Справа № 127/10266/19
Провадження №11-кп/801/65/2021
Категорія: 315
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2021 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12019020020000248 внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 30.01.2019 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2019 року по обвинуваченню
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Уяринці Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 17.05.2018 р. Погребищенським районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 277, з урахуванням ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
- 09.10.2018 р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 277, ч.2 ст. 185,з урахуванням ч.ч.1,4 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
09.11.2018 р. Липовецьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 277, ч.2 ст.185, з урахуванням ч.ч.1,4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 358,ч.4 ст. 358 КК України, -
Зміст судового рішення.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2019 року ОСОБА_11 в пред`явленому обвинуваченні, передбаченому ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, визнано невинним і виправдано в зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Визнано ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
Згідно з ч.1 ст.71, ч.3 ст. 72 КК України шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 р. до призначеного покарання призначено ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 10 (десяти) місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням відповідно до п.п.1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. КК України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; зі сплатою штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, допустивши кожне із зазначених покарань до самостійного виконання.
Іспитовий строк вирішено рахувати з моменту проголошення вироку Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 р.
Строк відбування кримінального покарання у виді штрафу вирішено рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.
Вирішено питання речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна та процесуальних витрат.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_11 не здавши відповідні іспити для отримання посвідчення водія, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення на своє ім`я, будучи ініціатором, у квітні 2017 року організував вчинення злочину, а саме: вступив у попередню змову з невстановленою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою підроблення офіційного документу посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 .
ОСОБА_11 , реалізовуючи спільний умисел, направлений на підроблення посвідчення водія на своє ім`я, у невстановлений спосіб з невстановленою особою у квітні 2017 року домовився про умови виготовлення підробленого посвідчення водія на ім`я ОСОБА_11 . В подальшому при особистій зустрічі в м. Києві ОСОБА_11 надав вказаній невстановленій особі власне фото, свої анкетні дані, а також здійснив фінансування виготовлення підробленого посвідчення водія на суму 500 доларів США, що згідно з курсом НБУ еквівалентно 13427 грн, надавши їх особисто невстановленій особі.
В подальшому, продовжуючи спілкування з невстановленою особою, ОСОБА_11 контролював стан виготовлення підробленого посвідчення водія на його ім`я та через декілька тижнів, точної дати слідством не встановлено, під час особистої зустрічі в м. Києві отримав від невстановленої особи підроблене посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , заповнене на ім`я ОСОБА_11 .
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 49 від 11.03.2019 р. бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України; реквізити бланку посвідчення водія нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, тобто наявні ознаки підробки.
Після цього ОСОБА_11 достовірно знав, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , є підробленим. Зокрема, бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України; реквізити бланку посвідчення водія нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, тобто містить ознаки підробки. Незважаючи на це, ОСОБА_11 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КпАП), використовував зазначений документ. Зокрема, 30.01.2019 р. біля 02.00 год. ОСОБА_11 здійснював керування автомобілем марки «Рено», д.н. НОМЕР_2 , і неподалік будинку № 7 по вул. Лебединського в м. Вінниці на вимогу працівників патрульної поліції відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» пред`явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_11 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 ставиться питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2019 року через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання :
-за ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358 КК України у виді 5 років позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_12 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з урахуванням покарання, призначеного за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018, у виді 5 років позбавлення волі.
Покарання, призначене за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 віднести до самостійного виконання.
В строк відбування покарання зарахувати покарання, повністю відбуте за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018.
-за ч.4 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.ст. 71,72 КК України визначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання нового вироку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_11 за ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358 КК України в порушення вимог ст. 94 КПК України не надано об`єктивної оцінки доказам, які були надані стороною обвинувачення, не взято до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про недоведеність вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України. Крім того, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_12 покарання за ч.4 ст. 358 КК України не в повній мірі врахував загальні підстави призначення покарання згідно ст.65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані обвинуваченого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання і призначив обвинуваченому занадто м`яке покарання.
Також, судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання ОСОБА_12 за сукупністю вироків, допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положення ст.ст. 71, 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні з підстав, викладених в ній та просив її задовольнити в повному об`ємі.
Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Зазначені вимоги закону судом не дотримані, через що вирок не можна вважати законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 проте, що вирок суду першої інстанції є незаконний через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, суд апеляційної інстанції вважає слушними, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частини виправдального вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Проте, судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 за ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 358 КК України в порушення вимог ст. 94 КПК України не надано об`єктивної оцінки доказам, які були надані стороною обвинувачення, не взято до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про недоведеність вини обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснив, що точної дати він не пам`ятає, в квітні 2017 року він приїхав до регіонального сервісного центру в місті Києві, однак йому повідомили, що центр закритий. Він приїхав вдруге, приєднався до групи, яка мала складати іспит. Вийшов чоловік та повідомив, що він буде приймати іспит. Декілька чоловік з групи здавали гроші, щоб не складати іспит, оскільки пояснювали, що з першого разу ніхто не здає. Він також здав гроші у сумі 500 доларів США та необхідні документи (довідку з автошколи, медичну довідку, копію паспорта та коду). Приблизно через 3 години зателефонував даний чоловік та повідомив, що можна приїжджати за посвідченням. Він використовував посвідчення водія для поїздок як в Україні, так і в Росії, при цьому жодних проблем ніколи не виникало. Звертався в Київ для отримання посвідчення, оскільки у Вінниці великі черги. Складав іспит з водіння лише в автошколі.
30.01.2019 р. по вулиці Лебединського в місті Вінниці його зупинили працівники патрульної поліції, оскільки в нього не працював задній габарит, він пред`явив посвідчення водія та документи на автомобіль. Поліцейські оглянули надані документи та пішли до свого автомобіля, коли повернулися, повідомили, що посвідчення водія підроблене.
З поясненьсвідока ОСОБА_13 встановлено, що під час патрулювання по вулиці Лебидинського в місті Вінниці екіпажем було зупинено автомобіль марки «Рено-кенго», оскільки не працювали задні габарити. Під час перевірки водій зазначеного автомобіля пред`явив посвідчення водія на прізвище « ОСОБА_14 », однак після перевірки документа по базі було встановлено, що за зазначеними серією та номером посвідчення в базі значиться інша людина. ОСОБА_15 повідомив, що йому не було відомо про те, що посвідчення підроблене, а також зазначив, що отримував його в Києві за 500 доларів США. В подальшому було викликано слідчо-оперативну групу.
Крім того, в судом апеляційної інстанції повторно дослідженні письмові докази, які надані стороною обвинувачення в ході судового розгляду, а саме:
- протокол огляду місця події від 30.01.2019 р., відповідно до якого в період часу з 02.33 03.10 год. на проїжджій частині за адресою: вулиця Лебединського в місті Вінниці, неподалік будинку № 7 було помічено автомобіль марки «Рено-кенго» білого кольору, днз НОМЕР_2 , у водія якого при перевірці водійського посвідчення було виявлено ознаки підробки останнього;
- висновок експерта № 49 від 11.03.2019 р., згідно з яким бланк посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 , яке видане ТСЦ 0541 від 28.04.2017 р. на ім`я ОСОБА_11 , не відповідає зразкам, які перебувають в офіційному обігу на території України; усі зображення з лицевої та зворотної сторін нанесені за допомогою друкуючого пристрою зі струменевим способом формувань зображень; в посвідченні водія ознак внесення змін (підчистка, додрукування, травлення, змивання) не виявлено;
- лист за підписом начальника Регіонального сервісного центру у Вінницькій області МВС України ОСОБА_16 про надання інформації № 31/2-585 від 14.03.2019 р., відповідно до якого відомості про видачу посвідчення водія на прізвище ОСОБА_11 , згідно з Єдиним державним реєстром МВС, відсутні;
- протокол проведення слідчого експерименту від 25.03.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_11 розповів, що придбав посвідчення водія в м. Києві біля МРЕУ в особи, яка представилась ОСОБА_17 , в подальшому він був зупинений працівниками поліції, які після перевірки його документів викликали слідчо-оперативну групу.
Таким чином судом установлено, що ОСОБА_11 про отримання посвідчення водія з порушенням встановленої чинним законодавством України процедури був обізнаний, незважаючи на що здійснював використання зазначеного посвідчення водія, тобто, факт підробки посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , не оспорювався.
Проаналізувавши дані докази в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що викладені в них обставини дають можливості дійти безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України.
Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України доведена в ході судового розгляду поза розумним сумнівом, тому суд першої інстанції мав визнати винним обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, застосувавши відповідний закон про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_12 покарання в межах частини санкції статті. Також, визначивши покарання за вищевказаний злочин, суд першої інстанції мав би застосувати положення ч.4 ст.70 КК України та призначити ОСОБА_12 покарання за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018 та Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018.
Окрім того згідно ст.50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та iндивiдуалiзацiї покарання.
Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як видно з вироку, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_12 покарання суд не виконав вимоги названого закону та вирішуючи питання щодо міри покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного i призначив ОСОБА_12 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, яке є явно несправедливим внаслідок м`якості. Оскільки, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, жодним чином не знижують суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень та їх тяжкості.
3 матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив в період іспитового строку та вже відбував реальне покарання у виді арешту, наведене свідчить про стійку антигромадську позицію ОСОБА_11 .
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_11 залишивши місце проживання та реєстрації, тривалий час ухилявся від явки до суду у зв`язку з чим ухвалою суду був оголошений в розшук.
Враховуючи вищевикладене, призначене ОСОБА_12 покарання за злочин, передбачений за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу суперечить загальним засадам призначення кримінального покарання, наведеним у ст.ст.50, 65 КК України, та роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а тому є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та відповідно до п.4 ч.1 ст.409, ст.ст.413, 414 КПК України є підставою для скасування вироку з постановленням нового вироку судом апеляційної інстанції.
Крім цього, як вбачається з вироку, судом першої інстанції при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.ст.71, 75 КК України.
Так, відповідно до ст.71 КК України та роз`яснень, які містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 вiд 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю, або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид i розмір основного й додаткового покарання, за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.
Статтею 51 КК України встановлено вичерпний перелік видів покарань, а саме: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські: роботи; виправні роботи; службове обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.
При цьому, звільнення вiд відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком (ст. 75 КК України) є окремим кримінально-правовим інститутом, та не є покаранням, а лише може бути застосовано до такого.
Таким чином, на підставі ст.71 КК України при сукупності вироків суд призначає покарання, види якого передбачені ст.51 КК України, за такими правилами: насамперед призначається покарання за знов вчинений злочин, а потім до цього покарання суд приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, в порушення зазначених вище вимог закону України про кримінальну відповідальність суд, призначивши ОСОБА_12 покарання за ч.4 ст.358 КК України у видi штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, на підставі ст.71 КК України призначаючи остаточне покарання шляхом приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 6езпiдставно застосовано положення ст. 75 КК України до частини покарання, а саме до покарання, визначеного за вироком Тиврівського районного суду вiд 09.10.2018 у вигляді 4 років 10 місяців позбавлення волі. Лише потім судом зазначено про окреме виконання вироку в частині покарання у видi штрафу.
При цьому суд взагалі не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків, яке з урахуванням викладеного вище призначається шляхом повного або часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, що є обов`язковою умовою правильного визначення судом остаточного покарання за сукупністю вироків.
Крім цього, суд першої інстанції застосував положення ст.75 КК України i звільнив ОСОБА_11 вiд відбування частини призначеного покарання, а саме вiд покарання у виді позбавлення волі, що є недопустимим, оскільки відповідно до вимог кримінального закону рішення про звільнення особи вiд відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання, виходячи з його виду i розміру, яке судом з урахуванням положень ст.71 КК України взагалі не визначено.
Таким чином,Вінницький міськийсуд,ухвалюючи вирокстосовно ОСОБА_11 неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (ст. ст. 71, 75 КК України),що відповідно до п.4 ч.1 ст.409, ст.413 КПК України с підставо для скасування вироку при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції.
Таким чином,невідповідність висновківсуду першоїінстанції фактичнимобставинам кримінальногопровадження,неправильне застосуваннязакону про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, відповідно до ст.ст.409, 411, 413, 414 КПК України є підставами для скасування вироку в суді апеляційної інстанції.
При цьому ОСОБА_11 10.06.2021 року затриманий на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 28.05.2021. про розшук обвинуваченого та ухвалою суду від 11.06.2021 йому застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на таке та з урахуванням часу вчинення злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.3, 358 ч.3 КК України, в строк покарання ОСОБА_12 необхідно зарахувати термін попереднього ув`язнення з моменту затримання до дня постановлення вироку відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 411, 413, 414, 420 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2019 року у кримінальному провадженні №12019020020000248, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 30.01.2019 по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст. 358,ч.4 ст. 358 КК України скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Визнати винним ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
-за ч.3 ст.27 ч.3 ст.358 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;
-за ч.4 ст.358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України визначити ОСОБА_12 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з урахуванням покарання, призначеного за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
Покарання, призначене за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 віднести до самостійного виконання.
В строк відбування покарання зарахувати покарання, повністю відбуте за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018.
На підставі ст.ст.71,72 КК України визначити ОСОБА_12 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015. зарахувати ОСОБА_12 термін попереднього ув`язнення з 10 червня 2021 року до дня постановлення вироку 18.листопада 2021 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з дня постановлення вироку з 18.11.2021 року.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до суду Касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:
