Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
м. Вінниця
16 серпня 2022 р.Справа № 120/5397/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до: Вороновицької селищної ради
про: визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вороновицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 25.07.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із невідповідністю її вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено позивачам десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення визначених у ній недоліків шляхом: надання документу, який підтверджує сплату судового збору в розмірі 1984,80 грн. за такими реквізитами: ГУК у Він. обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ: 37979858; банк: Казначейство України (ЕАП); рахунок: UA028999980313181206084002856; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд або надати докази, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивачів від сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали від 25.07.2022 до суду 12.08.2022 позивачами подано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 05.07.2022. Відповідно до змісту яких інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року відсутня.
Визначаючись з приводу наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
- або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
При цьому, суд звертає увагу, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Так, на підтвердження незадовільного майнового стану позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року відсутня.
Водночас, досліджуючи питання щодо звільнення від сплати судового збору, суд враховує висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.01.2022 у справі №160/139/20 та зазначає наступне.
Для звільнення від сплати судового збору позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У контексті відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити його та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.
Враховуючи, що відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
Суд вважає, що додані позивачем документи не можуть бути безумовними доказами підтвердження незадовільного майнового стану ОСОБА_1 , оскільки не свідчать про відсутність у нього інших джерел доходів.
Відтак, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного позову.
Щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, суд враховує, що у поданій на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху заяві від 12.08.2022 зазначено, що ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки останній в період з 19.06.2018 по 08.07.2018, з 01.10.2018 по 11.10.2018, з 21.10.2018 по 08.11.2018, з 03.12.2018 по 25.12.2018, з 01.09.2019 по 18.03.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримання збройної агресії Російської Федерації.
З приводу таких доводів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
Предметом розгляду у даній справі виступає право особи на безоплатне виділення у власність 2 га землі для ведення особистого селянського господарства.
Відтак ОСОБА_2 помилково вважає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у даній категорії справ.
Водночас до заяви про усунення недоліків долучено копію посвідчення учасника бойових дій від 26.06.2019 № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Водночас, суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
В силу вимог частини першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Отже, закон наділяє правом звернення до суду особи або самостійно, або через представника. При цьому, якщо позов подається представником, то, по перше, інформація про представника повинна бути зазначена у позовній заяві згідно ч. 6 ст. 160 КАС України, а по друге, до позовної заяви мають бути надані належні докази на підтвердження повноважень такого представника.
Як зазначено у частині 10 статті 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Отже, особистий підпис учасника справи на поданій ним до суду заяві є обов`язковим реквізитом такої заяви (позовної заяви), який надає їй юридичної сили та вказує на власне волевиявлення відповідної особи, яка звертається до суду, на вчинення певної процесуальної дії.
Так, судом встановлено, що дана позовна заява підписана від імені ОСОБА_2 .
Однак, ознайомившись із підписом позивача на такій позовній заяві суд доходить висновку, що такий підпис йому не належить, про що свідчить долучена до позовної заяви фотокопія копії довіреності від 18.02.2021). Дана невідповідність підпису позивача є очевидною та не потребує будь-яких спеціальних знань, з огляду на що суд доходить до переконання про те, що така позовна заява від імені ОСОБА_2 підписана іншою особою.
Водночас до позовної заяви ОСОБА_1 на підтвердження своїх повноважень, як представника ОСОБА_2 , надано фотокопію із копії нотаріально посвідченої довіреності від 18.02.2021 НМС 141396.
Дійсно, виходячи зі змісту фотокопії копії цієї довіреності, ОСОБА_1 наділений повноваженнями та правом підписання і подання від імені ОСОБА_2 позовних заяв та інших документів.
Однак, реалізувати таке право у цій справі дана особа могла лише за умови підтвердження своїх повноважень належними документами, якими виходячи зі змісту статті 59 КАС України є оригінал або належним чином посвідчена копія довіреності на представника.
Проте, наявна в позовних матеріалах фотокопія із копії довіреності є незавіреною у встановленому законом порядку, тому не може вважатися тим належним документом, який би підтверджував повноваження представника на підписання позовної заяви.
Так, щодо способу завірення копії нотаріально посвідченої довіреності, то суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат", засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень п.п. 3.3 п. 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції сформовано правовий висновок про те, що долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
В даному ж випадку, наявна в позовних матеріалах фотокопія із копії нотаріально посвідченої довіреності взагалі незавірена (навіть самим позивачем чи його представником), а тому не може вважатись належним доказом який би підтверджував повноваження представника на підписання та подання позовної заяви за позивача.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13.03.2018 у справі № 914/2772/16; від 21.03.2018 у справі № 914/2771/16).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскільки подана до суду позовна заява від імені фізичної особи ОСОБА_2 підписана не ним особисто, а іншою особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, тому наявні підстави для повернення такої позовної заяви позивачу.
Окрім того, у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене і беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а також те, що суду не надано належних документів щодо підтвердження права підпису такої позовної заяви від імені ОСОБА_2 , суд доходить висновку про повернення позовної заяви позивачам на підставі вищезазначених положень закону.
Керуючись ст.ст. 55, 59, 160, 169, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вороновицької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна
