Єдиний державний реєстр судових рішень
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1047/22
Провадження № 1-кп/553/226/2022
У Х В А Л А
Іменем України
12.12.2022м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 .
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві кримінальне провадження № 1-кп/553/226/2022 на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 307 КК України,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовомузасіданні прокуроромзаявлено клопотанняпро продовженняобвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходуу видітримання підвартою настрок 60днів.В обґрунтуванняклопотання прокурорпосилається нате,що ризики,які сталипідставою дляйого обрання,не зменшилисьта можутьреально настати,якщо запобіжнийзахід змінити-підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватисьвід органівдосудового розслідуваннята суду, оскільки вчинивкримінальне правопорушення,яке напідставі ст.12КК Україникваліфікується яктяжкий злочин, не має міцних соціальних зв`язків в Україні, та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, не має постійного місця роботи і навчання, стабільного заробітку, міцних соціальних зв`язків та задовільного матеріального стану, що дає підстави вважати, що останній може вчинти нове кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора,оскільки ризикипередбачені ст.177КПК Українине доведені,та просив відмовити в його задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 19.10.2022 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.12.2022 року.
Судове засідання призначене на 12.12.2022 року має бути відкладене.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідност..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішенняЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оскільки ще не допитані потерпілі, свідки, не досліджені всі докази, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , яке відповідно дост.12КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, до затримання офіційно ніде не працював, тобто не мав офіційних джерел доходів, його стан здоров`я, матеріальне становище, з метою запобігання ризикам, що передбаченіст.177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 27, 314 - 317, 369 - 372, 376 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити строком на 60 днів, тобто по 09 лютого 2023 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Відкласти судове засідання на 14 год.00 хв. 25.01.2023 та провести його в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
Зобов`язати ДУ"Харківськийслідчий ізолятор"забезпечити участьобвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні 25.01.2022 та працездатність апаратного комплексу для відеоконференцзв`язку з Ленінським районним судом м. Полтави.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1
