Єдиний державний реєстр судових рішень
ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/37150/24
адміністративне провадження № К/990/27444/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/37150/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (головуючий суддя Парненко В.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кузьмишиної О.М., суддів - Грибан І.О., Карпушової О.В.,),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 травня 2024 року №3, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву від 24 травня 2024 року вх. №3/22 від 3дорова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що має право на відстрочку від мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа, на утриманні якого перебувають четверо дітей до 18 років, однак у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивачу відмовлено.
3. Позивач вважав такі дії відповідача протиправними та просив суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву від 24 травня 2024 року вх. №3/22 3дорова О.В. про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій з`ясували, що відповідач відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період через ненадання документів, що підтверджують право на відстрочку, передбачених додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 для пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - подано підтвердження батьківства лише двох дітей.
6. Установили, що діти позивача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), а також діти його дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), проживають разом з позивачем та його дружиною, що підтверджується посвідченням багатодітної сім`ї від 07 липня 2022 року серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, а батько ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , є громадянином Республіки Польща.
7. Суди констатували, що норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не ставить право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
8. Зазначили, що обов`язок щодо утримання дітей дружини у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
9. Суд апеляційної інстанції зауважив, що для підтвердження факту утримання позивачем неповнолітньої падчерки ОСОБА_7 та пасинка ОСОБА_6 , позивач повинен був надати до своєї заяви документи, які б засвідчували/підтверджували те, що саме він, а не біологічний батько дитини здійснює їх виховання та утримання, або докази того, що рідний батько чи інша уповноважена особа не може здійснювати виховання та утримання цієї дитини.
10. Водночас доказів того, що саме позивач утримує та виховує дітей дружини позивач відповідачу і суду не надав, а серед наданих відповідачу та суду документів відсутні ті, які свідчать про виконання саме позивачем обов`язку щодо утримання цих неповнолітніх дітей і нездійснення такого обов`язку їх рідним батьком.
11. Окремо суд апеляційної інстанції констатував, що наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності установленого факту утримання саме військовозобов`язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
12. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
13. Не погодившись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
14. Як на підстави касаційного оскарження у цій справі позивач указує на:
- пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої інстанції та апеляційний суд помилково застосували статті 260, 268 Сімейного кодексу України, покладаючи на позивача обов`язок доведення відсутності інших осіб (батька, діда, баби, повнолітніх братів чи сестер), здатних утримувати дітей його дружини ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) та відсутності участі біологічного батька дітей в їх утриманні, хоча відповідно до пункту З частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», право на відстрочку від призову надається особам, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, без вимоги виключного утримання чи відсутності інших осіб, здатних утримувати дітей. Таким чином, на переконання скаржника, суди звузили тлумачення терміну «утримання», висунувши додаткові вимоги, які не передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування указаних норм права у подібних правовідносинах;
- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, посилаючись на обставини, які відповідач не покладав у основу оскаржуваного рішення про відмову в наданні і відстрочки (зокрема щодо відсутності в матеріалах справи даних щодо місця роботи, роду занять позивача, розміру отриманих ним доходів, а також документів, які б засвідчували/підтверджували те, що саме позивач, а не біологічний батько дітей здійснює їх виховання та утримання), що суперечить позиції Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2024 року №560/5818/21 та від 03 квітня 2024 року №560/6217/21, згідно якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку лише тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
15. Переконує, що суди попередніх інстанцій не урахували наявність у позивача посвідчення багатодітної сім`ї, яке підтверджує, на його думку, як спільне проживання усіх чотирьох дітей з позивачем та його дружиною, так і факт їх утримання позивачем.
16. Уважає, що надав відповідачу вичерпний перелік документів (свідоцтва про народження чотирьох дітей та свідоцтво про шлюб, а окрім того - посвідчення багатодітної сім`ї), визначений Порядком №560, які доводили наявність у позивача права на відстрочку.
Позиція інших учасників справи
17. Від ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових рішень.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
18. 26 червня 2025 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2025 року для розгляду судової справи №320/37150/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Жука А.В., суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
21. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Витребувано матеріали справи №320/37150/24 з Київського окружного адміністративного суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року справу №320/37150/24 повторно витребувано з Київського окружного адміністративного суду.
23. 10 квітня 2026 року матеріали справи №320/37150/24 надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2026 року справу №320/37150/24 призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 07 вересня 2026 року.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
25. Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 травня 2019 року ОСОБА_1 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується відомостями тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .
26. Постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 травня 2024 року позивача визнано придатним до військової служби.
27. ОСОБА_1 24 травня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та переліком документів щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зареєстрована під вх. №3/22.
28. Підставою для відстрочки позивач зазначив пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім осіб, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
29. До указаної заяви позивачем додано свідоцтво про народження чотирьох дітей, свідоцтво про шлюб, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, посвідчення батьків багатодітної сім`ї, ІПН, паспорт громадянина України.
30. Відповідно до повідомлення відповідача від 04 червня 2024 року №26 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви, протоколом від 31 травня 2024 року №3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причини відмови: не надано документів, що підтверджують право на відстрочку, передбачених додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 для пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме надано підтвердження про батьківство військовозобов`язаного лише двох дітей.
31. Уважаючи протиправним рішення відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України в чинній редакції).
34. Перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
36. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
37. Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
38. Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
39. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
40. У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
41. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».
42. За частиною першою статті 2 цього Закону (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
43. Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
44. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
45. Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
46. Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
47. Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_1 (частина сьома статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
48. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким зокрема, визначено процедуру надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
49. Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
50. Згідно з пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_1 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.
51. За змістом пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
52. Згідно з Додатком 5 до Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
53. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 24 травня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та переліком документів щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зареєстрована під вх. №3/22.
54. Підставою для відстрочки позивач зазначив пункт 3 частини першої статті 23 указаного Закону, згідно з яким не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім осіб, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
55. До указаної заяви позивач додав: 1) свідоцтва про народження чотирьох дітей; 2) свідоцтво про шлюб; 3) тимчасове посвідчення військовозобов`язаного; 4) посвідчення батьків багатодітної сім`ї; 5) ІПН та паспорт громадянина України.
56. Відповідно до повідомлення відповідача від 04 червня 2024 року №26 (а.с.120) Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами розгляду заяви, протоколом від 31 травня 2024 року №3 (а.с.121-124) комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
57. Причини відмови: не надано документів, що підтверджують право на відстрочку, передбачених додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 для пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме надано підтвердження про батьківство військовозобов`язаного лише двох дітей.
58. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не довів факт утримання дітей своєї дружини. Указали, що у позивача (як вітчима) обов`язок утримання падчерки та пасинка виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
59. Суди констатували, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про виконання саме позивачем обов`язку щодо утримання цих неповнолітніх дітей і нездійснення такого обов`язку їх рідним батьком.
60. Зауважили, що наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності установленого факту утримання саме військовозобов`язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
61. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.
62. Як зазначено вище, за змістом пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаний може реалізувати своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у разі встановлення факту перебування на утриманні такого військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років.
63. Згідно з Додатком 5 до Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:
свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 ЦПК України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
64. Судами попередніх інстанцій установлено, а учасниками справи не заперечується, що позивач надав відповідачу копії свідоцтв про народження чотирьох дітей, з яких лише у двох зазначено про його батьківство. Тож, позивач мав довести факт утримання ним пасинка та падчерки, однак таких доказів відповідачу не надав.
65. Щодо доводів скаржника про те, що посвідчення батька багатодітної сім`ї підтверджує факт утримання ним чотирьох неповнолітніх дітей колегія суддів зазначає таке.
66. За змістом статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітна сім`я - сім`я, у якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
67. Отже, посвідчення багатодітної сім`ї може підтверджувати, зокрема, те, що подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі, спільно проживає та виховує трьох і більше дітей.
68. Однак, указаний документ не може бути підтвердженням факту утримання вітчимом пасинка і падчерки.
69. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2024 року у справі №340/2502/23 Верховний Суд зазначив, що наявність у сім`ї статусу багатодітної та утримання позивачем трьох дітей, одна з яких досягла повноліття, не надають йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за відсутності встановленого факту утримання ним саме трьох і більше дітей віком до 18 років.
70. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
71. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на необхідність урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі №560/5818/21 та від 03 квітня 2024 року у справі №560/6217/21, оскільки спори у названих справах стосувалися правомірності рішень сесій міських рад про відмову особі у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
72. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
74. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
75. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.
IV. Висновки щодо судових витрат
76. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №320/37150/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду
