Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 квітня 2026 року
у справі № 160/28799/25
Адміністративна юрисдикція
Щодо розмежування правової природи податкової вимоги та податкового повідомлення-рішення
ФАБУЛА СПРАВИ
Головне управління ДПС звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 716 248,16 грн.
Ухвалою окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачеві на підставі п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день звернення до суду з цим позовом (06.10.2025) у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, шестимісячний строк на оскарження яких сплив 18.09.2025, та податкової вимоги, шестимісячний строк на оскарження якої має сплинути лише 16.11.2025.
Постановою апеляційного адміністративного суду ухвалу окружного адміністративного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 ПК України).
За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Виникнення податкового боргу не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.
ВИСНОВКИ: аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити.
Відтак, податкова вимога не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання. Натомість, такими рішеннями є податкові повідомлення-рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: підтвердження податкового боргу, ППР, рішення податкових органів
