Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" листопада 2021 р. Справа№ 911/1/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Разіної Т.І.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Безрадної А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 (повний текст складено 08.06.2021)
у справі №911/1/20 (суддя Мальована Л.Я.)
за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа"
2. Білоцерківської районної державної адміністрації
про визнання недійсними розпорядження, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації,
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" та до Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження, договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 в позові відмовлено повністю.
Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор належними та допустимими доказами, не навів та не довів незаконності прийнятих рішень та укладених на їх підставі договорів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/1/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі.
Разом з тим, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021, оскільки повний текст оскаржуваного рішення скаржник отримав 14.06.2021, що підтверджується копією поштового конверту за трек-номером 0103278420195.
Короткий зміст апеляційної скарги прокурора та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі прокурор зазначає, що в порушення положень ст.ст. 19, 126 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, неправильно застосувавши у спірних правовідносинах положення вимог ст.ст. 13, 14 ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 116, 118, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 51, 79 Водного кодексу України, ст.ст. 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, а також не надавши належної оцінки правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності.
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора зводяться до того, що місцевим господарським судом не враховано наступні обставини, зокрема те, що:
- новий проект землеустрою, що передував прийняттю спірних розпоряджень не розроблявся, а тому і не міг бути затверджений;
- відповідач-2, приймаючи оспорюване розпорядження, не мав передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності для потреб ведення рибного господарства;
- правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц щодо строку застосування позовної давності;
- матеріали справи не містять будь-яких доказів поінформованості прокурора та позивача у 2013 році щодо наявність саме відображених у позові порушень прав та законних інтересів, тому за твердженням прокурора, суд першої інстанції безпідставно вказав на початок перебігу позовної давності з 2013 року.
Короткий зміст письмових пояснень позивача та узагальнення їх доводів
Позивач у письмових поясненнях підтримує доводи викладені прокурором у апеляційній скарзі, зазначивши, що єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями водного фонду на території Білоцерківського району у порядку, передбаченому Земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація.
Враховуючи зазначене, позивач вважає, що розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 №26 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадмінстації від 11.03.2006 №81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)" прийнято з порушенням вимог ст.ст. 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку та прийнято не уповноваженим органом.
Крім цього, позивач наголошує на тому, що оскаржуване судове рішення відповідає судовій практиці Верховного Суду щодо визначення строків позовної давності для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Короткий зміст письмових пояснень відповідача-1 та узагальнення їх доводів
У письмових поясненнях відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 15.07.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/1/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 поновлено заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 року у справі №911/1/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/1/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.09.2021.
15.09.2021 судове засідання не відбулося.
Після виходу судді Разіної Т.І. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 призначено справу №911/1/20 до розгляду на 20.10.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 розгляд справи №911/1/20 відкладено на 24.11.2021.
В судове засідання, яке відбулося 24.11.2021 з`явилися прокурор та відповідач-1, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.
Представники позивача, відповідача-2 в судове засідання не з`явилися, про причину відсутності суду не повідомили, про час і місце були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями долученими до матеріалів справи.
Враховуючи, що явка позивача та відповідача-2 в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача та відповідача-2.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.12.2005 листом Білоцерківської районної державної адміністрації № 6-27-2307 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" на розробку проекту землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку орієнтовною площею 5,00 га для риборозведення в межах Шкарівської сільської ради, на підставі якого Приватним підприємством "Паралель Плюс" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" площею 4,8037 га для риборозведення за рахунок земель запасу в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Прокурор в обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" від 01.12.2004, реєстраційний № 13531050001000386, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підприємство не здійснює діяльність пов`язану із риборозведенням, веденням водного господарства наданням культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних послуг.
Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 11.03.2006 № 81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" для риборозведення за рахунок земель запасу в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.
Пунктом 2 розпорядження вилучено із земель запасу в межах Шкарівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 4,8037 га. Пунктом 3 розпорядження надано в оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" для риборозведення земельну ділянку загальною площею 4,8037 га в межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.
Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 № 26 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11.03.2006 №81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)" пункт 1 та 3 розпорядження від 11.03.2006 викладені в такій редакції:
- п.1: "Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку в адміністративних межах Шкарівської сільської ради";
- п.3: "Надати в оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку загальною площею 4,8037 га, з яких 1,9508 га земель водного фонду та 2,86 га земель запасу в межах Шкарівської сільської ради".
Пунктом 2 розпорядження від 15.01.2008 № 26 розірвано договір оренди земельної ділянки від 14.03.2006, укладений між Білоцерківською районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа", який зареєстрований у Київській регіональній філії №29 Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 14.03.2006 за № 040601000036, в зв`язку з добровільною відмовою орендаря та зобов`язано укласти нові договори оренди, окремо по земельній ділянці водного фонду загальною площею 1,9508 га та по земельній ділянці загальною площею 2,86 га для будівництва місць громадського відпочинку на території Шкарівської сільської ради.
На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" 11.02.2008 укладено договір оренди № 13 водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду державної форми власності, яка розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,9508 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих заходів, строком на 49 років, який 16.09.2009 зареєстрований в Київській регіональній філії державного земельного кадастру про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 040993600114 та сторонами підписано акт прийому-передачі.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 12.10.2016 № НВ-3207476062016 вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220489500:02:021:0392 з цільовим призначенням для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.
Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 06.02.2019 № 47 "Про внесення змін до договору оренди водного об`єкта та земель водного фонду" від 11.02.2008 №13 зазначений вище договір оренди доповнено розділ 2 "Об`єкт оренди" пунктом 2.3 кадастровий номер земельної ділянки 3220489500:02:021:0392.
На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" 18.02.2019 укладено додаткову угоду № 181 до даного договору оренди.
Державним реєстратором Білоцерківської районної державної адміністрації Олійник І.Ю. 20.03.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію вказаного договору оренди за індексним номером 46045884.
Крім цього, на підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" 23.06.2008 укладено договір оренди № 33 земельної ділянки державної форми власності, яка розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 2,8529 га з цільовим призначенням для будівництва місць громадського відпочинку, строком на 49 років, який 16.09.2009 зареєстрований в Київській обласній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" № 040993600111 та сторонами підписано акт прийому-передачі.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 19.10.2016 № НВ-3207513732016 вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220489500:02:021:0391 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.
За змістом п. 2.3 договору оренди № 33 грошова оцінка земельної ділянки становить 6697,43 грн.
Прокурор зазначає, що розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 № 26 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11.03.2006 №81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)" та укладені на його підставі договори оренди № 13 від 11.02.2008 та № 33 від 23.06.2008 є незаконними, оскільки Білоцерківською районною державною адміністрацією фактично повторно затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" загальною площею 4,8037 га для риборозведення, адже новий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку в адміністративних межах Шкарівської сільської ради не розроблявся.
З огляду на викладене прокурор стверджував, що єдиним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатись землями водного фонду на території Білоцерківського району у порядку, передбаченому Земельним кодексом України є Київська обласна державна адміністрація.
Крім цього, відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 16.11.2018 №1798/2295 водний об`єкт, що розташований на земельних ділянках з кадастровими номерами 3220489500:02:021:0392 3220489500:02:021:0391, це природний водний об`єкт - річка, без назви, що впадає в річку Рось з лівого берега в межах південної околиці населеного пункту Роток довжиною менше 10 км та відноситься до малих річок. Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України навколо малих річок встановлюється прибережна захисна смуга шириною 25 метрів.
Згідно з інформацією, яка викладена в листі Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось від 18.12.2018 № 297/02.1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220489500:02:021:0392 розташований русловий став на струмку без назви, правій притоці р. Рось. Орієнтовна площа ставу 1,2 га. Відповідно до фото з супутника довжина ставу становить 300 м., ширина 1,2 га. Довжина струмка без назви, на якому розміщено зазначений став, становить 4,0 км., площа водозабору 14,5 км2. Відповідно до ст. 79 Водного кодексу України струмок відноситься до малих річок. Договір оренди зазначеного ставу не погоджений органами водного господарства та екології що суперечить вимогам чинного законодавства на той час.
За таких обставин, прокурор зазначив, що розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 № 26 надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" частину водного об`єкту загальнодержавного значення, без назви, що впадає в річку Рось.
Таким чином, на думку прокурора, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 № 26 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11.03.2006 №81 "Про передачу в оренду земельної ділянки (водного фонду)", прийнято з порушенням cт.ст. 116, 122, 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 51 Водного кодексу України без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для влаштування штучної водойми та благоустрою прилеглої території з будівництвом місця громадського відпочинку та не уповноваженим органом, у зв`язку з чим, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 № 26, а також укладені на підставі нього договори оренди на спірні земельні ділянки підлягають визнанню недійсними.
Крім того прокурор стверджував, що прийняте державним реєстратором Білоцерківської районної державної адмінстрації Олійник І.Ю. рішення про державну реєстрацію договору оренди, укладеного 11.02.2008 між Білоцерківською районної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" водного об`єкту та земельної ділянки водного фонду державної форми власності, яка розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, загальною площею 1,9508 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб та культурно-оздоровчих заходів, строком на 49 років, підлягає скасуванню і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-підприємницька фірма "Біла Вежа" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0392 рішення за індексним номером 46045884 від 20.03.2019.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 в позові відмовлено повністю.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Апеляційний господарський суд погоджується з даними висновками місцевого господарського суду та зазначає з приводу викладених в апеляційній скарзі доводів наступне.
Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин), усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.
Статтею 5 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, які водні об`єкти відносяться до загальнодержавного і місцевого значення.
До водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.
До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Відповідно ст. 51 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин), у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
З огляду на викладене, з урахуванням місця розташування штучної водойми побудованої відповідачем-1 суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дана водойма є водоймою загальнодержавного значення, передача її в оренду віднесено до компетенції місцевої державної адміністрації, тобто Білоцерківської районної державної адміністрації.
За змістом норми ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
За змістом Постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
Згідно ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.
Відповідно до ч.3, 4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що використання терміну "рибогосподарські потреби" є самостійним, підстав для ототожнення його з терміном "водне господарство" не має.
У наведеній нормі ст. 122 Земельного кодексу України, визначаючи повноваження районної державної адміністрації, законодавцем вжито термін "водне господарство".
З аналізу наведеної норми ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що розмежування повноважень органів виконавчої влади (райдержадміністрацій та облдержадміністрацій) залежить від цільового призначення земельних ділянок, що слідує із вжитих у правовій нормі слів "... для всіх потреб... для: а) ведення водного господарства".
Ведення водного господарства є одним із видів цільового призначення земель водного фонду (ст. 19 Земельного кодексу України; Класифікація видів цільового призначення земель, затверджено Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548). Іншим видом цільового призначення в цій категорії (водного фонду) є "рибогосподарські потреби".
Таким чином, повноваження райдержадміністрації визначаються та обмежуються саме видами дозволеного використання в межах відповідної категорії за цільовим призначенням.
Відтак, районній державній адміністрації надані повноваження для розпорядження землями, зокрема для "ведення водного господарства", що не охоплює інший вид цільового призначення - "рибогосподарські потреби" (риборозведення).
Відповідні висновки зробив у своєму рішенні Вищий господарський суд України у постанові від 15.08.2017 у справі № 924/257/16.
З урахуванням того, що розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 15.01.2008 за № 26 передано в оренду земельну ділянку для влаштування штучної водойми, тобто з метою відтворення водного фонду, що підпадає під цільове призначення для "ведення водного господарства", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що розпорядження прийнято в межах повноважень та на законних підставах.
Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги - щодо визнання договорів оренди земельних ділянок та скасування реєстрації.
З огляду на викладене доводи прокурора стосовно того, що відповідач-2, приймаючи оспорюване розпорядження, не мав передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями державної власності для потреб ведення рибного господарства та на думку прокурора перебрав на себе повноваження позивача, спростовуються вищенаведеним.
Твердження прокурора про те, що новий проект землеустрою, що передував прийняттю спірних розпоряджень не розроблявся, а тому і не міг бути затверджений, колегією суддів відхиляються, оскільки прокурором при зверненні до суду першої інстанції з даним до матеріалів справи не долучено жодного доказу щодо відсутності зазначеного проекту землеустрою і відповідні докази прокурором не надано під час судового розгляду ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції.
Також, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що саме під час розслідування кримінального провадження № 42018111030000422 від 22.10.2018 були виявлені порушення земельного законодавства, однак до позовної заяви, як і до апеляційної скарги не долучено жодного документу із кримінального провадження, які б підтверджували обставини на які він посилається.
Щодо доводів прокурора про те, що земельна ділянка водної фонду передавалась відповідачу-1 для риборозведення, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про наступне.
Як, зазначалось раніше, після укладання першого договору оренди земельної ділянки у 2006 році використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для риборозведення) було неможливим, оскільки відповідна водойма на ній була відсутня, земельна ділянка була частково заболочена, а тому виникла необхідність у створені відповідачем-1 штучної водойми.
З цією метою, було розроблено проект створення штучної водойми, який був погоджений компетентними органами. У зв`язку з розробленням, даного проекту і були внесені зміни до розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації та укладені нові договори оренди земельних ділянок.
Після укладання даних договорів, проект зі створення штучної водойми за кошти відповідача-1 був реалізований у 2009 році, тобто фактично здійснено заходи щодо збереження, охорони та відтворення водного об`єкту. При цьому, слід зазначити, що даний об`єкт для риборозведення не використовується, а з 2009 року використовується мешканцями Білоцерківської громади як зона відпочинку.
Стосовно не врахуванням судом першої інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц щодо строку застосування позовної давності, колегія суддів вважає за необхідним зазначити про наступне.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц).
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Враховуючи, що судовою колегією встановлено відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, відповідно, позовна давність у даній справі не застосовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.
Доводи, наведені прокурором в апеляційні скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Таким чином, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021 у справі №911/1/20 - без змін.
Матеріали справи №911/1/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.01.2022 після виходу суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В. із відпусток та після виходу судді Разіної Т.І. з лікарняного.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Т.І. Разіна
К.В. Тарасенко
