Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 березня 2019 року
у справі № 800/369/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо права особи на оскарження несвоєчасності надання інформації за запитом
Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу повного доступу до інформації згідно з його запитом та недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит; зобов'язати відповідача надати у повному обсязі доступ ОСОБА_4 до інформації згідно з його запитом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВККС щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
Мотивація апеляційної скарги: ОСОБА_4 зазначив, що суд першої інстанції фактично звів розгляд справи в площину вивчення питання про те, яким чином відобразилося безсумнівне порушення права позивача на своєчасність отримання інформації на інших правах, які наразі не входять до предмета позову та не були предметом дослідження у справі. Позивач вважає неправильними твердження суду про те, що лише у разі, якщо внаслідок недотримання строків надання інформації порушено права, свободи чи інтереси позивача (не тільки ті, що пов'язані з наданням інформації) і він ставить вимоги про їх відновлення, суд повинен констатувати таке порушення і одночасно застосувати відповідний спосіб захисту.
Правова позиція Верховного Суду: у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС є органом, що виконує делеговані державою повноваження, а тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням цих повноважень.
У п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Положеннями ст. 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
- відмову в задоволенні запиту на інформацію;
- відстрочку задоволення запиту на інформацію;
- ненадання відповіді на запит на інформацію;
- надання недостовірної або неповної інформації;
- несвоєчасне надання інформації;
- невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону;
- інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Доказів продовження строку розгляду запиту відповідачем не надано.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Висновки: в силу приписів п. 5 ч. 2 ст. 23 Закону «Про доступ до публічної інформації» позивач як запитувач інформації, попри фактичне надання відповіді на запит відповідачем, має право на оскарження несвоєчасного надання інформації. Оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів України самостійно виправила оскаржуване порушення шляхом надання позивачу запитуваної інформації, проте, не надавши відповідь на запит у встановлений Законом «Про доступ до публічної інформації» п'ятиденний строк, допустила протиправну бездіяльність, то захистити порушене право ОСОБА_4 на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Ключові слова: орган державної влади, конкурсний відбір суддів, кваліфікаційне оцінювання суддів