Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1752/22
Справа № 521/15479/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2022 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021163470000646 від 05 серпня 2021 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України продовжений строк тримання під вартою, строком на 60 днів, до 02 жовтня 2022 року, без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ухвала суду була винесена без дотримання вимог статей 177 та 178 КПК України, у зв`язку з тим, що судом в ухвалі не наведено належних доказів, мети та підстав для застосування виняткового запобіжного заходу.
Не були враховані судом і соціальні зв`язки підозрюваного, а також стан його здоров`я, що відповідно до ст.407 КПК України є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Суд обмежився лише формальними фразами щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, жодним чином не підтверджуючи та не мотивуючи свої висновки.
Крім того необґрунтованим є ризик того, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на зміст існуючих доказів, враховуючи, що свою провину він визнав.
Суд не надав належної оцінки доводам захисника про погіршення стану здоров`я обвинуваченого і про те, що в умовах слідчого ізолятору він позбавлений можливості отримувати медичну допомогу, яка терміново йому потрібна.
Обвинувачений ОСОБА_7 терміново потребує кваліфікаційного медичного обстеження з наступним проведенням чергової операції та заходів реабілітаційної допомоги.
Крім того обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_8 та має постійне місце мешкання разом з дружиною.
Позиції учасників апеляційного провадження
До початку апеляційного розгляду, прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 без участі прокурора та просив відмовити у її задоволенні.
Захисник ОСОБА_6 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В умовах введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 воєнного стану забезпечити доставку в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_7 не представилось можливим.
Між тим, захисник у своїй апеляційній скарзі не заявляв клопотання про участь обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За таких обставин, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без участі прокурора та обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Малиновському районному суді м.Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021163470000646 від 05 серпня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п.13) ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.186 КК України.
Оскарженою ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2022 року обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021163470000646 судом першої інстанції не вчинені не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема не дослідженні всі докази, які були зібрані органом досудового розслідування.
Разом з тим ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за який, у разі доведеності вини обвинуваченого, йому загрожує реальне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому апеляційний суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Так, обвинувачений є громадянином іншої держави, а отже в умовах введеного воєнного стану він може безперешкодно залишити територію України та уникнути кримінального переслідування.
До затримання обвинувачений тимчасово проживав у м. Києві, в той час як судовий розгляд кримінального провадження відносно нього здійснюється в Малиновському районному суді м. Одеси.
З матеріалів провадження убачається, що обвинувачений взагалі не має міцних соціальних зв`язків, він не одружений, не має утриманців, у нього відсутні родичі серед громадян України, він на працевлаштований, а отже не має законних джерел доходу, а також у нього відсутнє постійне місце проживання.
Всі викладені обставини беззаперечно доводять існування ризику, передбаченого п.1) ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, додані до апеляційної скарги заяви про наявність цивільної дружини в обвинуваченого та довідки про взяття його на роботу у разі звільнення, на думку апеляційного суду, не є достатніми підставами для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. Апеляційний суд вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Крім того, зі змісту заяви прокурора убачається, що на теперішній час Дарницьким УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 притягається до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину проти власності, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Вказані обставини беззаперечно доводять і існування ризику, передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що, перебуваючи на свободі, обвинувачений може продовжити злочину діяльність та вчиняти нові злочини проти власності.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
У своїйапеляційній скарзізахисник зазначивпро незадовільний стан здоров`я ОСОБА_7 , який унеможливлює його утримання в слідчому ізоляторі.
На підтвердження вказаних доводів захисник надав медичну довідку, видану Одеською міською медичною частиною №21 від 11.07.2022 року, з якої убачається, що 04.07.2022 року ОСОБА_7 був оглянутий лікарем хірургом, при огляді виявлено кілька виразок на тильних поверхнях стоп та призначено лікування.
В свою чергу апеляційний суд зазначає про те, що сторона захисту не надала будь-яких доказів того, що допомога, яку потребує ОСОБА_7 , не може бути надана медичною частиною ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 5) ч.1 ст.177 КПК України, які на теперішній час продовжують існувати.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є необґрунтованими, а суд першої інстанції правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Пунктом 1) ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.
Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути особливу увагу суду першої інстанції на положення ст. 8 Конституції України, ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч.1 ст.318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12021163470000646 від 05 серпня 2021 року, знаходиться на розгляді суду першої інстанції досить тривалий час, протягом якого ОСОБА_7 утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч.4 ст.28 та ч.1 ст.318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв`язку із чим вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2022 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України продовжений строк тримання під вартою, строком на 60 днів, до 02 жовтня 2022 року, без визначення розміру застави залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст.28 КПК України, під час розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021163470000646 від 05 серпня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
