Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 07 листопада 2018 року
у справі № 809/595/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення приватного нотаріуса стосовно державної реєстрації права власності на нерухоме майно
Фабула справи: Кооператив «Каменяр 1» (далі - Кооператив) звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса районного нотаріального округу (далі - Нотаріус), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним і скасування рішення відповідача.
Окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції керувався тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки позов поданий на захист права власності, володіння, користування та розпорядження об'єктом нерухомого майна, тобто випливає із цивільних відносин, що унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства. З огляду на суб'єктний склад учасників справи спір має розглядатися судом господарської юрисдикції.При цьому апеляційний суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 802/1792/17-а.
Мотивація касаційної скарги: Кооператив зазначив про те, що, виконуючи повноваження державного реєстратора прав на нерухоме майно, Нотаріус діяв як суб'єкт владних повноважень, оскільки він, реалізуючи владні управлінські функції, делеговані державою, прийняв рішення, яке й стало офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, що перебувало у власності позивача і було предметом іпотеки. При цьому в цій справі виконання чи невиконання умов цивільно-правового договору не є безпосередньою підставою для звернення позивача до адміністративного суду, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій Нотаріуса як суб'єкта, наділеного владними функціями, приймати рішення про державну реєстрацію прав. Отже, між сторонами відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Правова позиція Верховного Суду: виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Нотаріуса про державну реєстрацію за третьою особою права власності на нерухоме майно, яке виникло внаслідок невиконання умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), що випливає з договірних відносин. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного) і на момент звернення до суду право власності на спірне нерухоме майно перейшло до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері цивільних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому разі вимогу про визнання відповідного рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично метою пред'явлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (зокрема права власності), що виникло внаслідок прийняття вказаного рішення суб'єкта владних повноважень.
Висновки: у справі, що розглядається, позовна вимога про скасування рішення нотаріуса спрямована на оспорення права власності на нерухоме майно третьої особи (фізичної особи), що виникло на підставі цього рішення. Спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права й обов'язки цієї особи.
Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року (справа № 361/3009/16-ц).
Ключові слова: відступлення права вимоги, адміністративна юрисдикція, господарська юрисдикція, цивільна юрисдикція, адміністративне судочинство
