Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 01 жовтня 2026 року
у справі № 990/124/26[2]
Адміністративна юрисдикція юрисдикція
Щодо правового значення актів органів суддівського самоврядування при вирішенні питань доступу до публічної інформації
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України), в якому просив:
- визнати протиправними дії ВККС України щодо відмови в наданні інформації на запит ОСОБА_1;
- зобов`язати ВККС України надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на його запит в частині надання належним чином завірених копій декларацій родинних зв`язків за формою, визначеною Комісією, поданих суддями, у п'ятиденний строк, передбачений частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС України про визнання протиправним відмови надати інформацію на запит та зобов`язання вчинити певні дії - відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Рішенням Ради суддів України від 13 листопада 2025 року № 48 вирішено:
1. Вважати, що:
- порядок формування, ведення та доступу до суддівського досьє встановлений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та актами ВККС України і є спеціальним правовим режимом, який має пріоритет над загальними положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому доступ до матеріалів суддівського досьє не може надаватися у порядку задоволення запитів на інформацію за правилами Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- з огляду на характер і зміст відомостей, які містяться в суддівському досьє (персональні дані, інформація про членів сім`ї, майнові об`єкти, місце проживання, медичні, службові та інші чутливі дані), така інформація належить до службової інформації з обмеженим доступом і підлягає захисту відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» та частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- загальний доступ до матеріалів суддівського досьє (відкритої частини) може забезпечуватися виключно через офіційний вебсайт ВККС України, у тому обсязі та у спосіб, визначені ВККС України, і лише щодо суддів та кандидатів на посаду судді, які беруть участь у процедурах кваліфікаційного оцінювання або конкурсних процедурах / доборах, з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану;
- такий доступ підлягає негайному припиненню після завершення участі відповідного судді або кандидата у зазначених процедурах;
- спеціальний (повний) доступ до матеріалів суддівського досьє може надаватися лише визначеним законом суб`єктам (зокрема, членам Громадської ради доброчесності, дисциплінарним органами, органам суддівського врядування) і виключно в межах відповідних процедур та за умови дотримання встановлених гарантій нерозголошення.
2. Враховуючи правову природу та мету впровадження інституту декларацій родинних зв'язків і декларацій доброчесності як інструменту забезпечення прозорості та громадського контролю за доброчесністю суддів, вважати загальний відкритий доступ до таких декларацій базовим режимом їх оприлюднення, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про доступ до публічної інформації».
3. На період дії воєнного стану може застосовуватися тимчасове обмеження відкритого доступу до окремих відомостей, що містяться у таких деклараціях, за заявою судді та у порядку, визначеному ВККС України.
ВККС України, розглядаючи вмотивоване клопотання судді про обмеження доступу до окремих відомостей декларацій, не повинна обмежуватися виключно переліком випадків, прямо згаданих у законі, а зобов`язана оцінювати індивідуальні ризики та конкретні обставини, що можуть створювати загрозу безпеці, приватності чи незалежності судді.
Інформація, доступ до якої обмежено в установленому порядку, не може надаватися за запитами відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Проте це не позбавляє відповідне рішення доказового та контекстуального значення. Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування у період між з'їздами суддів України, до повноважень якого належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та захисту суддів від втручання в їхню діяльність. Рішення № 48 ухвалено в межах цих повноважень і відображає фахову оцінку суддівською спільнотою характеру та рівня ризиків, пов`язаних з розкриттям відомостей суддівських досьє в умовах триваючої збройної агресії.
Відповідно Велика Палата Верховного Суду бере це рішення до уваги не як джерело права і не як підставу пріоритету спеціального законодавства над Законом № 2939-VI, а як одну з обставин, що характеризують фактичний контекст спірних правовідносин та підтверджують реальність (а не гіпотетичність) ризиків, на які посилався відповідач, та як акт правозастосування.
Висновки судів у цій справі ґрунтуються на приписах Конституції України, Закону № 2939-VI та Закону № 1402-VIII; покликання на рішення Ради суддів України має щодо них допоміжний характер і не є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
ВИСНОВКИ: акти органів суддівського самоврядування не належать до джерел права, якими визначається обсяг права особи на доступ до публічної інформації, і не можуть ані доповнювати, ані звужувати приписи законів України. Рада суддів України не наділена повноваженнями нормотворчого характеру у сфері інформаційних відносин, а її рішення не підлягають застосуванню судом як норма права.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим публічної інформації, правовий статус розпорядника інформації, спори з ВККС, правовий режим суддівського досьє