Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 травня 2018 року
у справі № 916/978/17
Господарська юрисдикція
Щодо юрисдикції спору, однією зі сторін якого виступає громадська організація
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулась до суду з позовними вимогами до Громадської організації «Болгарський культурно-просвітницький центр «Делжилер»» (далі - ГО «Болгарський культурно-просвітницький центр «Делжилер»») про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників вказаної громадської організації, скасування запису про внесення змін до відомостей про юридичну особу, скасування запису про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування. Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення загальних зборів, яким, зокрема, позивача було виключено зі складу керівних органів ГО «Болгарський культурно-просвітницький центр «Делжилер» з підстав невиконання статутних завдань та нездійснення керівництва організацією, має бути визнано недійсним, оскільки ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про проведення загальних зборів, а також у зв'язку з недотриманням порядку їх проведення.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_3 задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ГО «Болгарський культурно-просвітницький центр «Делжилер»» зазначає, що вказана справа не є такою, що виникла з корпоративних відносин, оскільки не є спором між юридичною особою та її учасником, а є спором між юридичною особою та фізичною особою, яка не має підтвердженого юридичного зв'язку із цією юридичною особою. Крім того, цей спір виник з діяльності громадського об'єднання, яке діє на підставі ЗУ «Про громадські об'єднання» та не є господарським товариством, тому спір не підвідомчий господарському суду.
Правова позиція Верховного Суду: з огляду на положення ст. 84 ЦК України, ч. 5 ст. 63, ч. 1, 3 ст. 167 ГК України, ЗУ "Про господарські товариства", ЗУ "Про акціонерні товариства", ст. 1, 19 і ч. 1, 6 ст. 20 ЗУ "Про фермерське господарство", ст. 6, 8, 19 та 21 ЗУ "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствам, заснованих на власності двох або більше осіб. Згідно зі ст. 3 ЗУ "Про громадські об'єднання" громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Висновки: з огляду на приписи законодавства та положення статуту громадської організації відповідач не є господарським товариством у розумінні положень ст. 79 ГК України, ЗУ "Про господарські товариства", а тому правовідносини між членами громадської організації та самою організацією не мають характеру корпоративних і не підпадають під регулювання п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви). Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які не є корпоративними, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства, оскільки такий приватноправовий спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ключові слова: громадське об'єднання, корпоративний спір, цивільна юрисдикція, господарська юрисдикція
