Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/20430/21-ц Головуючий у 1-й інст. - Батрин О.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/6534/2022 Доповідач - Рубан С.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Барбашина Сергія Дмитровича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року у справі за позовом Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів статуту,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2021 року Первинна профспілкова організація Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС звернулась до суду із позовом до ПрАТ «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України, в якому просить визнати недійсними положення підпункту 25-29 пункту 73, абзацу 2 пункту 75, підпункту 1 пункту 111, підпункту 7 пункту 115, підпунктів 116, 118, 119, 121, 122, підпункту 1 пункту 130 Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», затверджений постановою Кабінету Міністрів України №235 від 24 лютого 2021 року.
Посилається на те, що положення Статуту Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» не відповідають вимогам чинного законодавства та прямо стосуються члена Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Сироти Ігоря Григоровича.
12 листопада 2021 року представник відповідача Кабінету Міністрів України - Полець Д.М. подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вказана справа повинна розглядатись за правилами господарського судочинства .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року провадження у справі за позовом Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів статуту - закрито.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 11 лютого 2022 року представник Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Барбашин Сергій Дмитрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києві від 28 січня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на те, що в порядку господарського судочинства розглядаються трудові спори щодо керівника юридичної особи лише у тому разі, якщо такий спір стосується звільнення такого керівника на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. В усіх інших випадках трудові справи, у тому числі спори , що виникають з трудових правовідносин, а також позови, спрямовані на захист порушених трудових прав та законних інтересів повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Посилається на те, що Профспілка звернулась з позовом до роботодавця в інтересах Генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» ОСОБА_1 , який є членом Профспілки, з метою захисту законних інтересів щодо дотримання трудових прав члена Профспілки у відносинах з роботодавцем.
Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позов спрямований саме на захист законних інтересів щодо дотримання трудових прав члена Профспілки у відносинах з роботодавцем тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Посилається на те, що спірні правовідносини не мають корпоративного характеру тому застосування судом першої інстанції ст. 167 ГК України свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Представник Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» - Войтюк Денис Васильович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що оскаржувані положення статуту стосуються генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго» та його інтересів, як члена профспілки.
Посилається на те, що позов спрямований саме на захист законних інтересів щодо дотримання трудових прав генерального директора ПрАТ «Укргідроенерго», як члена профспілки.
В судовому засіданні представник Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Сироїд І.О. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив задовольнити.
Представник Кабінету Міністрів України - Трембач О.С. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі є виключно юридичні особи, предметом спору є визнання недійсним пунктів Статуту ПрАТ «Укргідроенерго», що не відноситься до цивільної юрисдикції, а повинно розглядатися в порядку господарського судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що з 18.03.2010 року ОСОБА_1 є членом Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС.
23.07.2019 між наглядовою радою Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» та ОСОБА_1 за посадою Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» укладено контракт, реєстраційний № 1.(а.с.38-44, т.1).
Відповідно до п. 2 контракту виникають трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Укргідроенерго».(а.с.38, т.1).
Згідно з п. 29 контракту керівник може бути звільнений із займаної посади Генерального директора Товариства, а цей Контракт розірваний з ініціативи Наглядової ради, до закінчення строку його дії (а.с.42, т.1).
Відповідно до п. 32 контракт діє з 23.07.2019 року до 23.07.2024 року включно (а.с.43, т.1).
24.02.2021 року Постановою Кабінету Міністрів України № 235 затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (а.с.20, т.1).
За змістом підпунктів 25-29 пункту 73, абзацу 2 пункту 75, підпункту 1 пункту 111, підпункту 7 пункту 115, пунктів 116, 118, 119, 121,122, підпункту 1 пункту 130 Статуту Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» повноваженнями щодо призначення, припинення повноважень Генерального директора Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», його відсторонення та визначення розміру його винагороди, а також припинення повноважень незалежних членів наглядової ради (незалежних директорів) Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» наділено загальні збори Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» та акціонера Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», які також можуть передаватися Мінекономіки.(а.с.20-37, т.1).
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Підвідомчість господарських справ установлена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, згідно з п. 3 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
При визначенні юрисдикції (предметної та суб`єктної) справ, що виникають з корпоративних відносин, належить виходити з наступного.
За змістом положень ст. 167 ГК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) викладений правовий висновок про те, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вказала, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладений і в ухвалі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 761/34973/17, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 640/7955/19.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов поданий Первинною профспілковою організацією Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС в інтересах Генерального директора ПрАт Сироти І.Г. до Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», Кабінету Міністрів України про визнання недійсними положення пунктів Статуту Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго», повинен розглядатись за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо розгляду справи в порядку господарського судочинства колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно ч.1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
28 березня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 жовтня 2013 року № 642-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно з п.п. 1 п. 3 цього Закону п. 4 ч. 1 ГПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень).
Тобто, 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею.
Вищевказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц.
Інших доводів в чому полягає незаконність постановленої ухвали суду апеляційна скарга не містить.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника Первинної профспілкової організації Каскаду Київських ГЕС і ГАЕС - Барбашина Сергія Дмитровича- залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 червня 2022 року.
Головуючий
Судді
