Справа №705/2711/19
2-а/705/137/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2019 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Мазуренко Ю.В.
при секретарі Романовій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Центрального округу про скасування постанови від 10.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення.В позові він вказує, що 07.06.2019 р. на адресу ТОВ «Ресурс Центр-М» надійшла постанова від 10.05.2019 р. про накладення адміністративного стягнення у відповідності до якої визнано директора ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 82 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Позивач в позові посилається на те, що вказаною постановою його було безпідставно визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що вказана постанова винесена з грубим порушенням процесуальних прав особи, а саме 15.04.2019 р. на електронну адресу ТОВ «АгроАльянс» з електронної адреси надійшло повідомлення щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за підписом першого заступника начальника С.Поліщука. Дане товариство не має жодного відношення до ОСОБА_1 і це перше порушення відповідачем прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Позивач в позові вказує на те, що в даному повідомленні було вказано, що ОСОБА_1 необхідно прибути о 10 год. 00 хв. 22.04.2019 р. для розгляду справи. В свою чергу, уповноваженою особою ОСОБА_2 17.04.2019 р. було направлено на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу клопотання з вимогою повідомити ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства. Також в позові зазначено, що 24.04.2019 р. на адресу уповноваженої особи надійшла відповідь за № 03.3-17/426 від 24.04.2019 р. від Державної екологічної інспекції Центрального округу, де зазначалось, що ОСОБА_1 запропоновано прибути 06.05.2019 р. для розгляду справи про адмінправопорушення за ст.ст. 78 ч.1, 164 ч.1, 82-1, 82, 48, 59 КУпАП. Згодом, 06.05.2019 р. ОСОБА_2 було направлено до екологічної інспекції клопотання з проханням надати ОСОБА_1 докази вчинення ним правопорушення. Проте, 20.05.2019 р. надійшов лист, в якому надано відповідь на запитувану інформацію. Одночасно, в листі взагалі не було вказано, що 06.05.2019 р. ОСОБА_1 вже притягнуто до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення. Також в позові вказано, що 04.06.2019 р. ОСОБА_2 було повторно направлено клопотання про надання необхідної інформації з вимогою про повідомлення дати, часу та місця розгляду справи про адмінправопорушення. Позивач в позові посилається на те, що відповідь станом на 10.06.2019 р. не надходила. Одночасно, 04.06.2019 р. Державною екологічною інспекцією Центрального округу було направлено оскаржувану постанову на адресу Товариства. В позові вказано, що дану постанову було винесено з чисельними порушеннями, а саме: позбавлено позивача можливості надати пояснення та докази; повістка ОСОБА_1 взагалі не вручалась, а в постанові не зазначено адресу реєстрації та місце проживання особи, що притягується до адмінвідповідальності; протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 взагалі не направлявся. Тому позивач просить суд скасувати постанову від 10.05.2019 р. про накладення адміністративного стягнення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 посилався на обставини, що були викладені ним в адміністративному позові та просив позов до Державної екологічної інспекції Центрального округу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Державної екологічної інспекції Центрального округув судове засідання, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, - не з`явився ( з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження з копією позову з додатками та отримував судові повістки про призначення судових засідань, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення). Про причини своєї неявки у судові засідання представник відповідача суду не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву до суду не подав.
30.09.2019 року ухвалою Уманського міськрайонного суду клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Центрального округу про скасування постанови від 10.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення було задоволено та витребувано від Державної екологічної інспекції Центрального округу протокол про вчинення адміністративного правопорушення, що був складений відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення від «20» березня 2019 року № 002049, який склав державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Ласун Ольга Сергіївна про порушення вимог природоохоронного законодавства, для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену його копію, для долучення до матеріалів даної справи.
Копію вищевказаної ухвали було направлено на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу за вих..№ 19397 від 01.10.2019р. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача отримав копію вказаної ухвали, про що у повідомленні представник відповідача поставив відповідну відмітку. Крім того, неодноразово на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу надсилалися листи-нагадування про виконання ухвали Уманського міськрайонного суду від 30.09.2019 року про витребування доказів. Однак, станом на 03.12.2019 року відповідна ухвала суду відповідачем виконана не була та будь-яких документів на адресу Уманського міськрайонного суду з Державної екологічної інспекції Центрального округу надіслано не було.
Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В пункті 19 статті 4 КАС України зазначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Державної екологічної інспекції Центрального округу від 10.05.2019 р. № 002049, було визнано «директора ОСОБА_1» винним у вчиненні адміністративних правопорушень відповідальність за які передбачена ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП та було накладено на нього штраф у розмірі 1700 грн. В постанові вказано, що ОСОБА_1 працюючи на посаді директора ТОВ «Ресурс Центр-М» вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 42 Закону України «Про відходи», ст. 110 Водного кодексу України. Тобто, що він, «….будучи відповідальною посадовою особою допустив порушення правил ведення первинного обліку відходів та здійснення контролю за операціями поводження з відходами (відсутня декларація про відходи, не визначаються склад і властивості відходів), неподання звітності щодо утворення відходів, порушення правил поводження з відходами, порушення водоохоронного режиму на водозборах (не винесено внатуру - І пояс ЗСО свердловини), порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв (свердловина не обладнана лічильником), відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, не виконується умова дозволу на викиди п. 3.2 щодо наявності наказу на відповідальну особу в галузі охорони атмосферного повітря...».
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов`язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У відповідній постанові вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст. 42 Закону України «Про відходи», ст. 110 Водного кодексу України.
Одночасно, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП.
Стаття 82 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.
Об`єктом даного адміністративного проступку є також суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення (формальний склад).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи", відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об`єктах (до їх утилізації чи видалення).
Відповідно до вимог статті 55 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.
Вимоги щодо поводження з відходами встановлено ст. ст. 33 - 34, 35, 35-1 Закону "Про відходи".
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчинені, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При винесенні постанови від 10.05. 2019 року та прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, державний інспектор не зазначив, в чому саме полягають винні дії ОСОБА_1 (об`єктивна сторона), які містять склад кожного із правопорушень.
Окрім того, норма ст. 82 КУпАП є бланкетною, але зміст постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не містить в собі посилання на норми щодо поводження з відходами, які безпосередньо були порушені позивачем.
Визнаючи позивача винним у порушенні вимог щодо поводження з відходами під час їх зберігання і т.д., відповідач всупереч норм Закону України "Про відходи" не зазначив, які саме відходи зберігалися з порушенням встановленого порядку, місце їх зберігання (спеціально відведене для цього місце чи об`єкт).
Жодних доказів в заперечення позовних вимог та на підтвердження скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП, відповідачем до суду надано не було та відповідні протоколи до суду відповідачем надані не були.
Так, стаття 61 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог щодо пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері користування водогосподарськими спорудами та пристроями, що забезпечують безпеку населення та територій, раціональне використання водних ресурсів.
Предмет цього правопорушення - водогосподарські споруди та пристрої. До водогосподарських споруд належать: накопичувачі води для водопостачання, споруди для транспортування води, водні об`єкти виробничого призначення (меліоративні системи, водойми-охолоджувачі, рибогосподарські ставки), споруди для накопичування та транспортування зворотних вод та інші споруди відповідного призначення.
Об`єктивна сторона передбачає пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв; порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв. Пошкодження зазначених споруд і пристроїв призводить до унеможливлення їх нормального функціонування, недосягнення кінцевого результату їх призначення. Пошкодження можливе в результаті неправильного їх використання, використання не за призначенням, безвідповідального ставлення до роботи цих пристроїв та споруд, навмисного їх пошкодження.
Частина 2 ст. 61 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил експлуатації водогосподарських споруд та пристроїв, що дуже тісно пов`язано із пошкодженням. Для кожної водогосподарської споруди та кожного такого пристрою існують правила експлуатації, виконання яких забезпечує їх більш тривале та ефективне використання. Водокористувачі зобов`язані утримувати в належному стані водогосподарські споруди та технічні пристрої. Порушення встановлених правил експлуатації зазначених споруд та пристроїв може виявлятися у формі недотримання режимів експлуатації каналів, водоймищ, неправильного виконання наповнення та спуску води з водоймищ, порушення режиму використання підземних вод, порушення встановлених спеціальним дозволом вимог та інструкцій тощо. Суб`єкт- за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, несуть відповідальність громадяни та посадові особи, а за вчинення дій, передбачених ч. 2 ст.61 КУпАП - лише посадові особи.
Одночасно, ст. 59 КУпАП передбачає відповідальність за забруднення і засмічення територіальних і внутрішніх морських вод внаслідок скидів із суден, здійснених без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил. Об`єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері використання та охорони територіальних та внутрішніх морських вод. Об`єктивна сторона полягає у засміченні і забрудненні зазначених вод шляхом скидів із суден, здійсненних без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів або з порушенням встановлених правил; проведенні навантажувальних та розвантажувальних робіт, що можуть призвести до забруднення територіальних і внутрішніх морських вод, без дозволу органів державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища; неповідомленні адміністрації найближчого порту України про проведене внаслідок крайньої необхідності без належного на те дозволу скидання у море шкідливих речовин із зазначених у статті об`єктів, а у випадках скидання з метою поховання - і органу, який видає дозволи та таке скидання, одразу після здійснення або під час здійснення такого скидання. Суб`єкт - посадові особи, на яких покладені відповідні обов`язки. Суб`єктивна сторона- вина у формі умислу.
При цьому, ч.1 ст. 78 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів.
Відповідно до статті 1 ЗУ "Про охорону атмосферного повітря" забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.
Викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин. При цьому забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.
Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела- це гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.
Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій, що здійснюють діяльність, пов`язану з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря або з впливом на неї фізичних та біологічних факторів на його стан). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що державним інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача не було з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема чи є позивач суб`єктом відповідних правопорушень, тобто, чи за посадовими обов`язками він є відповідальним за дотриманням вимог з приводу наявності порушень за які його притягнуто до адміністративної відповідальності у сфері охорони навколишнього природного середовища, із застосуванням ст. 36 КУпАП.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом (протоколами) про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, а також іншими документами.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП та самих подій правопорушення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол (протоколи) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Аналізуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивач ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП, постанова Державної екологічної інспекції Центрального округу від 10.05.2019 р. № 002049 - підлягає скасуванню, а справа про вчинення адміністративного правопорушення закриттю.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Судовий збір за розгляд даної справи судом суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 7-9, 241, 246 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Постанову державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища центрального округу Ласун О.С. № 002049 від 10.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78, ст.82, ст. 82-1, ст. 59 ч.1, ст.61 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700 ,00 гривень - скасувати, а провадження по справі - закрити.
Судові витрати за розгляд справи судом віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Мазуренко
