Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 04 листопада 2026 року
у справі № 904/1680/25[1]
Господарська юрисдикція
Щодо неможливості зміни чи припинення рішенням загальних зборів прав та обов'язків, що виникли з договору
ФАБУЛА СПРАВИ
У 2019 році члени Селянського фермерського господарства "Росток" (далі - СФГ "Росток"), головою якого була ОСОБА_1, вирішили простити всім членам борги за договорами позики, укладеними з господарством. Того ж дня СФГ "Росток" і позичальники підписали додаткові угоди до договорів позики про припинення зобов'язань шляхом прощення боргу.
У 2020 році склад членів СФГ "Росток" змінився: більшість колишніх членів виключено зі складу господарства, прийнято нових членів, його перейменовано на ФГ "РОСТОК 2020". ОСОБА_1 залишилася членом господарства з часткою 5% складеного капіталу, але була звільнена з посади голови.
01.04.2025 загальні збори членів ФГ "РОСТОК 2020" без участі ОСОБА_1 вирішили скасувати рішення 2019 року про прощення боргів "внаслідок відмови від анулювання боргів".
ОСОБА_1 просить визнати це рішення недійсним у частині скасування рішення 2019 року. Вона вважає, що виконане рішення не можна скасувати, новий склад членів не мав на це повноважень, а скасування порушує її право на мирне володіння майном, бо спрямоване на відновлення її боргу.
Суди у позові відмовили з тих мотивів, що рішення 2019 року вичерпало дію з укладенням додаткових угод, які є чинними; рішення 2025 року саме по собі не створює для позивачки негативних наслідків, а її вимога фактично спрямована на визнання відсутності права вимоги у кредитора, що не є ефективним способом захисту, оскільки спір про стягнення боргу вже розглядає суд.
ОЦІНКА СУДУ
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК). Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.651 ЦК). У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 ЦК). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК).
У цій справі прощення боргу оформлене двосторонніми правочинами - додатковими угодами до договорів позики, укладеними ФГ "РОСТОК 2020" в особі голови з кожним позичальником. За умовами цих угод зобов'язання позичальників припинилися шляхом прощення неповерненої частини позики, а договори позики розірвані з дати підписання угод. Саме з цими угодами, а не з рішенням загальних зборів, пов'язані правові наслідки прощення боргу.
Рішення загальних зборів від 25.10.2019 за змістом є рішенням вищого органу ФГ "РОСТОК 2020" про волевиявлення юридичної особи як кредитора і про доручення оформити прощення боргу додатковими угодами. З укладенням цих угод рішення було виконане і вичерпало свою дію. З цим погоджується і сама скаржниця.
Договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, за рішенням суду або в інших випадках, встановлених договором чи законом (ст.651 ЦК), а визнаний недійсним - судом (ч.3 ст.215 ЦК). Одностороннє волевиявлення кредитора, оформлене рішенням його вищого органу, не належить до таких підстав.
Тому рішення від 01.04.2025 про скасування рішення від 25.10.2019, незалежно від його оцінки на відповідність закону, саме по собі не змінює правового стану додаткових угод від 25.10.2019 і не є підставою для відновлення зобов`язань позичальників за договорами позики. Наявність або відсутність цих зобов`язань визначається чинністю та дійсністю додаткових угод, а не рішенням загальних зборів. Суди встановили, що додаткові угоди є чинними та недійсними не визнавалися; ця обставина встановлена і судовими рішеннями у справі №172/313/21.
Довід скаржниці про те, що виконане рішення органу управління не може бути скасоване цим органом, не спростовує, а підтверджує цей висновок. Якщо рішення вичерпало свою дію виконанням, його подальше скасування не має зворотної сили щодо правових наслідків, які вже настали. Правове становище позивачки як позичальника визначається не рішенням зборів 2019 року і не рішенням зборів 2025 року, а додатковими угодами до договорів позики.
Майновий інтерес позивачки полягає у припиненні її зобов`язань за договорами позики. Реалізація цього інтересу залежить від чинності та дійсності додаткових угод, на які рішення від 01.04.2025 не впливає. З цих причин Верховний Суд відхиляє посилання скаржниці на "законне очікування" та порушення права на мирне володіння майном.
ВИСНОВКИ: рішення загальних зборів є актом органу управління юридичної особи, а не правочином. Воно регулює внутрішні відносини в господарстві, але не може змінити або припинити права та обов`язки, що виникли з договору, укладеного господарством з іншою особою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: акти органів товариства, спори з ФГ, правовий статус членів ФГ