Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 березня 2026 року
у справі № 990/580/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо підсудності спору про визнання протиправною бездіяльності ТСК ВРУ стосовно нездійснення стенографування засідання
Фабула справи: ОСОБА_1 поштою направив до КАС ВС як суду першої інстанції позов до ВРУ, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВРУ, яка полягає у нездійсненні стенографування засідання та непереданні стенограми засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин, що призвели до смерті судді та міського голови, створеної на підставі постанови ВРУ;
- зобов`язати ВРУ виготовити та надати ОСОБА_1 детальний письмовий звіт голови та секретаря ТСК ВРУ про всіх учасників та зміст засідання вказаної Тимчасової слідчої комісії.
КАС ВС відмовив у відкритті провадження.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку із діяльністю ТСК ВРУ, яка, реалізуючи владні повноваження, здійснила втручання в здійснення правосуддя у кримінальній справі позивача, зокрема викликала на свої засідання для надання пояснень керівників апеляційного судів, проводила засідання в обласній прокуратурі за участі процесуального прокурора, який підтримує в суді обвинувачення проти позивача. Наполягає, що у спірному випадку немає значення, що формально висновки ТСК не є обов'язковими для прокуратури та для суду, адже визначальним є факт втручання в їх діяльність.
Правова позиція Верховного Суду: положення ч. 1 ст. 2, п. 2 ч. 1 ст. 4, ст.ст. 5, 19 та ч. 1 ст. 266 КАС України слід розуміти так, що в порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть оскаржуватися тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВРУ, які прийнято / вчинено / допущено у правовідносинах, у яких ВРУ реалізує свої владні (управлінські) функції / повноваження.
Створення тимчасових слідчих комісій є однією із форм здійснення ВРУ парламентського контролю у формі парламентського розслідування. Метою їх створення є забезпечення в подальшому парламентської реакції на, зокрема, певні суспільно значущі питання та удосконалення у зв`язку із цим правового регулювання у відповідній сфері.
Діяльність слідчої комісії за своїм змістом має контрольний, аналітичний й рекомендаційний характер. При цьому повноважень із прийняття владних рішень, які б безпосередньо стосувалися прав і обов'язків осіб, які можуть бути фігурантами такого парламентського розслідування, слідча комісія не має. Відтак немає підстав стверджувати, що дії чи бездіяльність слідчих комісій є управлінськими та спрямовані на індивідуальне правове регулювання прав чи обов'язків конкретних осіб.
До обов`язків слідчої комісії дійсно належить ведення протоколів та стенограм засідань, проте її діяльність у частині організації власних засідань і фіксації їх перебігу має за своєю природою внутрішньоорганізаційний характер.
ТСК ВРУ під час організації та проведення своїх засідань не виконувала публічно-владних управлінських функцій, а правовідносини щодо стенографування засідання такої комісії є складовою діяльності зі здійснення парламентського контролю.
Висновки: стенографування засідання ТСК ВРУ у повній мірі стосується внутрішньоорганізаційної діяльності тимчасового парламентського органу. Невиконання відповідачем у спірному випадку процедурних вимог Закону № 400-ІХ не можна розглядати як здійснення управлінської діяльності відносно позивача, яка б створювала безпосередньо для нього будь-які правові наслідки.
Отже, означена позивачем у цій справі бездіяльність ВРУ не підпадає під контроль суду адміністративної юрисдикції. Аргументи позивача ґрунтуються на оціночних судженнях суб`єктивного характеру щодо порушення його прав на доступ до інформації, що свідчить про те, що між ним та відповідачем відсутній публічно-правовий спір, який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ключові слова: судова юрисдикція, визначення підсудності, критерії розмежування юрисдикції