Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 758/3205/21
провадження № 61-9482ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Час» про захист порушених авторських прав і виплату компенсації,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2026 року в якій просять скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення компенсації за порушення авторських прав.
Проте, касаційна скарга не може бути прийнята та вирішено питання про відкриття провадження, з урахуванням наступного.
І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Представник заявників зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини другої статті 389 УПК України.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
Самі по собі посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України без належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявникам необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій обґрунтувати зазначену підставу касаційного оскарження судового рішення.
ІІ. Всупереч пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявницками не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.
У касаційній скарзі заявники зазначають, що є учасником бойових дій, тому звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має врахувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19),
від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
З огляду на касаційну скаргу та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскаржують судові рішення у справі за позовом про захист порушених авторських прав і виплату компенсації, тобто зазначена справа не пов`язана з захистом порушених прав заявників саме як учасників бойових дій та гарантій їх соціального захисту.
У зв`язку з викладеним, відсутні підстави для звільнення заявників від сплати судового збору, як учасників бойових дій, у даній справі, тому вони мають сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено,
що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2 270, 00 грн.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Заявники зазначають, що оскаржують судове рішення лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації у розмірі 90 800 грн в рівних частинах для кожного з позивачів, тобто щодо вимоги майнового характеру.
За приписами частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Таким сином, кожен з позивачів при поданні позову до суду повинен був сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру пропорційно долі поданих кожним з них вимог з урахуванням загальної суми позову (90 800,00 грн).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 452,80 грн (908,00 х 200 % х 0,8) з кожного.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.
У відповідності до вимог частини другої і третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185,392, 393 ЦПК України Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2026 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков
