_2 не заявляла.
ОСОБА_2 отримала спірні грошові кошти у якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1. Підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону його грошового забезпечення, або підстав розпорядження отриманими грошовими коштами відповідачка не довела.
Після зменшення ОСОБА_1 позовних вимог внаслідок повернення йому відповідачкою 862 700 грн, ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції заяву від 26 червня 2025 року, в якій зобов`язалася повернути позивачу 500 000 грн.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих від військової частини в якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 під час його перебування у полоні.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виплати військовослужбовцям, правова природа кондикційних зобов'язань, порядок грошового забезпечення
