П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/471/19
Провадження № 11-368заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої Рогач Л. І.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
представники позивача - Кравець Р. Ю., Мартиненко А. В.,
представник відповідача - Ізвєков К. В.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (судді Усенко Є. А., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Гімон М. М.) у справі № 9901/471/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення та до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним, скасування рішення і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просив:
- визнати протиправними дії Комісії щодо недопуску його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області;
- зобов`язати ВККС вжити заходів задля його допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» на відповідність займаній посаді судді Куйбишевського районного суду Запорізької області та завершення ним оцінювання на відповідність займаній посаді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, яким: визначено, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовлено судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) не передбачено ані процедури, ані порядку проведення «оцінювання відповідності судді займаній посаді», законом урегульовано виключно питання кваліфікаційного оцінювання для здійснення оцінки здатності судді здійснювати правосуддя, а не здатності відповідати посаді.
3. Позивач зауважив, що проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням його з посади не відповідає європейським стандартам, визначеним, зокрема, в Київських рекомендаціях щодо незалежності судочинства в Східній Європі, на Південному Кавказі, Середній Азії від 23 - 25 червня 2010 року, Резолюції Європейської асоціації суддів України від 15 травня 2015 року, пункті 23 Декларації щодо принципів незалежності судової влади Конференції голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи від 14 жовтня 2015 року, пунктах 29, 44 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів. До того ж звільнення судді за результатами оцінювання є додатковою підставою для звільнення суддів, не передбаченою Конституцією України.
4. На переконання ОСОБА_1 , за результатами іспиту він отримав мінімально допустимий бал за іспит (50,6 відсотка), що давало йому право продовжувати участь в оцінюванні. Так, відповідно до пункту 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (тут і далі - у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 16 лютого 2018 року № 22/зп-18; далі - Положення), мінімально допустимий бал за іспит під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді складає 50 відсотків від максимально можливого балу, встановленого в межах цього іспиту. Оскільки згідно з пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення рівень знань у сфері права (перший етап іспиту - анонімне письмове тестування) може бути оцінений максимально в 90 балів, а рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні (другий етап іспиту - виконання практичного завдання) - у 120 балів, то максимально можливий бал за результатами іспиту становить 210 балів. Позивач же отримав за результатами обох етапів іспиту 106,25 бала (56,25 бала за складення анонімного письмового тестування + 50 балів за виконання практичного завдання), що у відсотковому співвідношенні до максимально можливого бала за результатами іспиту (210 балів) становить 50,6 відсотка. Натомість Комісія, не допускаючи позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», в оскаржуваному рішенні виходила з того, що ОСОБА_1 отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання. При цьому відповідач послався на рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким було встановлено мінімально допустимий бал для проходження кожного з етапів іспиту. Однак зазначене рішення не було належним чином доведене до відома осіб, прав та інтересів яких воно стосувалося, зокрема й позивача. У зв`язку із цим застосування Комісією рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 при визначенні результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання порушує принцип правової визначеності, який означає передбачуваність та незмінюваність прав та гарантій особи. Водночас указане рішення ВККС звужує зміст права та виправданих очікувань щодо мінімально допустимого бала за іспит. Крім цього, жодним законодавчим актом не надано повноважень Комісії власним рішенням, тим більше вже після призначення кваліфікаційного оцінювання, визначати вимоги до мінімального бала за тестування та практичне завдання, а отже, рішення ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яке прийнято з порушенням законодавства, не може бути належною правовою підставою для недопуску позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
5. Крім цього, позивач стверджував, що суд має перевірити необмежені дискреційні повноваження ВККС щодо оцінювання на предмет відсутності в такій дискреції свавілля та здійснення оцінювання за нечесними мотивами.
6. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду позов до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення цього органу від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 про звільнення його з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
7. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, не відповідала вимогам основоположного принципу «суд, встановлений законом», оскільки за змістом підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України та частини другої статті 112 Закону № 1402-VIII порядок ухвалення, підстави та порядок оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання повинні бути визначені виключно законом, а не будь-яким іншим актом. Натомість це питання жодним законом не врегульоване.
8. Позивач також указав на те, що оскаржуване рішення ВРП не відповідає принципу верховенства права, оскільки проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням з посади фактично є втручанням у статус судді та за своєю правовою природою не відповідає європейським стандартам.
9. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, має формальний характер, оскільки в ньому не наведено мотивів спростування доводів позивача з приводу того, що ним було отримано мінімально допустимий бал за іспит, тому відсутні підстави для вирішення питання про його звільнення, а спрощений підхід до написання рішення в питаннях звільнення судді з посади законом не передбачений.
Короткий зміст рішень суду попередньої інстанції
10. Ухвалою від 18 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справи за позовами ОСОБА_1 до ВККС та ВРП об`єднав у одне провадження № 9901/471/19.
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 26 липня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
12. Судове рішення мотивовано тим, що:
- з огляду на підпункт 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України та пункт 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII система оцінювання суддів на відповідність займаній посаді як одна зі складових судової реформи впроваджувалась для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищенню якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності. Кваліфікаційне оцінювання запроваджено щодо всіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), тобто процес оцінювання не передбачає вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, у тому числі й позивача. Відтак доводи позивача про те, що законом не передбачено проведення оцінювання відповідності судді, обраного безстроково, займаній посаді і що таке оцінювання суперечить конституційним гарантіям незалежності судді, є необґрунтованими, оскільки оцінювання встановлено конституційною нормою, так само як і звільнення суді з посади в разі виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді, зокрема за критеріями компетентності;
- рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133-зп/18 не змінено встановлений пунктом 9 розділу V Положення порядок визначення результатів іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання, як помилково вважає позивач, а конкретизовано його. У зв`язку із цим необґрунтованим є довід позивача щодо його виправданих очікувань стосовно порядку визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, оскільки такі ґрунтувалися на його власному розумінні цього порядку;
- оскільки за виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133/зп-18, ОСОБА_1 отримав 50 балів, тоді як мінімально допустимим було отримання 60 балів (50 відсотків від установлених максимальних 120 балів), то у Комісії були правові підстави не допустити позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання;
- оскаржуване рішення ВККС ухвалене повноважним складом, підписане усіма членами її складу, який провів кваліфікаційне оцінювання позивача, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків;
- спірне рішення ВРП ухвалене її повноважним складом та підписане всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, а саме підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, та є вмотивованим. У рішенні ВРП зазначено, що воно прийняте за результатами розгляду подання ВККС з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді згідно з рішенням Комісії від 25 липня 2019 року № 667/ко-19. Наведення змісту останнього, а також доводів представника позивача - адвоката Кравця Р. Ю. свідчить про те, що ВРП перевірила обґрунтованість подання ВККС та його підстави;
- реформування судової системи шляхом прийняття змін до Конституції України у 2016 році та викладення Закону №1402-VIII у новій редакції супроводжувалося доповненням розділу XV «Перехідні положення» Конституції України підпунктом 4 пункту 16-1, нормою якого встановлено самостійну, окрему, відмінну від наведених у статті 126 Конституції України підставу звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності. Відтак суд відхилив доводи позивача про те, що його було звільнено з посади судді з підстав, не передбачених Конституцією України.
13. За висновками суду першої інстанції, оскаржувані рішення ВККС і ВРП відповідають вимогам частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та частини другої статті 57 Закон України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) відповідно, а також критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
14. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у своєму рішенні процитував виключно норми, які регулюють питання проведення кваліфікаційного оцінювання, однак не звернув уваги на те, що в позовній заяві наводилися мотиви з приводу того, що кваліфікаційне оцінювання та оцінювання на відповідність займаній посаді - це різні види оцінювання. При цьому доводи апеляційної скарги дублюють доводи позовної заяви, а також зводяться до незгоди позивача з посиланням ВККС в оскаржуваному рішенні на рішення від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, яким було встановлено мінімально допустимий бал для проходження кожного з етапів іспиту, у зв`язку із чим позивача не допущено до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання. Скаржник, посилаючись на пункт 9 розділу V Положення, наполягав на тому, що його слід було допустити до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, оскільки за результатами іспиту він отримав мінімально допустимий бал за іспит (50,6 відсотка).
15. ОСОБА_1 також указав на відсутність у рішенні суду мотивів відносно його аргументів, наведених у позовній заяві, стосовно необмеженості дискреційних повноважень ВККС.
16. Крім цього, скаржник звернув увагу на те, що суд першої інстанції підійшов до перевірки оскаржуваного рішення ВРП про звільнення судді з посади лише з формальних критеріїв. При цьому доводи апеляційної скарги також дублюють доводи позовної заяви та стисло зводяться до того, що жодним законом не передбачено порядку ухвалення рішення про звільнення судді за результатами оцінювання.
17. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції, посилаючись на пункт 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, мав би встановити, чи відповідає ця норма вимогам якості закону. На думку ОСОБА_1 , пункт 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII не містить роз`яснення щодо того, аналогія якої процедури за пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України підлягає застосуванню, з чого слідує, що ця норма не відповідає вимогам якості, оскільки з неї неможливо передбачити, які правила поведінки будуть застосовані при вирішенні питання про звільнення за результатами оцінювання.
18. На переконання скаржника, рішення ВРП не містить жодних мотивів, з яких цей орган дійшов відповідних висновків, а тому не відповідає вимогам Закону № 1798-VIII, адже нічим, окрім скопійованого тексту рішення ВККС, яке також є неправомірним, воно не мотивоване.
19. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасуватиоскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
20. У додаткових поясненнях до апеляційної скарги скаржник наполягає на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, а саме факту звернення позивача до Комісії із заявою про перегляд результатів складеного ним іспиту стосовно практичного завдання, що не була розглянута цим органом (указана заява була долучена судом першої інстанції до матеріалів справи). З огляду на висновки ВРП, викладені в рішеннях від 10 і 26 серпня 2021 року № 1812/0/15-21, 1875/0/15-21 щодо розгляду подань з рекомендацією ВККС про звільнення інших суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, мало місце порушення процедури кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 в частині забезпечення передбаченого абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII права на оскарження рішення ВККС, а відтак звільнення його з посади судді за результатами такого оцінювання є незаконним.
Рух апеляційної скарги
21. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 вересня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року та витребувала з Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 9901/471/19, а ухвалою від 20 вересня 2021 року призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України.
Позиція інших учасників справи
22. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 .
23. ВРП зауважила, що в Конституції України безпосередньо передбачено підставою звільнення судді із займаної посади виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмову судді від такого оцінювання.
24. На думку ВРП, суд першої інстанції правильно послався в оскаржуваному рішенні на судову практику у справах щодо кваліфікаційного оцінювання суддів. Зокрема, у постанові від 14 листопада 2019 року (справа № 9901/31/19) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що підпункт 4 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності.
25. На переконання ВРП, її рішення від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 ухвалено у спеціальному приміщенні (нарадчій кімнаті) повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні. Це рішення також містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
26. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
27. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представники підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
28. Представник відповідача просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
29. Указом Президента України від 01 серпня 2007 року № 676/2007 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено суддею Куйбишевського районного суду Запорізької області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 5011-VI «Про обрання суддів», зокрема, позивача обрано на посаду судді цього суду безстроково.
30. ВККС рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .
Указаним рішенням Комісія встановила:
- черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди;
- мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
31. Відповідно до затвердженого графіка для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) позивач 06 серпня 2018 року проходив перший етап кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту, який включав дві стадії: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання.
32. За результатами складеного анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримав 56,25 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 50 балів.
33. Комісія рішенням від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 визначила, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовила судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
Зазначене рішення ВККС мотивовано тим, що суддя ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримав 56,25 бала, а за виконання практичного завдання - 50 балів, тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, а отже, не склав іспиту і не може бути допущеним до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
З наведених мотивів ВККС дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення цього судді із займаної посади.
34. На адресу ВРП надійшло подання ВККС від 08 вересня 2019 року № 21-4427/19 з рекомендацією від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
35. За наслідками розгляду цього подання ВРП з посиланням на статтю 131, підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пункт 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, пункт 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII ухвалила рішення від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
36. Відповідно до витягу з протоколу засідання ВРП від 10 жовтня 2019 року № 75 на засіданні ВРП були присутні 12 її членів, з яких за результатами голосування 10 проголосували за прийняття оскаржуваного рішення, 2 - проти.
37. 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав копію рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19.
38. Не погодившись із рішенням ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 та рішенням ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15-19, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
39. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
41. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
42. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
43. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
44. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішеннями Комісії від 03 та 04 листопада 2016 року № 143/зп-16 та № 144/зп-16 відповідно затверджено Положення та Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).
45. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).
46. Суд першої інстанції встановив, що рішенням від 07 червня 2018 року № 133/зп-18 ВККС призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді ОСОБА_1 .
47. Указаним рішенням Комісія призначила проведення 06 серпня 2018 року іспиту для суддів місцевих судів (кримінальна спеціалізація) під час процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, зокрема й ОСОБА_1 , та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
48. На підставі частин першої та другої статті 85 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.
49. Відповідно до пункту 1 Порядку іспит - це встановлений законом етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді.
50. Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання (пункт 2 Порядку).
51. Відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники «рівень знань у сфері права» та «рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні» оцінюються під час іспиту на підставі відповідно анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання (пункти 1 - 3 глави 2 розділу ІІ Положення).
52. За змістом пунктів 1 і 4 глави 6 розділу ІІ Положення встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
53. У підпункті 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) - 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права - 90 балів; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні - 120 балів; ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді - 80 балів; діяльність щодо підвищення фахового рівня - 10 балів.
54. За правилами підпунктів 6.1 - 6.4 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні. Мінімально допустимий бал визначається для: анонімного письмового тестування; виконання практичного завдання; іспиту. Мінімально допустимі бали при складенні анонімного письмового тестування та виконанні практичного завдання визначаються рішенням Комісії за критеріальним методом відповідно до Порядку. Мінімально допустимий бал при виконанні практичного завдання встановлюється для визначення мінімально допустимого бала іспиту. Мінімально допустимий бал іспиту визначається рішенням Комісії за сумою мінімально допустимих балів анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання.
55. Пунктами 7, 8 глави 6 розділу ІІ Положення передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами складення анонімного письмового тестування набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до виконання практичного завдання, припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами виконання практичного завдання набрав менше мінімально допустимого бала, допускається до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання у разі набрання ним мінімально допустимого бала іспиту.
56. Як установлено матеріалами справи, за результатами складеного анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримав 56,25 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 50 балів.
57. За наслідками визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді за підсумками іспиту суддів місцевих та апеляційних судів та вирішення питання щодо допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди» ВККС прийняла рішення від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, яким: визначила, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовила судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
58. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
59. На переконання ОСОБА_1 , оцінка результатів за підсумками іспиту має здійснюватися виходячи із загальної суми балів, які суддя набрав за виконання анонімного письмового тестування та практичного завдання. Позивач вважає, що набрання ним загалом за іспит 106,25 бала, що у відсотковому співвідношенні до максимально можливого бала за результатами іспиту (210 балів) становить 50,6 відсотка, не позбавляло його права на участь у наступному етапі оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», оскільки пункт 9 розділу V Положення передбачає, що мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді ? 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
60. Разом із цим рівень знань у сфері права та рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні є самостійними (самодостатніми) показниками визначення рівня професійної компетентності судді, кожен з яких відповідно до пунктів 2, 3 глави 2 розділу ІІ Положення має на меті проявити й оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації судді (які хоч і взаємопов`язані між собою з огляду на сферу професійної діяльності, втім відмінні один від одного за своєю суттю).
61. Оцінюючи рівень знань у сфері права (за показниками, визначеними у пункті 2 глави 2 розділу ІІ Положення) шляхом анонімного письмового тестування, не вдасться з`ясувати рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, і хоч указаний критерій професійної компетентності (рівень знань у сфері права) теж має істотне значення, однак він не може замінити чи частково збалансувати загальний результат іспиту (шляхом додавання балів). Позаяк ідеться про оцінювання відповідності судді займаній посаді, така особа повинна підтвердити свою відповідність за усіма критеріями та відповідними їм показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія.
62. Критерії, за яких суддя визнається таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, визначені у рішенні ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18.
63. Згідно з пунктом 4 згаданого рішення суддя вважається таким, що набрав мінімально допустимий бал іспиту, у разі набрання ним: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
64. Таким чином, Комісія для цілей проведення іспиту встановила як мінімально допустимий бал для іспиту загалом, так і для анонімного письмового тестування і практичного завдання зокрема як дві необхідні умови набрання мінімально допустимого бала в межах цього іспиту.
65. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішенням ВККС від 07 червня 2018 року №133-зп/18 не змінено встановлений пунктом 9 розділу V Положення порядок визначення результатів іспиту у межах кваліфікаційного оцінювання, як помилково вважає позивач, а конкретизовано його. У зв`язку із цим необґрунтованим є довід позивача щодо його виправданих очікувань стосовно порядку визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, оскільки такі ґрунтувалися на його власному розумінні цього порядку.
66. За правилами пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності займаній посаді.
67. Оскільки за виконання практичного завдання позивач набрав 50 балів (з максимально можливих 120), тобто менше 50 відсотків від максимально можливого бала, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ОСОБА_1 не підтвердив своєї професійної компетентності на етапі іспиту загалом, а тому правомірно не був допущений Комісією до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
68. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 9901/580/18 (провадження № 11-902заі18) та від 19 березня 2019 року у справі 9901/585/18 (провадження № 11-1473заі18).
69. Таким чином, правильним є висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки за виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, ОСОБА_1 отримав 50 балів, тоді як мінімально допустимим було отримання 60 балів (50 відсотків від встановлених максимальних 120 балів), то у Комісії були правові підстави не допустити позивача до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
70. Оцінюючи наведені в доповненнях до апеляційної скарги доводи позивача про те, що 25 липня 2019 року він звертався до Комісії із заявою про перегляд результатів складеного ним іспиту стосовно практичного завдання, однак його заява не була розглянута, тому мало місце порушення процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
71. Розділ III Положення визначає порядок проведення кваліфікаційного оцінювання.
72. Пунктами 35-37 розділу III Положення передбачено, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом № 1402-VІІІ. Рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом № 1402-VІІІ. Рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади.
73. Із системного аналізу положень глави 1 розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII вбачається, що кваліфікаційне оцінювання є тривалою процедурою, кожен з етапів якої визначений приписами цього Закону та Положення, дотримання вимог яких є обов`язковим задля забезпечення прозорого та об`єктивного результату.
74. Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» частину другу статті 85 Закону № 1402-VIII доповнено абзацом четвертим, згідно з яким ВККС у пленарному складі може переглядати рішення, прийняті палатою чи колегією, щодо результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання.
75. Вказана норма набрала чинності 05 серпня 2018 року і фактично закріпила право учасника іспиту на оскарження рішення Комісії щодо результатів виконаного ним практичного завдання.
76. Отже, законом надано Комісії право на перегляд рішення за результатами виконаного учасником іспиту практичного завдання, а судді - право на оскарження зазначеного рішення до закінчення процедури кваліфікаційного оцінювання.
77. Як зазначалося вище, позивач 06 серпня 2018 року проходив перший етап кваліфікаційного оцінювання - складення іспиту, який включав дві стадії: 1) складення анонімного письмового тестування; 2) виконання практичного завдання. За результатами складеного анонімного письмового тестування ОСОБА_1 отримав 56,25 бала, а за результатами виконання практичного завдання - 50 балів.
78. Кодовані результати вказаного іспиту було опубліковано на офіційному вебсайті ВККС.
79. Відповідно до витягу з рішення Комісії у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів від 18 грудня 2018 року № 319/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 06 серпня 2018 року анонімного письмового тестування в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді згідно з додатком 1; затверджено кодовані результати виконаного суддями 06 серпня 2018 року практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді згідно з додатком 2; затверджено та оприлюднено на офіційному вебсайті Комісії декодовані результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит» згідно з додатком 3 (а. с. 108-111, т. 1).
80. 25 липня 2019 року ВККС прийняла оскаржуване рішення № 667/ко-19, яким визначила, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовила судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
81. З листа керівника секретаріату ВККС від 30 листопада 2021 року № 19-1271/21 убачається, що згідно з даними автоматизованої системи діловодства Комісії 25 липня 2019 року суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 особисто подав до ВККС заяву про перегляд рішення Комісії про визначення результатів іспиту та практичного завдання (реєстр. № 31кп-2717/18), що була зареєстрована та передана члену ВККС ОСОБА_2 ; за інформацією управління підготовки та проведення засідань Комісії пропозиції щодо включення до порядку денного засідання ВККС питання про розгляд заяви про перегляд рішення Комісії про визначення результатів іспиту та практичного завдання, поданої ОСОБА_1 25 липня 2019 року, не надходило.
82. Таким чином, суддя ОСОБА_1, який у грудні 2018 року був ознайомлений з результатами виконаного ним практичного завдання, правом на перегляд рішення Комісії щодо результатів виконання ним практичного завдання, визначеним абзацом четвертим частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII, не скористався. Подання позивачем до Комісії відповідної заяви 25 липня 2019 року (в день ухвалення оскаржуваного рішення ВККС), тобто після закінчення процедури кваліфікаційного оцінювання, та нерозгляд Комісією такої заяви не вказує на порушення прав судді під час проведення кваліфікаційного оцінювання.
83. Отже, враховуючи встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду не вбачає порушень ВККС процедури прийняття рішення від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, а також порушень прав судді чи інших ознак протиправності вказаного рішення Комісії з огляду на вимоги частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, відтак оскаржуване рішення Комісії прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
84. Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
85. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
86. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
87. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
88. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
89. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя вказаної статті Закону).
90. На підставі частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
91. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
92. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
93. Наявні в матеріалах справи документи, зокрема витяг з протоколу засідання ВРП від 10 жовтня 2019 року № 75 та ксерокопія оскаржуваного рішення ВРП, свідчать про те, що це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її членами, які брали участь у його ухваленні.
94. Таким чином, немає підстав, визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
95. Оцінюючи рішення ВРП від 10 жовтня 2019 року № 2650/0/15 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.
96. Так, передумовою звільнення позивача з посади судді було рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19, яким Комісія: визначила, що суддя Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18; відмовила судді Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням ВККС від 07 червня 2018 року № 133/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Куйбишевського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області.
97. Як указано вище, рішення ВККС від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто є законним і обґрунтованим.
98. У контексті наведених обставин слід зазначити, що пунктом 41 звіту Венеціанської комісії від 25-26 березня 2011 року передбачено можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема: законність, у тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, у тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом. Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.
99. У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначено, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинне відповідати принципу верховенства права.
100. Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов`язки на мінімально прийнятному рівні.
101. Так, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й виявив бажання пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.
102. З оскаржуваного рішення ВРП убачається, що у зв`язку з ненабранням ОСОБА_1 за результатами анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання мінімально допустимого бала, який би надавав останньому право допуску до наступного етапу оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда», ВККС рішенням від 25 липня 2019 року № 667/ко-19 визнала позивача таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді. На підставі цього рішення Комісії ВРП, керуючись підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, прийняла рішення про звільнення позивача з посади судді.
103. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає установленим, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Спірне рішення містить обґрунтовані мотиви, за яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Куйбишевського районного суду Запорізької області, і підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
104. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
105. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача, які ним також були наведені в апеляційній скарзі,про те, що його було неправомірно звільнено з посади судді з підстав, не передбачених Конституцією України.
106. Так, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначено, що в Основному Законі України закріплено вичерпний перелік підстав для звільнення судді з посади, що унеможливлює законодавче розширення чи звуження цього переліку.
107. Вказане Рішення ухвалено за результатами розгляду подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» з наступними змінами.
108. Реформування судової системи шляхом прийняття змін до Конституції України у 2016 році та викладення Закону № 1402-VIII у новій редакції супроводжувалося доповненням розділу XV «Перехідні положення» Конституції України підпунктом 4 пункту 16-1, нормою якого встановлено самостійну, окрему, відмінну від наведених у статті 126 Конституції України підставу звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критеріями компетентності.
109. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/31/19 (провадження № 11-423заі19), від 17 грудня 2020 року у справі № 9901/160/19 (провадження № 11-237заі20) та від 30 червня 2021 року у справі № 9901/979/18 (провадження № 11-427заі20).
110. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення цього суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
111. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
112. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
113. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 липня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. І. Рогач
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко
І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик
Г. Р. Крет
