Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 квітня 2026 року
у справі № 910/10333/24
Господарська юрисдикція
Щодо можливості укладення змішаного договору
ФАБУЛА СПРАВИ
Міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Насіння" та Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" про визнання недійсним договору на виробництво насіння, укладеного між відповідачами.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Тлумачення статті 6 Цивільного кодексу України свідчить про те, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непоіменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. Свої відносини в непоіменованих договорах сторони врегульовують на власний розсуд.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою та другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 839 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій, врахувавши наведені норми закону, дослідили умови спірного договору, погоджені його сторонами, та встановили, що укладений між відповідачами у цій справі договір на виробництво насіння є змішаним договором, який містить елементи саме договорів підряду та надання послуг.
Визначальною умовою спірного договору є те, що його предметом є надання Виробником (відповідачем-2) послуг та виконання робіт для Монсанто (відповідача-1) не з власної сировини (Батьківського насіння), а з сировини, що належить на праві власності виключно Монсанто (відповідачу-1), яка за умовами договору надається Монсанто Виробнику для надання послуг (виконання робіт) щодо неї. Тобто, саме сировина Монсанто, а не Виробника, є об`єктом надання послуг (виконання робіт) за спірним договором, що не свідчить про наявність у спірному договорі ознак договорів контрактації сільськогосподарської продукції та купівлі-продажу. Крім того, умови спірного договору не містять також і елементів договорів оренди (суборенди) та спільної діяльності, оскільки його предметом не є передача земельної ділянки в оренду / суборенду та договір не містить умов, які б передбачали вчинення обома його сторонами спільних дій щодо об'єкта договору (Батьківського насіння), за договором такі дії вчиняються виключно однією стороною договору: Виробником на його ж земельних ділянках.
У спірному договорі його сторони погодили предмет договору, обсяги передбачених договором послуг та робіт, строки їх надання (виконання), ціну договору, порядок оплати, строк дії договору, свої права та обов`язки, правила взаємодії між собою при його виконанні, а також результат, який має бути досягнутий при виконанні договору, що не суперечить нормам чинного законодавства.
Отже, Верховний Суд зазначає про те, що суди попередніх інстанцій правильно визначили правову природу спірного договору, виходячи саме з його умов договору (зі змісту договору), а не з назви договору.
ВИСНОВКИ: можливість укладення договорів, що містять в собі елементи різних договорів (змішаний договір), передбачена законом.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: принцип свободи договору, правова природа договору, правова природа змішаного договору
