Справа № 461/533/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/780/21 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Галицького районного суду м.Львова від 11 червня 2021 року відносно ОСОБА_7
з участю: прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілої ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Галицького районного суду м.Львова від 11.06.2021 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді десяти років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 2000 гривень та моральну шкоду в розмірі 350000 гривень.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме з 31.10.2018 року.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишено без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 ,31.10.2018 року, приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи поблизу готелю «Львів», що за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, буд. 7, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту наніс ОСОБА_11 удар ножем в ділянку грудної клітки, чим згідно висновку експерта №917/2018 від 03.12.2018 року спричинив останньому проникаюче в грудну порожнину колено-різане поранення з пошкодженням по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягрудинній лінії, навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі, тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 ..
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Відмовити у задоволенні цивільного позову.
Свої апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що суд першої інстанції викриви показання свідків та невірно оцінив такі. Стверджує, що не відповідає показанням свідка ОСОБА_12 висновок суду першої інстанції про те, що знаряддя вчинення злочину належить саме ОСОБА_7 і що він цей ніж застосував щодо потерпілого, а надані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_13 спростовують висновок суду першої інстанції про те, що присутні з потерпілим дівчина і хлопець не мали можливості заподіяти будь які удари потерпілому. Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не дають підстав вважати, що саме обвинувачений наніс удар ножем потерпілому. Вважає, що з показань свідків, наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що заподіяти потерпілому ножове поранення міг кожен з учасників конфлікту. Також в апеляційній скарзі захисник покликається, що суд першої інстанції невірно інтерпретував і показання допитаних у судовому засіданні експертів.
Захисник вважає, що висновок експерта № 1565/2018-ім від 26.12.2018р., згідно якого у слідах на одязі ОСОБА_7 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого, є лише припущенням. При цьому, при досліджені судом першої інстанції одягу свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було виявлено на ньому плями бурого кольору, однак суд першої інстанції відмовив у клопотанні сторони захисту про проведення відповідної експертизи з метою встановлення природи та походження цих плям. Звертає увагу, що під нігтями ОСОБА_7 та на рукавах його одягу слідів крові виявлено не було.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вправі був обґрунтовувати вирок суду наявним в матеріалах справи складним ножем та такими похідними від нього доказами, як висновок експертів №5/546 від 15.01.2019 року та №4/1603 від 07.12.2018 року, при цьому зазначає, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші свідки взагалі не описували жодних ножів у ОСОБА_7 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази належності вилученого під час огляду місця події ножа ОСОБА_7 . Згідно висновку експерта №4/1603 від 07.12.2018р. на вилученому в ході огляду місця події ножі не виявлено слідів рук ОСОБА_7 .
Звертає увагу, що у матеріалах справи є ніж, який досліджувався при проведенні відповідних експертиз, однак параметри такого є відмінними від параметрів ножа, який було вилучено при огляді місця події з трупа потерпілого. Отже, висновки експертів №5/546 від 15.01.2019 року та №4/1603 від 07.12.2018 року, не можуть бути допустимими доказами. При цьому, клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими залишилось поза увагою суду першої інстанції. Крім цього, наявний у матеріалах справи ніж не може бути доказом вини обвинуваченого, і через те, що розмір раневого каналу, виявленого на тілі потерпілого не відповідає параметрам ножа, який був предметом дослідження експертиз. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення відповідної експертизи для з`ясування такої невідповідності.
Крім цього, захисник зазначає, що наявними відеозаписами в кримінальному провадженні жодним чином не зафіксовано моменту нанесення ОСОБА_7 ножового поранення потерпілому, левова частина конфлікту між учасниками події не була зафіксована відеоматеріалами, при цьому захисник не виключає можливе необережне втиснення ножа самим потерпілим в ході боротьби. При цьому, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення у справі експертизи для з`ясування обставин, чи міг потерпілий власноручно спричинити собі смертельне поранення.
Також захисник вважає, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 обрано надто суворе покарання, яке не відповідає його особі, оскільки останній працював, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Вказує, що оскільки судом першої інстанції не здобуто доказів вини ОСОБА_7 , то цивільний позов потерпілої до задоволення не підлягає.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, за встановлених місцевим судом обставин, визнав повністю, та просив подану в його інтересах апеляційну скаргу розглядати лише в частині, що стосується призначеного йому покарання.
Адвокат ОСОБА_6 , як захисник обвинуваченого, прийняв позицію свого підзахисного.
Прокурор заперечив апеляційні доводи сторони захисту, з огляду на безпідставність таких, та зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку.
Потерпіла та її представник заперечили доводи поданої апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
Як зазначено вище, у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та підтвердив усі фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом першої інстанції.
На запитання прокурора обвинувачений підтвердив, що ніж, яким потерпілому було заподіяно тілесне ушкодження, належить саме йому, і що саме в результаті його дій настала смерть потерпілого.
Також, обвинувачений ОСОБА_7 у своїх показаннях в суді апеляційної інстанції щиро розкаявся у вчиненому та у судовому засіданні апеляційного суду просив пробачення у потерпілої за скоєне.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки, у ході апеляційного розгляду справи за ініціативою самого обвинуваченого змінено апеляційні вимоги сторони захисту, зокрема, обвинувачений, визнавши свою вину в інкримінованому йому злочині, не оспорює встановлені місцевим судом фактичні обставини справи та правильність кваліфікації його дій, а тому дані обставини, з урахуванням вимог ч.1ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
З приводу апеляційних доводів сторони захисту у частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує таке.
В силувимог ст.50КК Українипокарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зіст.65КК України,суд призначаєпокарання умежах,установлених усанкції статтіОсобливої частиницього Кодексу,що передбачаєвідповідальність завчинене кримінальнеправопорушення,відповідно доположень Загальноїчастини цьогоКодексу,враховуючи ступіньтяжкості вчиненогокримінального правопорушення,особу винногота обставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
Перелік обставин, які пом`якшують покарання наведено у ч.1 ст.66 КК України.
Відповідно до частини 2 даної норми Закону при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
За змістом роз`яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам треба мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті
зокрема, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, тощо.
Враховуючи встановлене під час апеляційного розгляду, колегія суддів визнає у даному кримінальному провадженні обставинами, які пом`якшують покарання, - щире каяття обвинуваченого у скоєному, висловлене під час апеляційного розгляду, та його щирий жаль з приводу наслідків, які настали. Також, колегія суддів визнає обставинами, які пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, який до події жодного разу не притягувався до будь-якого виду відповідальності, працював, має сім`ю та двоє малолітніх дітей (обоє ІНФОРМАЦІЯ_1 ), має постійне місце реєстрації та проживання, що в цілому характеризує ОСОБА_7 як особу, яка веде суспільно корисний спосіб життя і яка дотримується соціальних норм суспільства. Крім цього, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів визнає обставиною, яка пом`якшує ОСОБА_7 покарання, неправильну поведінку потерпілого, яка фактично і призвела до конфлікту та раптово виниклих неприязних відносин між потерпіли та, зокрема, обвинуваченим.
Санкція ч.1 ст.115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.
Відтак, вирішуючи питання призначеного ОСОБА_7 покарання, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким, наслідки вчиненого у вигляді смерті потерпілого, конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до скоєного, зокрема, повне визнання ним вини під час апеляційного розгляду, дані про особу винного, який раніше не судимий, не перебуває на обліках у наркологічному та психоневрологічному диспансерах, має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем праці, наявність наведених вище обставин, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_7 слід пом`якшити обране покарання у межах санкції інкримінованої йому статті, а саме до 7 років позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
За таких обставин, подану апеляційну скаргу слід задоволити частково, а вирок Галицького районного суду м.Львова від 11.06.2021 року щодо ОСОБА_7 слід змінити у частині призначеного покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376,405,407,419 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду м.Львова від 11 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді семи років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути безпосередньо оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді:
