Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 листопада 2026 року
у справі № 909/1117/25
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості зменшення неустойки лише на підставі клопотання боржника без встановлення судом підтверджених доказами обставин
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до господарського суду І з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГІ Систем" про стягнення 2 791 986,14 грн, з яких 2 016 434,44 грн пені та 775 551,70 грн штрафу за договором про закупівлю послуг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору несвоєчасно виконав роботи 2-го та 3-го етапів графіка виконання робіт (додаток №3 до договору), у зв`язку з чим позивач відповідно до пункту 10.2 договору нарахував пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, а також штраф за прострочення понад 30 календарних днів у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Господарський суд рішенням, яке апеляційний господарський суд залишив без змін постановою, позов задовольнив частково, стягнув з ТОВ "ТГІ Систем" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 1 008 217,22 грн пені, 387 775,85 грн штрафу за договором про закупівлю послуг та 41 879,79 грн судового збору, в решті позову відмовив.
ОЦІНКА СУДУ
Зменшення неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК є правом суду, яке він реалізує на власний розсуд, який, у свою чергу, обмежений тим, що сторона, яка посилається на підстави для зменшення неустойки, повинна їх довести незалежно від того, прямо передбачені вони законом чи мають індивідуальний характер, а суд має встановити такі підстави та оцінити їх на предмет підтвердженості й обґрунтованості в порядку, передбаченому статтею 86 ГПК. Саме від встановлених у такий спосіб обставин залежать як можливість зменшення неустойки, так і розмір, до якого суд її зменшує.
При цьому погоджений сторонами розмір відповідальності та обов`язковий характер неустойки, на які з посиланням на частину першу статті 550 та частину першу статті 624 ЦК вказує скаржник, не позбавляють суд права на її зменшення за наявності встановлених і доведених обставин, передбачених частиною третьою статті 551 ЦК.
За частиною п`ятою статті 236 ГПК обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дискреційні повноваження суду не звільняють суд від обов'язку:
- встановити, які з обставин, наведених заявником клопотання, підтверджено належними та допустимими доказами, і зазначити ці докази;
- правильно розподілити між сторонами обов`язок доказування, адже довести обставини, які є підставою для зменшення неустойки, зокрема відсутність у кредитора значних збитків, має заявник клопотання;
- оцінити заперечення іншої сторони проти зменшення неустойки;
- мотивувати, чому встановлені обставини мають істотне значення для зменшення неустойки та для визначення її розміру.
Відтак саме лише заявлення клопотання з переліком обставин, які, на думку заявника, зумовлюють зменшення неустойки, без встановлення судом того, що ці обставини підтверджено доказами, не дає суду права на таке зменшення.
У цій справі суд першої інстанції не зазначив, з якими саме наслідками порушення зобов`язання він співвідніс розмір штрафних санкцій, визнаючи їх неспівмірними, і на підставі яких встановлених обставин та доказів дійшов такого висновку.
Поклавши в основу висновку про зменшення неустойки відсутність у матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків і не встановивши підтверджених доказами обставин, на які посилався відповідач, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, фактично поставив можливість стягнення неустойки в повному розмірі в залежність від доведення позивачем обставин, доводити які він не зобов`язаний (частина перша статті 550 ЦК), оскільки обов`язок довести, що порушення зобов`язання не завдало кредитору значних збитків, покладається на відповідача як заявника клопотання про зменшення неустойки.
З огляду на це Суд вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що зменшення неустойки на 50% забезпечує баланс інтересів сторін, адже встановлення такого балансу потребує оцінки обставин, що стосуються інтересів обох сторін спору, а не тільки відповідача.
ВИСНОВКИ: саме лише заявлення клопотання з переліком обставин, які, на думку заявника, зумовлюють зменшення неустойки, без встановлення судом того, що ці обставини підтверджено доказами, не дає суду права на таке зменшення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зменшення неустойки, правила оцінки доказів, порушення грошового зобов'язання