Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/533/19
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.06.2021 року Галицький районний суд м. Львова
у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12018140050004826 від 31.10.2018 р./ про обвинувачення
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, українця, працюючого в ФОП « ОСОБА_14 », одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
В С Т А Н О В И В:
обвинувачений ОСОБА_10 , 31.10.2018, приблизно о 04 год. 20 хв., перебуваючи поблизу готелю «Львів», що за адресою: м. Львів, пр. Чорновола, буд. 7, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту наніс ОСОБА_15 удар ножем в ділянку грудної клітки, чим згідно висновку експерта №917/2018 від 03.12.2018 спричинив останньому проникаюче в грудну порожнину колено-різане поранення з пошкодженням по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягрудинній лінії, навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі, тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_15 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину не визнав; надати пояснення по суті обвинувачення відмовився на підставі ст.63 Конституції України.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що померлий ОСОБА_15 був її сином. Обставини подій, які відбулися 31.10.2018 року і під час яких його було вбито їй невідомі. Просить цивільний позов, заявлений у даній справі,задовольнити в повному обсязі та стягнути завдану діями обвинуваченого ОСОБА_10 , матеріальну шкоду в розмірі 20000,00 грн. витрат на поховання та завдану моральну шкоду в розмірі 700000,00 грн., оскільки втратила найріднішу людину - свого сина; її душевний біль та страждання не можуть бути виміряні нічим, однак, моральна та матеріальна шкода, завдана з вини обвинуваченого, повинна бути відшкодована.
Відповідно ст.129Конституції України,ст.7КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
З урахуванням норм ст.ст. 368, 370 КПК України, що регулюють застосування норм матеріального та процесуального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом, колегія суддів, ухвалюючи вирок в даній справі, безпосередньо дослідивши під час судового розгляду та оцінивши з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, прийшла до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стверджується наступними дослідженими та перевіреними безпосередньо під час судового розгляду, доказами.
Відповідно до статей 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В судовому засіданні свідок звинувачення ОСОБА_16 , показав наступне. З обвинуваченим ОСОБА_10 вони перебувають у дружніх відносинах в жовтні 2018 року працювали у м.Львові у складі знімальної групи СТБ разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . Вночі, 31.10.2018, вони поверталися після відпочинку до готелю «Львів», у якому зупинилися. На шляху їм зустрілася компанія, яка складалася з дівчини та двох хлопців, у яких вони запитали, як пройти до готелю, у відповідь хтось із даної компанії вказав їм напрямок. Підійшовши до готелю «Львів», вони знов зустріли цю компанію і між ними почалася словесна перепалка, яка перейшла у шарпанину між потерпілим і обвинуваченим. Він ( свідок ОСОБА_16 ) почав відтягувати потерпілого ОСОБА_15 , тримаючи його за шию, від ОСОБА_10 , щоб уникнути продовження конфлікту ; все тривало секунди і в якусь мить він побачив, що ОСОБА_15 почав хрипіти і падати на нього. Тоді свідок поклав потерпілого на землю і побачив в його тілі в районі грудної клітки ніж. ОСОБА_16 у своїх показаннях зазначив, що не може точно повідомити відстань, на якій знаходився ОСОБА_10 від ОСОБА_15 , коли він відтягував потерпілого від обвинуваченого, оскільки на той час огляд йому був перекритий тілом потерпілого, але відстань була незначною. ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також ОСОБА_19 та дівчина в сірому пальто підійшли на безпосередньо до них , коли ОСОБА_15 вже знаходився на тротуарі в лежачому положенні. Свідок також ствердив, що під час робочої діяльності ОСОБА_10 використовував невеликий складний ніж. Також свідок повідомив, що на його запитання: «чи ти це зробив?», обвинувачений відповів : «сам не зрозумів, як це трапилось». При демонстрації відеозапису події кримінального правопорушення, свідок ОСОБА_16 вказав на себе, як на особу, що тримає потерпілого за шию та ствердив, що саме так відбувались події, які зафіксовано на відео.
Отже, показання свідка ОСОБА_16 стосовно використання ОСОБА_10 ножа під час роботи, а також надана характеристика цьому ножу, а саме «складний ніж», підтверджують факт того, що знаряддя вчинення кримінального правопорушення - ніж - належав саме обвинуваченому і був використаний ним для заподіяння удару потерпілому. Також свідок підтвердив, що він відтягував потерпілого саме від ОСОБА_10 , що свідчить про те, що в безпосередній близькості від ОСОБА_15 знаходився саме обвинувачений ОСОБА_10 , і ніхто інший. Крім цього, одразу після вчинення злочину, на адресоване ОСОБА_16 запитання до ОСОБА_10 , останній жодним чином не заперечив, що правопорушення вчинив саме він.
Свідок звинувачення ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що у Львові він перебував з робочою метою, оскільки працював у складі знімальної групи. 31.10.2018 знімальна група після роботи відпочивала у закладі «Кумпель», вживали спиртне, в т.ч. і ОСОБА_10 .. Після відпочинку вони поверталися у готель «Львів», у якому вони зупинилися, при цьому ОСОБА_17 та ОСОБА_18 йшли попереду, а ОСОБА_16 з ОСОБА_10 йшли позаду. Стоячи з ОСОБА_18 під готелем «Львів», свідок побачив як ОСОБА_16 та ОСОБА_10 почали швидко скорочувати дистанцію до компанії, яка складалася з потерпілого ОСОБА_15 , дівчини та хлопця. Наблизившись до них, ОСОБА_16 схопив потерпілого ззаду за шию, після чого почалася бійка, яка тривала приблизно 5-10 секунд; потерпілий почав падати і тоді він ( свідок ОСОБА_17 ) побачив ніж, який стирчав у грудях потерпілого. Як даний ніж опинився у грудях потерпілого йому не відомо, моменту нанесення удару не бачив. Описуючи положення осіб під час події , свідок зазначає, що дівчина та друг потерпілого знаходилися на відстані приблизно одного метра від ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , при цьому, під час бійки, зі слів свідка, дівчина просто стояла, а що робив друг потерпілого не бачив. ОСОБА_17 показав, що на момент події ОСОБА_10 був вдягнутий у штани світлого кольору та темну куртку-безрукавку, а ОСОБА_16 у синю куртку. Свідок ОСОБА_17 повідомив, що на знімальному майданчику всі працівники користуються ножем, складний ніж був і у ОСОБА_10 .. При демонстрації відеозапису, на якому зафіксована подія кримінального правопорушення, свідок впізнав себе на даному відео як особу, що стоїть позаду потерпілого та свідка ОСОБА_16 , який відтягував ОСОБА_15 за шию від обвинуваченого, а також вказав на особу ОСОБА_10 , який був одітий у світлі штани та синю безрукавку і знаходиться навпроти потерпілого. В ході перегляду відеозапису свідок також впізнав дівчину та хлопця з компанії потерпілого, які підходять до місця події, коли ОСОБА_15 вже знаходиться на землі.
Таким чином,показання свідка ОСОБА_17 дають змогуідентифікувати обвинуваченого ОСОБА_10 , як особу, яка під час подій перебувала в безпосередній близькості до ОСОБА_20 ; а дівчина та хлопець з компанії потерпілого під час нанесення удару ножем взагалі не перебували в епіцентрі події, а підійшли в той момент, коли ОСОБА_15 вже знаходиться на землі, що виключає їх щонайменшу можливість заподіяння потерпілому будь-яких ударів , в т.ч. ножем..
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав , що з ОСОБА_10 він перебуває у робочих стосунках і у ніч події, в той момент коли він знаходився на вулиці під готелем «Львів» та розмовляв зі свідком ОСОБА_17 , він побачив компанію, яка складалася з потерпілого, дівчини та хлопця, які рухались по вулиці у їх напрямку. Трохи позаду даної компанії йшли ОСОБА_16 та ОСОБА_10 , які за рахунок швидкості руху скоротили дистанцію та зрівнялися з даною компанією під готелем «Львів». Між ОСОБА_16 , ОСОБА_10 з одної сторони та компанією, що складалася з ОСОБА_15 , ОСОБА_21 і невідомої дівчини, з іншої сторони, відбулася словесна перепалка, змісту якої ОСОБА_18 не чув. При цьому, розуміючи, що зараз може розпочатись конфлікт, він відвів в сторону невідомих дівчину і хлопця, щоб вони не втручались. Коли ОСОБА_18 повернувся до місця події, то побачив, як потерпілій осідає на тротуар, а ОСОБА_10 , який знаходився напроти ОСОБА_15 , відходив від нього. При цьому, описуючи положення осіб під час сутички, свідок зазначає, що ОСОБА_16 знаходився за спиною потерпілого, тримаючи його за шию, намагався відтягти потерпілого від ОСОБА_10 ; ОСОБА_21 - хлопець з компанії потерпілого був на крок позаду від них і участі у шарпанині не приймав. При демонстрації відеозапису, свідок впізнав себе на ньому, а також впізнав свідка ОСОБА_16 , який тримав потерпілого за шию, а також впізнав ОСОБА_10 , який вдягнутий у світлі штани та стоїть в безпосередній близькості навпроти потерпілого.
Відтак , показання свідка ОСОБА_18 не тільки свідчать про те, що безпосередньо під час вчинення злочину навпроти потерпілого перебував тільки обвинувачений ОСОБА_10 , а й надають змогу ідентифікувати його, як особу, що нанесла удар ножем потерпілому ОСОБА_15 .
Свідок обвинувачення ОСОБА_21 в судовому засіданні, пояснив, що він з ОСОБА_15 були колегами і 30.10.2018 відпочивали в одному із закладів м.Львова, де познайомилися з дівчиною, імені якої на даний час не пам`ятає. Після відпочинку у кафе, вони втрьох попрямували в напрямку готелю «Львів», при цьому він йшов позаду ОСОБА_15 . Перебуваючи під готелем «Львів» свідок почув, що між ОСОБА_15 та компанією чоловіків почалася розмова на підвищених тонах, яка перейшла у шарпанину, що тривала приблизно хвилину. Він знаходився поруч, участі у конфлікті не приймав. В якийсь момент побачив, як чоловік, що тримав потерпілого ззаду за шию поклав ОСОБА_15 на тротуар; потерпілий важко два-три рази здихнув і перестав дихати; він помер від ножового поранення в груди.
Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , працівники поліції показали, що коли прибули на виклик до готелю «Львів», то побачили трьох мужчин; потерпілий лежав на тротуарі, в грудях якого був ніж, через який витікала кров. Самого моменту нанесення удару вони не бачили.
Свідок ОСОБА_24 показав, що 31.10.2018 року перебуваючи в автомобілі, що знаходився біля готелю «Львів», побачив шарпанину між трьома людьми, котра тривала 1-2 хвилини. Після побачив, людину, яка лежала на землі із ножем у грудях. Хто наніс удар ножем потерпілому, він не побачив.
Суд надає віри показанням означених свідків, оскільки вони правдиво та об`єктивно відобразили обставини справи, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими судом; показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою та дослідженими доказами. Свідки, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань та приведені до присяги, в судовому засіданні повідомили про обставини справи; до обвинуваченого упереджено не відносяться; ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 перебувають із ОСОБА_10 у дружніх відносинах і не мають підстав його оговорювати.
Жодних доказів, які б свідчили, що свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які 31.10.2018р. перебували на місці події біля готелю «Львів», наносили будь-які удари потерпілому ОСОБА_15 - немає. За обставинами справи не встановлено та наявні докази не вказують, що будь-хто із означених осіб міг нанести смертельне ножове поранення ОСОБА_15 .
Винуватість ОСОБА_10 стверджується і іншими доказами безпосередньо дослідженими в судовому засіданні.
Із висновку експерта №917/2018 від 03 грудня 2018 року КЗ ЛОР ЛОБСМЕ вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_15 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі (порожнина навколосерцевої сорочки та права плевральна порожнина), тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати. Колене-різане пошкодження грудної клітки утворилось від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа. По ступеню тяжкості має ознаки тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в час спричинення, є причиною настання смерті, не могло утворитись внаслідок падіння (т.1, а.с.137-139).
Експерт ОСОБА_25 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №917/2018 від 03 грудня 2018 року, зокрема пояснив, що смерть ОСОБА_15 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти, що призвело до зовнішньої та внутрішньої кровотечі (порожнина навколосерцевої сорочки та права плевральна порожнина), тампонади серця кров`ю та гострої крововтрати. Крім того, експерт зазначив, що удар потерпілому ОСОБА_15 , був завданий із силою достатньою для спричинення йому смертельного тілесного ушкодження. Визначити ким було завдано удар, жінкою чи чоловіком, не можливо. Тілесне ушкодження з врахуванням обставин справи та механізму заподіяння, не могло бути заподіяно потерпілому ззаду, а лише спереду.
Із висновку експерта №211/2018-мк від 23 листопада 2018 року, КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи вбачається, що клапоть шкіри та фрагмента грудини з ребрами трупа ОСОБА_15 було виявлено: на клапті шкіри одне наскрізне колото-різане ушкодження, на фрагменті ребра одне наскрізне колото-різане ушкодження, які утворились від дії гострого плоского колото-ріжучого знаряддя, типу клинка ножа, який мав одне лезо та обух п-подібної форми ( т.1,а.с.140-142)..
Експерт ОСОБА_26 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий ним висновок №211/2018-мк від 23 листопада 2018 року, зокрема пояснив, що удар потерпілому був нанесений спереду в область грудної клітини , лезом ножа догори. Ніж під час проведення ним експертизи слідством не надався. Визначити ким було завдано удар, жінкою чи чоловіком, не можливо.
Висновком експерта №1565/2018-ім від 26 грудня 2018 року, Комунального закладу Львівської обласної ради Львівського обласного Бюро судово-медичної експертизи стверджується, що кров від трупа ОСОБА_15 , 1979 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВО. У слідах на штанах (об`єкти №№3, 4, 5, 6,7, 8, 9) речах ОСОБА_10 виявлена кров людини і антигени А і Н, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніни - В, супутнім антигеном Н, в тому числі і від трупа ОСОБА_15 ( т.1,а.с.145-149).
Із протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2018 року, вбачається, що під час огляду місця події виявлено та вилучено складний ніж з нашаруванням крові на лезі, який по описав свідків співпадає із складним ножем, яким користувався ОСОБА_10 під час роботи(т.1, а.с.128-131).
Висновком експерта №5/546 від 15 січня 2019 року, Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру стверджується, що ніж вилучений 31.10.2018 біля будинку на АДРЕСА_3 є складним ножем господарсько-побутового призначення і до категорії холодної зброї не відноситься. Складений ніж виготовлений промисловим методом ( т.1.а.с.166-169).
Із висновку експерта №4/1603 від 07 грудня 2018 року Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що на поверхні розкладного ножа, який вилучений під час огляду місця події 31.10.2018 по факту вбивства гр. ОСОБА_15 біля будинку на пр. В. Чорновола, 7 у м. Львові, слідів рук не виявлено (т.1, а.с.152-159).
Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.10.2018, з якого вбачається, що під час затримання у ОСОБА_10 виявлено та вилучено одяг, а саме: безрукавка синього кольору із надписом «Italy», кофта чорного кольору на довгий рукав із етикеткою на якій є напис «САР», ремінь шкіряний коричневого кольору із надписом «DIPLOM», штани із кишенями піскового кольору із етикеткою «SUPLUS ТЕК», кросівки чорного кольору із написом «Quechua» 1 пара, шкарпетки сірого кольору 1 пара, в який був одітий обвинувачений під час подій 31.10.2018року(т.1, а.с.132-135).
В судовому засіданні суд оглянув речові докази, зокрема одяг, в який були одягнені свідки, потерпілий та обвинувачений під час подій 31.10.2018р.
ОСОБА_10 не заперечив, що йому належать штани світлого кольору, темна кофта, синя безрукавка, в яких він був одітий 31.10.2018р.
Із даних протоколу огляду предмету від 31.10.2018 вбачається, що предметом огляду є компакт диск DVD-R, відтворивши який за допомогою дисководу ноутбука «Asus» виявлено два файли\відеозаписи із назвою «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600», який визнано речовим доказом постановою слідчого від 01.11.2018року (а.с.85-89,т.1).
За клопотанням сторони захисту, ухвалою суду від 05.12.2019р. було призначено судову технічну експертизу відеозапису «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» на предмет наявності монтажу та проведення по кадрового дослідження відеозапису.
Із висновку експерта №12/37 від 20 січня 2020 року, Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру вбачається, що відеозапис на компакт-диску CD-R із назвою «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» не містить ознаки монтажу.
Експерт ОСОБА_27 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №12/37 від 20січня 2020 року, зокрема пояснив, що наданий на експертне дослідження диск був копією, т.я. за своєю природою не може бути оригіналом ; настоює на тому, що компакт-диску CD-R не містить ознак монтажу. Фонограма з файлу «Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600» наданого компакт-диску для лазарних систем зчитування формату CD-R записані одним сеансом форматом одноразового запису аудіо та збереження даних. Носій являє собою переносний оптичний диск для збереження інформації у цифровому вигляді, тобто, формату зберігання даних та не є першоджерелом ( пристроєм) запису фонограм. Динаміка руху та відлік граничних показників дати та часу відтворюється до хронології розвитку подій. Ознак переривання, циклічності фрагментів зображення, різких змін графічних показників відліку дати \часу, змін які б свідчили про поєднання двох чи більше частин однієї або кількох раніше записаних відеограм шляхом пере записування не виявлено. Експерт також пояснив, що питання проведення по кадрового дослідження відеозапису на компакт-диску на предмет наявності на відеозаписі фрагменту нанесення удару ножем виходить за межі компетенції експерта з правом проведення відео-звукозапису.
Із дослідженого судом відеозапису («Камера4_HL1_HL1_20181031042434_20181031042521_165600») видно, що 31.10.2018 біля центрального входу в готель «Львів», що на просп. В. Чорновола, 2 у м. Львові, між групою осіб відбувається шарпанина. При наближенні осіб до місця розташування відеокамери, по часу на 00:36 сек., свідок ОСОБА_16 , одягнений у темно сині джинси та темний синій верхній одяг на довгий рукав, обхватив лівою рукою шию потерпілого ОСОБА_15 , одягнутого у чорну куртку та чорні штани, відтягує останнього назад на себе, притискаючи головою до свого тулуба. У той час, обвинувачений ОСОБА_10 , одягнутий у штани піскового кольору та синю безрукавку, ліву руку тримає біля грудної клітки потерпілого. Після цього, о 00:38 сек. ОСОБА_16 та ОСОБА_15 падають : ОСОБА_16 падає сідницями на тротуар, а потерпілий розставивши руки у різні боки падає на ОСОБА_16 . Обвинувачений забирає руку від потерпілого і відходить назад. В цей момент до потерпілого підбігають ОСОБА_17 , ОСОБА_21 і дівчина у сірому пальто, яка спочатку відтягає ОСОБА_16 за руку від потерпілого, голова якого вже лежить на асфальті, а потім іде в напрямку пр.-ту Чорновола,2, залишаючи місце події.
Відтворений відеозапис подій 31.10.2018р. та показання свідків, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що ножове поранення потерпілому ОСОБА_15 наніс саме ОСОБА_10 , який перебував в безпосередній близькості до потерпілого в момент нанесення удару. Хоча на відео із-за нечіткого зображення і темну пору доби і не видно безпосередньо ножа в руці обвинуваченого , однак, за встановленими обставинами справи смерть потерпілого настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення, яке заподіяв саме ОСОБА_10 , який мав при собі складений ніж, який вилучений з місця події.
Досліджені судом докази вказують на те, що свідок ОСОБА_16 , який відтягував потерпілого ззаду, намагаючись уникнути конфлікту, фізично не міг нанести удар ножем , який за твердженням експерта , нанесений спереду в грудну клітину ОСОБА_15 , і в жодному випадку удар не міг бути нанесений ззаду.
Виключається заподіяння ножового поранення свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_21 та невідомою жінкою, які підійшли до ОСОБА_15 вже після нанесення удару, коли той знаходився в лежачому положенні з ножем у грудній клітині на тротуарі.
Із висновку судово-психіатричного експерта №8 від 10січня 2019 року, Комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні м. Львова, з вбачається, що ОСОБА_10 притаманні ознаки емотивної особистості (емоційно-лабільної), коли настрій може часто змінюватися, навіть із незначних причин, а прагнення відповідати на образи виникає дуже швидко. У ОСОБА_10 немає розумового відставання і він здатний правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їхніх наслідків. Втома могла посилити дратівливість ОСОБА_28 . Ймовірна образа з боку потерпілого ОСОБА_29 ще до сварки викликала в Басалькевича стан афекту, який не досягав вираженості стану фізіологічного афекту. Під час інкримінованих дій ОСОБА_10 не перебував у стані фізіологічного афекту та не перебував у будь-якому іншому подібному емоційному стані як психологічної підстави сильного душевного хвилювання ( т.1, а.с.160-164).
Експерт ОСОБА_30 в судовому засіданні в повному об`ємі підтримав наданий висновок №8 від 10 січня 2019 року, зокрема ствердив, що в обвинуваченого немає розумового відставання і він здатний правильно розуміти значення своїх конкретних дій та їх наслідків. На момент інкримінованих ОСОБА_10 дій він не перебував в стані фізіологічного афекту; відтермінування агресивної реакції на образу виключає стан фізіологічного афекту у ОСОБА_10 . Під час проведення експертизи експерт використовував матеріалами кримінального провадженні, які були надані слідчим та особисто спілкувався із ОСОБА_10 .
Стороною захисту у даному кримінальному провадженні було заявлено клопотання про призначення імулогічної та цитологічної експертизи на предмет наявності на одязі та піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластин з рук свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 та ОСОБА_18 крові потерпілого ОСОБА_15 .
Ухвалою суду від 20.01.2020 р. в задоволенні клопотання відмовлено, оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч.1 ст.337 КПК України). Свідкам ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_31 обвинувачення у даному кримінальному провадженні не пред`явлено, і такі мають статус свідків. Призначення експертизи для вирішення питань, зазначених у клопотанні захисника не мають значення для даного кримінального провадження, а доцільність проведення такого дослідження стороною захисту належним чином не обґрунтована.
Відповідно до ст.89 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом; недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Разом з тим, визнання недопустими означеного доказу, не випливає на законність судового рішення у справі та доведення вини ОСОБА_10 поза розумним сумнівом.
Сторона захисту в порядку ст.89КПК України просить визнати недопустим доказ, зокрема, протокол про результати проведення НСРД-аудіо, відео контролю за особою від 18.12.2018р., з micro SD card 32 Gb інв.№241 т, на якому зафіксовано хід проведення НСРД-аудіо , відео контролю за особою, і з якого вбачається, що ОСОБА_10 , при розмові з працівниками Галицького ВП ГУ НП у Львівській області повідомляв про обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зокрема, не заперечував факт нанесення удару ножем потерпілому, розповідав про ніж, який належить йому і який зберігав у кишені штанів. Захист вважає, що така процесуальна дія проведена з порушенням кримінального процесуального закону без ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду.
Суд погоджується з наведеними доводами сторони захисту, зокрема, як вбачається із протоколу про результат проведення НСРД-аудіо, відео контроль за особою від 18.12.2018 року; micro SD card 32 Gb інв. №241т. така процесуальна дія проведена 01.11.2018р. об 11.30 год.(т.1, а.с.124-127), в той час як відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді Львівського апеляційного суду та звіту про автоматизований розподіл, такий проведений 01.11.2018 р. о 12:26:40, що виключає проведення НСРД об 11.30 год. в приміщенні Галицького ВП ГУ НП у Львівській області (т.2, а.с.111-114).
При цьому, суд не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що ймовірно стався збій програмного забезпечення техніки, внаслідок чого, було некоректно зафіксовано час і дату проведення даної негласної слідчої (розшукової) дії, оскільки такі є неспроможними і спростовуються даними Львівського апеляційного суду.
Суд, оцінивши наведені обставини справи, вбачає наявність правових підстав для визнання доказів недопустимими - протоколу про результат проведення НСРД-аудіо, відео контроль за особою від 18.12.2018 року; micro SD card 32 Gb інв. №241т. в порядку ст.89КПК України.
Окрім цього, відповідно до статті 18КПК України(свободавід самовикриття), жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати показання, які можуть бути підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитись відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.
Із змісту означеного протоколу НСРД вбачається, що ОСОБА_10 фактично допитано з приводу обставин події 31.10.2018р, і він зізнається у причетності до вбивства, не маючи відповідного процесуального статусу, без роз`яснення йому процесуальних прав та забезпечення участі захисника.
Ухвалоюсуду від18.03.2021за клопотаннямсторони захистубуло призначеносудову медико-криміналістичну експертизу зприводу механізмузаподіяння ударупотерпілому ОСОБА_15 з врахуваннямвисновку судово-медичноїекспертизи №917/2018,який надавКЗЛОР ЛОБСМЕз 01.11.2018р.по 03.12.2018р.тапокадрового дослідженняподії.Захист вважає,що виходячиіз данихвідеозапису події(розкадровки відео)із зазначенимиположенням рук, ОСОБА_10 не мігнанести потерпілому ОСОБА_15 ножове поранення,яке зафіксованоу висновку експертизи №917/2018.
Як суд вже зазначав, даним висновком судово-медичної експертизи встановлено, що смерть потерпілого ОСОБА_15 , 1979 р.н. настала внаслідок проникаючого в грудну порожнину колено-різаного поранення з пошкодженнями по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа по білягруднинній лінії навколосерцевої сорочки, висхідного відділу аорти.Колото-різана рана мала місце в ділянці передньої поверхні грудної клітки, дещо правіше середньої лінії, з проникненням в грудну порожнину в напрямку спереду-дозаду ,справа на ліво і дещо вниз, з пошкодженням по ходу раневого каналу міжреберних м`язів між 2-3 ребрами справа, 3-го ребра справа, навколосерцевої сорочки висхідного каналу аорти де сліпо закінчувалось.
Висновок судово-медичної експертизи №69 від 26.04.2021, проведений на підставі ухвали суду від 18.03.2021 не спростовує висновку експертизи №917/2018 в частині напрямку заподіяння ножового удару потерпілому.
Як зазначили експерти у висновку №69 від 26.04.2021, комісія немає судово-медичних даних для дачі відповіді на поставлені запитання, оскільки надане відео та його окремі фрейми ( кадри) є нечіткими та розпливчастими; оскільки мужчина у світлих штанах та синій куртці ( ОСОБА_10 ) повернутий до камери лівою боковою поверхнею тулуба, тому побачити, де знаходиться в цей момент його права рука неможливо.
Відповідно до ч.2ст.17КК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності,та виконуючи свій професійний обов`язком, передбачений ст..92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумні і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає,що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Це питання має бутивирішено напідставі безсторонньогота неупередженогоаналізу наданихсторонами обвинуваченняі захистудопустимих доказів,які свідчатьза чипроти тієїабо іншоїверсії подій.
Суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному танеупередженому дослідженнявсіх обставинкримінального провадження,оцінивши кожендоказ уданій справі зточки зоруналежності,допустимості,достовірності,і їхсукупність зточки зорудостатності тавзаємозв`язку, приходитьдо переконливоговисновку проєдину версіюподії,що ножовепоранення ОСОБА_15 ,внаслідок якого31.10.2018року наступиласмерть потерпілого, булонанесено саме ОСОБА_10 .
Заподіяння ножового поранення потерпілому будь-якою іншою особою є неможливим.
Достовірно встановленим судом є те, що під час описуваного періоду часу поряд із ОСОБА_15 знаходилось лише дві особи, а саме, свідок ОСОБА_16 та обвинувачений ОСОБА_10 . При цьому, на протязі усієї шарпанини на відео чітко видно обидві руки ОСОБА_16 , який знаходячись позаду ОСОБА_15 , спочатку обома руками тримає його за шию, а потім виставивши праву руку в сторону продовжує тримати лівою рукою потерпілого за шию.
Натомість ОСОБА_10 є єдиною особою, яка знаходиться безпосередньо навпроти ОСОБА_15 , а саме падіння ОСОБА_16 та ОСОБА_15 на землю відбувається вже після того, як обвинувачений забирає руки від тулуба потерпілого.
Всі інші свідки , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 та дівчина в момент нанесення ножового поранення знаходяться на відстані приблизно одного метра від події, під час якої сталось вбивство ( ОСОБА_34 знаходиться ззаду за ОСОБА_35 , збоку від нього знаходяться ОСОБА_33 , ОСОБА_19 та незнайома дівчина в сірому пальто).
Окрім того , відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що ОСОБА_15 сам собі наніс ножового поранення в груди.
Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_10 у вбивстві потерпілого ОСОБА_15 , тобто, у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_10 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, оскільки він вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Відповідно до статті50 КК Українипокарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнізлочину,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покараннямає наметі нетільки кару,а йвиправлення засуджених,а такожзапобігання вчиненнюнових злочинівяк засудженими,так ііншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до статті 65 КК Українисуд, при призначенні покарання, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 17Закону Українивід 23.03.2006року «Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, колегія суддів виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкції статті особливої частини Кримінального кодексуУкраїни - у виді позбавлення волі, оскільки виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов, заявлений у кримінальному провадженні, підлягає до часткового задоволення. З обвинуваченого ОСОБА_10 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_8 2000,00 грн. завданої матеріальної шкоди та 350000,00 грн. завданої моральної шкоди.
При цьому суд виходить з наступного.
Згідно ст.ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнена судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до норм ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншими суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння
У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.
Із долученого до позову договору-замовлення на організацію і проведення поховання №284039 від 02.11.2018р. ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» позивачка ОСОБА_8 витратила на поховання 2000 грн., відтак така сума підлягає стягненню з ОСОБА_10 на користь потерпілої.
Інших доказів щодо витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника суду не надано. Тому цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у заявленому розмірі (20000,00 грн.), в іншій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті третьої Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Виходячи з норми визначеної п. 9.ч. 2 ст. 16 ЦК України захист цивільних прав громадян здійснюється шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У відповідності ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру
правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пленум Верховного суду України визначає, що під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі діями або бездіяльністю інших осіб.
Судом встановлено протиправність діянь ОСОБА_10 , якими потерпілій ОСОБА_8 було завдано моральних страждань, внаслідок смерті сина ОСОБА_15 . Непоправна втрата рідної людини завдала матері душевних страждань; вона і на даний час не може змиритись із смертю улюбленого сина, її переживання тривають, змінився її життєвий уклад; будучи людиною похилого віку,вдовою, втратила можливість отримання допомоги від сина, який опікувався нею, допомагав у побуті та повсякденних клопотах.
Як пояснила ОСОБА_8 вона постійно відчуває душевний біль, погіршився стан її здоров`я; часто проявляються емоційні спалахи, виникає дратівливість, пригніченість, тривога, страх та нездатність в повній мірі зосередитись на основних питання власного життя.
Моральна шкода, якої зазнала потерпіла ОСОБА_8 , безпосередньо пов`язана із вчиненням ОСОБА_10 вбивства ОСОБА_15 .
З врахуванням обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає що моральну шкоду слід визначити у розмірі 350000 грн., які стягнути з винної у смерті потерпілого-обвинуваченого ОСОБА_10 .
Судові витрати у розмірі 8601,62 грн., що є вартістю за проведення судово-трасологічної експертизи №4/1603 від 07.12.2018р.; експертизи холодної зброї №5/546 від 15.01.2019р.; молекулярно-генетичної експертизи №10/1122 від 18.01.2019р. підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 323, 368, 369, 370, 371, 373-376 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді - 10 (десять) років позбавлення волі.
Цивільний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 завданої матеріальної шкоди в розмірі - 2000,00 гривень та моральної шкоди в розмірі - 350000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави вартість проведених експертиз: судово-трасологічної експертизи858,00 грн.;експертизи холодної зброї 858,00 грн.; молекулярно-генетичної експертизи 6885,62 грн; всього: 8601,62 грн.
Речові докази:
-СД-диск із відеозаписом - залишити при матеріалах кримінального провадження;
-телефон марки «Prestigio», безрукавку синього кольору, кофту на довгий рукав чорного кольору з етикеткою на якій є надпис «САР», ремінь шкіряний коричневого кольору з надписом «DIPLOM», штани з кишенями піскового кольору з етикеткою «SURPLUS ТЕК», кросівки чорного кольору « НОМЕР_1 » - повернути ОСОБА_10 після відбуття покарання.
-куртку чорного кольору із синтетичної тканини з плямами рідини бурого кольору; светер трикотажний на довгий рукав із поперечними смугами темно-синього та сірого кольору з плямами рідини бурого кольору; штани чорного кольору; чорний ремінь; труси чорно-сірого кольору з плямами рідини бурого кольору; мешти чорного кольору без шнурівок та шкарпетки чорного кольору - повернути потерпілій ОСОБА_8
-одяг ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , який згідно постанови слідчого від 03.11.2018 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні - повернути ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_17 .
-складний ніж знищити.
Запобіжний захід ОСОБА_10 залишити без змін тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту його затримання, а саме з 31 жовтня 2018 року.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд протягом тридцять днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
