Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 27 травня 2026 року
у справі № 921/256/25
Господарська юрисдикція
Щодо правової конструкції передачі спору з приводу укладення договору на підставі рішення суду
ФАБУЛА СПРАВИ
АТ «Тернопільобленерго» звернулося до господарського суду з позовом до АТ «Укртелеком» про визнання укладеним договору з доступу до опор повітряних ліній електропередавання напругою для розміщення на них проводів проводового мовлення між АТ «Тернопільобленерго» та АТ «Укртелеком» у редакції, запропонованій Позивачем.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ «Укртелеком», фактично розміщуючи свої технічні засоби на елементах інфраструктури АТ «Тернопільобленерго», використовує об’єкт доступу без достатніх правових підстав усупереч вимогам Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж».
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
При ухваленні таких рішень суди виходили з того, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов Договору.
З огляду на недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов Договору, суди дійшли висновку, що він не може бути визнаний укладеним у наведеній Позивачем редакції.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Розкриваючи у статтях 6, 627 Цивільного кодексу України зміст засади свободи договору, законодавець визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.
Проте, закріпивши принцип свободи договору в Цивільному кодексі України, законодавець разом із тим передбачив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
З урахуванням системного тлумачення норм Цивільного та Господарського кодексів України, а також статей 14, 16 Закону України "Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" Суд доходить висновку про те, що право Позивача, як власника об`єкту інфраструктури, вимагати укладення та укладати спірний Договір прямо передбачено на законодавчому рівні, тому на правовідносини сторін у цій справі поширюється дія статей 648 та 649 Цивільного кодексу України.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що за змістом статті 14 Закону № 1834 законодавець передбачив в різних пунктах як право вимагати укладення договору, так і укладати договір з доступу після досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов.
Отже законодавець не продублював у різних пунктах статті 14 загальні положення про укладення договору, а фактично закріпив дві різні конструкції: 1) щодо обов`язковості укладення договору в силу закону та, відповідно, права власника об`єкту інфраструктури вимагати його укладення, в тому числі в судовому порядку; 2) щодо укладення договору в загальному порядку за умови досягнення згоди між сторонами з його істотних умов.
Відповідно до статті 648 та частини першої статті 649 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення такого договору встановлюються актами цивільного законодавства. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Таким чином, наведені правові норми додатково підтверджують необхідність укладення між Власником та Замовником Договору з доступу до опор повітряних ліній електропередавання та можливість передачі спору щодо його укладення у випадку недосягнення згоди щодо його істотних умов судом.
суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували й, констатувавши відсутність між сторонами згоди щодо істотних умов договору, фактично самоусунулись від вирішення спору та не дослідили обґрунтованість доводів Позивача щодо укладення договору та його умов і відповідні заперечення Відповідача.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, наведені вимоги судами попередніх інстанцій дотримані не були, що стало наслідком відмови у задоволенні позову АТ "Тернопільобленерго" виключно з формальних підстав - непогодження сторонами істотних умов Договору.
Як наслідок, спір залишився не вирішеними, що суперечить як завданням господарського судочинства, так і загальним принципам цивільного законодавства.
ВИСНОВКИ: сама по собі правова конструкція передачі спору щодо укладення договору на підставі рішення суду (як і внесення на його підставі змін до діючих договорів або їх розірвання) має місце, коли сторони не досягли згоди як до необхідності його укладення внаслідок відмови однієї з сторін від його укладення, так і не погодження однією з сторін окремих його істотних умов.
Іншими словами, звертаючись до суду з відповідним позовом, сторони (або сторона) договору прагнуть не констатації факту його укладення у випадку досягнення згоди щодо всіх його істотних умов, а вирішення спору, яке включає в себе визначення судом (з урахуванням вимог законодавства та позицій сторін) його істотних умов. При цьому кожна сторона має право обґрунтовувати та доводити свою позицію у справі з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, диспозитивності, змагальності тощо.
Протилежний підхід призвів би до неможливості укласти договір (за наявності обов'язку щодо його укладення) за рішенням суду за наявності заперечень сторони щодо якоїсь його істотної умови, ухилення від його укладення внаслідок зловживанням цивільними правами, а отже нівелювання самої ідеї вирішення такого спору судом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: переддоговірний спір, визнання договору укладеним, зміст договору, порядок укладення договору
