Справа № 127/10266/19
Провадження №11-кп/801/141/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12019020020000248 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2019, яким
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Уяринці Тиврівського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше тричі судимого, останній раз 09.11.2018 Липовецьким районним судом Вінницької області за частиною 1 статті 277, частиною 2 статті 185 КК України, з урахуванням частин 1 та 4 статті 70 Кримінального кодексу України до покарання у виді 3 місяців арешту;
за частиною 3 статті 27, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 71, частиною 3 статті 72 Кримінального кодексу України шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.10.2018 до призначеного покарання призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 Кримінального кодексу України обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; зі сплатою штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, допустивши кожне із зазначених покарань до самостійного виконання.
Вирішені питання з речовими доказами, арештованим майном та судовими витратами.
встановив:
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 був визнаний винним та засуджений за те, що він не здавши відповідні іспити для отримання посвідчення водія, достовірно знав, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , є підробленим. Зокрема, бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_7 , не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України; реквізити бланку посвідчення водія нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, тобто містить ознаки підробки. Незважаючи на це, ОСОБА_7 , маючи умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, використовував зазначений документ. Зокрема, 30.01.2019 біля 02.00год ОСОБА_7 здійснював керування автомобілем марки «Рено», д.н. НОМЕР_2 , і неподалік будинку №7 по вул. Лебединського в м. Вінниці на вимогу працівників патрульної поліції відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» пред`явив посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_7 .
Одночасно ОСОБА_7 був виправданий за організацію підроблення посвідчення, з метою його використання, за попередньою змовою групою осіб.
А саме, що ОСОБА_7 , будучи організатором підробки посвідчення, маючи умисел на його виготовлення, у квітні 2017 року вступив в попередню змову з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, домовився з нею про умови виготовлення посвідчення водія на ім`я ОСОБА_7 .
При особистій зустрічі в місті Києві ОСОБА_7 надав невстановленій слідством особі власне фото, свої анкетні дані, а також здійснив фінансування виготовлення підробленого посвідчення водія в сумі 500 долларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 13 427грн, надавши їх особисто не встановлені слідство особі.
В подальшому ОСОБА_7 контролював стан виготовлення підробленого посвідчення на його ім`я та через декілька тижнів під час особистої зустрічі в місті Києві отримав своє підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 .
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів №49 від 11 березня 2019 року зазначений бланк посвідчення водія не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України; реквізити бланку посвідчення водія нанесені за допомогою друкуючих пристроїв з струменевим способом формування зображень, тобто наявні ознаки підробки.
В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку суду в частині виправдання обвинуваченого за ч.3 ст.27, ч.3 ст.358 КК України через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
Прокурор просив дослідити письмові докази, надати оцінку показам обвинуваченого та внести зміни щодо призначення покарання обвинуваченому за нормами частини 4 статті 71, статті 72 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги; заперечення обвинуваченого та його захисника проти її задоволення; дослідивши докази на які посилався прокурор; доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку про зміну судового рішення із наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи прокурора, що суд першої інстанції необґрунтовано відкинув докази обвинувачення при виправданні ОСОБА_7 у пред`явленого йому обвинуваченні за частиною 3 статті 27 частиною 3 статті 358 КК України пославшись, що суд не повністю виклав у вироку покази обвинуваченого, які він давав у суді та які є послідовними і не суперечать іншим доказам.
Із повністю наведених прокурором показів обвинуваченого вбачається, що він у місті Києві мав складати із іншими особами іспит у сервісному центрі автошколи для отримання посвідчення водія.
Щоб не складати іспити, всі присутні здавали по 500 доларів США, що зробив і він та надав копію паспорта, ідентифікаційного коду, медичну довідку, довідку про навчання в автошколах Могилів-Подільського і Тиврова на категорію B, C, CC, а через 3 години зателефонував чоловік і повідомив, що можна забрати посвідчення водія, яке він отримав і користувався ним при поїздках по території України та за її межами, де щодо посвідчення ніхто, ніяких претензій не пред`являв.
Лише в 2019 році його зупинили поліцейські, оглянули документи і повідомили про підроблене посвідчення водія.
Крім показів обвинуваченого, які прокурор просив врахувати, апеляційна скарга містить посилання на висновки судово-технічної експертизи документів, відповідно до яких посвідчення водія не відповідає зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України та довідкою Регіонального сервісного центру у Вінницькій області про відсутність відомостей в єдиному державному реєстрі МВС про видачу посвідчення водія на прізвище ОСОБА_7 .
Проте, зазначені прокурором докази суд взяв до уваги при доведеності вини обвинуваченого у використанні завідомо підробленого документа, але не підтверджують його винуватість в організації його підробки.
При судовому розгляді не було підтверджено участі іншої особи у підробці посвідчення водія, його фінансування, а ст.358 КК України не передбачає відповідальності за придбання підробленого документа.
В зв`язку із чим суд прийняв рішення про виправдання ОСОБА_7 в пред`явленому йому обвинуваченні за частиною 3 статті 27 частиною 3 статті 358 КК України в зв`язку із недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення за даним законом.
Свої висновки із цього приводу суд повно і належно обґрунтував у вироку, які сторона обвинувачення не спростувала, за таких обставин апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.
Разом з тим, судом першої інстанції, при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, допущені порушення при застосуванні закону України про кримінальну відповідальність за правилами положень статті 71 КК України.
Відповідно до вимог частини 1, 4 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин суд до покарання призначеного за новим вироком повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині м`якості призначеного покарання за частиною 4 статті 358 КК України слід зазначити, що суд не вбачає невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його в м`якості. Покарання в цій частині відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, а тому вирок із-за м`якості покарання скасуванню не підлягає.
Норми частини 3 статті 72 виключають можливість складання основного покарання у виді штрафу із іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів і вироків. Такі покарання виконуються самостійно.
На підставі ст.71 КК України при сукупності вироків суд призначає покарання, види якого передбачені ст.51 КК України, за такими правилами: насамперед призначається покарання за знову вчинений злочин, а потім до цього покарання суд приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому суд взагалі не визначив остаточне покарання за сукупністю із вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09.11.2018, яке з врахуванням викладеного вище мало визначатися шляхом повного або часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за попереднім вироком, що є обов`язковою умовою правильного визначення судом остаточного покарання за сукупністю вироків.
Таким чином, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, яка настала через допущені вищезазначені порушення відповідно до статей 409, 413 КПК України є підставою для зміни вироку суді апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2019 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання за правилами частини 4 статті 71 КК України змінити через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
До призначеного покарання за даним вироком суду обвинуваченому ОСОБА_7 за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, на підставі частини 4 статті 71, частини 3 статті 72 КК України повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2018 року у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України, із випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладанням обов`язків, що передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 2 статті 76 КК України та покарання у виді арешту на строк 3 місяці за вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 09 листопада 2018 року.
В зв`язку із повним відбуттям ОСОБА_7 покарання у виді 3 місяців арешту, звільнити від подальшого відбування арешту.
Остаточне покарання за даним вироком суду у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн та покарання за попереднім вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2018 року у виді 4 років 10 місяців позбавлення волі із застосуванням статей 75, 76 КК України допустити до самостійного виконання.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення та підлягає оскарженню до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду в тримісячний строк із часу її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
