Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
08 серпня 2024 року № 320/37150/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 №3, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
-зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 24.05.2024 р. вх. №3/22 від 3дорова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/37150/24 передана 06.08.2024 до розгляду судді Парненко В.С.
Позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що 28.05.2019 позивача взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відомостями тимчасового посвідчення військовозобов?язаного № НОМЕР_3 .
Постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.05.2024 позивача визнано придатним до військової служби.
24.05.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою та переліком всіх необхідних документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зареєстрована під вх. №3/22.
Підставою відстрочки позивача є п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Як вбачається з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.06.2024 №26, за результатом розгляду заяви позивача від 24.05.2024, протоколом від 31.05.2023 №3 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що позивач підлягає призову на загальних підставах. Причиною відмови вказано: не надано документів, що підтверджують право на відстрочку, передбаченого дод. 5 до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 для п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме надано підтвердження про батьківство лише двох дітей. Також зазначено про можливість оскарження рішення комісії в судовому порядку.
Позивач вважає, що рішення комісії, оформлене протоколом від 31.05.2024 №3, є незаконними, а тому звертається до суду з цим позовом, яким просить визнати це рішення протиправними та скасувати його, а також зобов?язати відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову за мобілізацією з урахуванням висновків суду в спірних правовідносинах.
Позивач вказує, що на його утриманні перебувають 4 дітей віком до 18 років, що є підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України №3543-XII.
Між тим, на думку позивача, розглядаючи заяву позивача від 24.05.2024 р. №3/22, комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 підходила з позицій надмірного формалізму та допустилася вузького тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України №3543-XII, оскільки не врахувала перебування на утриманні позивача неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що зумовило необхідність звернення позивача до суду з позовом.
Отже, в даному випадку, без вжиття необхідних та достатніх заходів забезпечення позову згідно ухвали суду, мобілізаційні заходи щодо ОСОБА_1 будуть завершені та будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено в позовній заяві.
Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 04.06.2024 №26, визначено, що позивач підлягає призову на загальних підставах, тому відповідач не має будь-яких перешкод для того, щоб в будь-який час здійснити заходи щодо мобілізації позивача з метою служби в Збройних Силах України, що переведені на воєнний стан.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (пункт 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частино 2 статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України випливає, що обов`язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року, №3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу вище зазначених норм випливає, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
При цьому особа, яка має право на відстрочку/бронювання, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, якщо заявника буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Позивач вказує, що 24.05.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою та переліком всіх необхідних документів про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка зареєстрована під вх. №3/22.
Підставою відстрочки позивача є п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов?язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Питання правомірності відмови у наданні відстрочки є предметом вирішення спору по суті заявленої позовної заяви.
На цій стадії процесу суд не вправі надавати оцінку правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо прийняття рішення, оформленого протоколом комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.05.2024 №3, щодо відмови у наданні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак, в даному випадку суд вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно позивача будуть завершені, а тому будь-яке рішення у цій справі не поновить порушені права, про які ним наголошено.
Додатково, суд зазначає, що постановою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.05.2024 позивача визнано придатним до військової служби.
За таких обставин суд вважає, що вчинення мобілізаційних заходів стосовно позивача не можливе до надання судом оцінки на предмет правомірності видачі рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки в іншому разі при задоволенні позову, поновлення прав та інтересів позивача буде істотно ускладнено.
Отже, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Суд також зазначає, що у наведених правовідносинах важливо знайти баланс між приватним інтересом заявника та публічним інтересом щодо забезпечення мобілізації в Україні. Однак, віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, та прийняття судового рішення по суті позовних вимог.
Оцінюючи баланс інтересів сторін при вжитті заходів забезпечення позову, суд також враховує, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог заявника, скасування заходів забезпечення позову не перешкоджатиме проведенню мобілізації відповідно до вимог закону.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 248, 256 КАС України, суд
у х в а л и в:
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі його відділам і комісіям, вчиняти дії щодо переміщення призову/мобілізаційних заходів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Позивач (стягувач) - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач (боржник) - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала набирає чинності з 08.08.2024 і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути пред`явлена до виконання до 08.08.2027.
Відповідно до статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Парненко В.С.
