Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 31 липня 2019 року
у справі № 348/2357/16-а
Адміністративна юрисдикція
Щодо умов зарахування до стажу роботи періоду догляду за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду, за відсутності висновку медичного закладу
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - ОУ ПФУ), в якому просив визнати неправомірними дії ОУ ПФУ щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС; зобов`язати призначити та виплачувати пенсію на підставі ст. 55 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; визнати неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періоду догляду за особами пенсійного віку та зобов'язати зарахувати до загального стажу період догляду за престарілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв`язку з чим має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Крім того у зв`язку із здійсненням догляду за особами пенсійного віку, має право на зарахування до загального стажу періоду догляду за вказаними особами. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зарахуванні до стажу періоду догляду за особами пенсійного віку протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду позов задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОУ ПФУ посилається на те, що період здійснення позивачем догляду за особами пенсійного віку не зарахований до стажу позивача у зв`язку з відсутністю висновків лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) про потребу вказаних осіб у постійному догляді.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом п. «ж» ст. 3 та п.«є» ст. 56 Закону України № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду.
При цьому, потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу.
За змістом п. «ж» ст.3 та п. «є» ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховуються періоди протягом якого особа була зайнята суспільно корисною працею у вигляді догляду за іншими особами.
До числа таких осіб належать інваліди 1 групи, діти-інваліди та пенсіонери, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду.
Таким чином, саме стан здоров’я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.
Непідтвердження статусу особи з інвалідністю 1-ої групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.
Висновки: під час застосування п. «ж» ст. 3 та п. «є» ст. 56 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» слід виходити з того, що сам по собі догляд за пенсіонером, незалежно від його віку, за відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого догляду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком.
Ключові слова: право на пенсію, справи щодо захисту соціальних прав, трудовий стаж, пільги ліквідаторів аварії на ЧАЕС
