УХВАЛА
24 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/37150/24
адміністративне провадження №К/990/27444/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року
у справі №320/37150/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 травня 2024 року №3, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 24 травня 2024 року вх. №3/22 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та відповідно із процедурою, передбаченою чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №320/37150/24.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом наданням скаржнику строку для надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано квитанцію, що підтверджує сплату судового збору. Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №320/37150/24 у спрощеному позовному провадженні.
В касаційні скарзі скаржник, зазначає та належним чином обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що потребує перевірці та за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункти 1,3 частини 4 статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди першої інстанції та апеляційний суд помилково застосували ст.ст. 260,268 СК України, покладаючи на позивача обов`язок доведення відсутності інших осіб (батька, діда, баби, повнолітніх братів чи сестер), здатних утримувати дітей його дружини ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) та відсутності участі біологічного батька дітей в їх утриманні, хоча відповідно до пункту З частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII), право на відстрочку від призову надається особам, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, без вимоги виключного утримання чи відсутності інших осіб, здатних утримувати дітей. Таким чином, на переконання скаржника, суди звузили тлумачення терміну «утримання», висунувши додаткові вимоги, які не передбачені Законом №3543-ХІІ, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 268 СК України) у подібних правовідносинах.
Також, в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження визначених пунктом 1 частини 4 статі 328 КАС України скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, посилаючись на обставини, які відповідач не покладав у основу оскаржуваного рішення про відмову в наданні і відстрочки (зокрема щодо відсутності в матеріалах справи даних щодо місця роботи, роду занять позивача, розміру отриманих ним доходів, а також документів, які б засвідчували/підтверджували те, що саме позивач, а не біологічний батько дітей здійснює їх виховання та утримання), що суперечить позиції Касаційного адміністративного суду в постановах від 18 вересня 2024 року №560/5818/21 та від 03 квітня 2024 року №560/6217/21, згідно якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку лише тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання» свого рішення).
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №320/37150/24.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №320/37150/24.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду