465/2682/14-к
1-кп/465/1056/22
Ухвала
розгляд заяви про самовідвід судді
21.12.2022 року суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , вивчивши заяву про самовідвід у судовій справі 465/2682/14-к (судове провадження №1-кп/465/1056/22 за матеріалами обвинувальних актів у кримінальному провадженні за № 12014140000000238від 28.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 203 -2 КК України, у кримінальному провадженні № 12016140000000833 від 19 вересня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України, у кримінальному провадженні № 12016140000000908 від 18 жовтня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України, у кримінальному провадженні 12015140000000168 від 23.03.2015 року відносно ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 203-2 КК України, які об`єднані в одне провадження, -
Сторона обвинувачення: прокурор публічний обвинувач у суді заступник начальника другого відділу процессуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання обвинувачення в суді управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Львівської обласної прокуратури Проць Святослав
Учасники судового провадження:
Сторона захисту, адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
В С Т А Н О В И В :
На розгляд Франківського районного суду м. Львова 12 травня 2014 року прокурором ОСОБА_12 скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № за № 1201414000000168від 28.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 203 -2 КК України, який без протоколу розподілу, тобто у невизначений спосіб, переданий судді ОСОБА_13 та прийнятий ним до провадження згідно з ухвалою від 19 травня 2014 року (судова справа № 465/2682/14, судове провадження № 1-кп/465/205/14).
15 квітня 2015 року від прокурора ОСОБА_14 до Франківського районного суду м. Львова поступив обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12015140000000168 від 23.03.2015 року щодо ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про їх обвинувачення у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 203-2 КК України. Згідно протоколу та Звіту про автоматизований розподіл справи між суддями від 15 квітня 2015 року , розподіл судової справи відбувся із несанкціонованим втручанням щодо включення су4ддів у розподіл, а саме були виключені судді ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 з внесенням у протокол неправдивих відомостей «відсутня спеціалізація». Судова справа розподілена судді ОСОБА_18 та прийнята нею до провадження згідно з ухвалою від 14.05 2015 року (судова справа № 465/247/15-к, судове провадження № 1-кп/465/268/15).
Згідно з протоколом та Звітом про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 11 червня 2015 року та ухвали судді ОСОБА_18 від 21 квітня 2015 року Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015140000000168 від 23.03.2015 року (судова справа № 465/247/15-к, судове провадження № 1-кп/465/268/15) передано судді ОСОБА_13 для вирішення питання про об єднання, це попри те, що згідно попереднього протоколу розподілу даної справи судя ОСОБА_13 був виключений із розподілу з приміткою «відсутня спеціалізація» та « був доповідачам у попередньому призначенні».
26вересня 2016року відпрокурора ОСОБА_19 до Франківськогорайонного судум.Львова поступивобвинувальний акту кримінальномупровадженні № 12016140000000833 від 19 вересня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України (судова справа № 465/5604/16 к, судове провадження № 1кп/465/625/16 ).
Згідно протоколу та Звіту автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2016 року розподіл судової справи відбувся із втручанням в АСДС Франківського районного суду м. Львова, оскільки із розподілу виключені судді ОСОБА_20 та ОСОБА_21 із приміткою «відсутня спеціалізація». Також до розподілу включено чотири судді, решту виключені з інших підстав. Згідно протоколу та звіту про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 07.12.2016 року та ухвали судді ОСОБА_16 від 04.10.2016 року судова справа передана судді Ванівському для вирішення питання про об єднання із судовою справою № 465/2682/14-к.
21 жовтня 2016 року від того ж прокурора ОСОБА_19 до Франківського районного суду м. Львова скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016140000000908 від 18 жовтня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України (судова справа № 465/5981/16 к, судове провадження № 1 кп/465/646/16).
Згідно протоколу та звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями від 21.10.2016 року, розподіл судової справи відбувся із несанкціонованим втручанням в АСДС Франківського районного суду м. Львова, оскільки із числа суддів, що мали прийняти участь в автоматизованому розподілі, виключені судді ОСОБА_18 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 з приміткою «відсутня спеціалізація».
Згідно протоколу тазвіту пропередачу судовоїсправи ранішевизначеному складу судувід07.12.2016рокута ухвали судді ОСОБА_16 від 25.10.2016рокусудова справапередана судді ОСОБА_13 для вирішенняпитання прооб єднанняіз судовоюсправою№465/2682/14-к, попри те, що згідно попереднього протоколу розподілу даної справи судя ОСОБА_13 був виключений із розподілу з приміткою - «відсутня спеціалізація» .
Вказані вище судові справи суддею ОСОБА_13 об`єднані в одне провадження з присвоєнням судовій справі єдиного унікального номеру № 465/2682/14
11 листопада 2021 року судом задоволено клопотання адвоката ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження № 12015140000000168 від 24 березня 2015 року за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 203 -2 КК України на підставі п.4 ч.1 ст. 284 КПК України (т. 2 ас. 241-242, 273 282) .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, прокурор - публічний обвинувач у кримінальному процесі, подав апеляційну скаргу, яка задоволена апеляційним судом. Відповідно до ухвали апеляційного суду від 09 червня 2022 року, ухвала суду першої інстанції скасована та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Підстави такого рішення викладені в ухвалі ( т. 3 ас. 50 -54).
17 червня 2022 року судова справа повернута до суду першої інстанції та відповідно до протоколу і Звіту від 17 червня 2022 року проведено її розподіл між суддями. За результатами розподілу, справа передана судді ОСОБА_1 .
Згідно ухвали від 21 червня 2022 року судова справа № 465/2682/14 з обвинувальним актом № 12015140000000168 від 24 березня 2015 року призначена до підготовчого судового засідання з участю сторін у кримінальному провадженні.
В підготовчому судовому засіданні з розгляду судової справи № 465/2682/14 з обвинувальним актом № 12015140000000168 від 24 березня 2015 року мною, як суддею, заявлено самовідвід з підстав, що розподіл всіх чотирьох судових справ з вказаними вище обвинувальними актами та виключенням суддів від участі в їх розподілі з поміткою: «відсутня спеціалізація» та « бувдоповідачам упопередньому призначенні» відбувався із несанкціонованим втручанням шляхом умисного внесення неправдивих відомостей щодо спеціалізації суддів у Франківському районному суді м. Львова.
Крім цього, мною заявлено самовідвід у зв`язку з тим, що процесуально не можливо призначити судову справу № 465/2682/14 з обвинувальним актом № 12015140000000168 від 24 березня 2015 року, оскільки наявність вказаної судової справи у 2014 році, предметом якої є обвинувальний акт від 2015 року, що найменш, є нелогічним.
Дана судова справа, а саме № 465/2682/14, також не може бути призначена мною, як суддею, до судового розгляду, оскільки в ній об`єднані чотири обвинувальні акти у кримінальних провадженнях № 12014140000000238 від28.04.2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 203 - 2 КК України, кримінальне провадження № 12016140000000833 від 19 вересня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України, кримінальне провадження № 12016140000000908 від 18 жовтня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України, кримінальне провадження 12015140000000168 від 23.03.2015 року відносно ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 203-2 КК України, у той час, коли рішення про закриття кримінального провадження прийнято тільки у кримінальному провадженні 12015140000000168 від 23.03.2015 року відносно ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які обвинувачуються у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Що стосується обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 12014140000000238 від28.04.2014 року; № 12016140000000833 від 19 вересня 2016 року ; № 12016140000000908 від 18 жовтня 2016 року, то в них рішення не приймалися , а отже і не скасовувалися апеляційним судом, а відтак відсутні підстави для їх передачі іншому судді.
Більш того, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014140000000238 від 28. 04. 2014 року стосується обвинувачення ОСОБА_2 , який обвинувачується за ч. 1 ст.. 203 -2 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито за кримінальним провадженням №12015140000000168 від23.03.2015 року за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 203 -2 КК України. Є очевидним, що ні одне, ні друге не має жодного відношення до ОСОБА_2 .
Зважаючи на те, що рішення не приймалося, то не було підстав подавати на нього апеляцію, оскільки відсутній предмет апеляційного розгляду, хоч апеляційний суд і покликався на ч.1 ст. 203 -2 КК України.
Отже, окремо відсутні підстави для передачі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12014140000000238 від 28. 04. 2014 року відносно обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 1 ст.. 203 -2 КК України іншому судді, що є ще однією підставою для самовідводу.
З огляду на викладене, вважаю, що розподіл судової справи з унікальним номером № 465/2682/14, починаючи з 2014 року з виключенням суддів від участі в розподілі вказаної справи з приміткою: «відсутня спеціалізація» відбувався із несанкціонованим втручанням, шляхом умисного внесення неправдивих відомостей щодо спеціалізації суддів Франківського районного суду м. Львова та визначення конкретних суддів, а також 17.06.2022 року з інших зазначених вище підстав.
Відповідно до ст.80КПК України, за наявності підстав, передбачених ст.75 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
З огляду на викладене, мною як суддею в підготовчому судовому засіданні було заявлено самовідвід з підстав, передбачених п. 5 ч.1 ст. 75 КПК України та розглянуто його із постановленням ухвали від 04 липня 2022 року, а справу передано на новий розподіл. Підстави такого рішення викладені в ухвалі т. 3 ас. (ас. 68 71).
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Звіту від 05.07.2022 справу розподілено судді ОСОБА_18 , котра 22.07.2022 року через канцелярію суду зареєструвала заяву про самовідвід.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та Звіту від 22. 07.2022 року, розгляд заяви передано судді ОСОБА_21 .
Станом на час постановлення вказаної ухвали, заява про самовідвід судді ОСОБА_18 не розглянута ( т. 3 ас. 73 -80).
Що стосується змісту самої заяви судді ОСОБА_18 про самовідвід та зазначених в ній підстав самовідводу, то дотримуючись суддівської етики, а також Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважав би за доцільне утриматися від їх оцінки та аналізу, зважаючи на те, що оцінку такій заяві має дати ВРП (т. 3 ас.73 -74).
У подальшому, а саме 04 серпня 2022 року, через канцелярію Франківського районного суду м. Львова зареєстрована апеляційна скарга за вх.. № 16703/22 на ухвалу від 04 липня 2022 року про задоволення самовідводу суддею ОСОБА_1 . Апеляційна скарга подана першим заступником керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_22 .
Не зважаючи на те, що дана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню, набрала законної сили з часу її прийняття та виконана шляхом повторного розподілу справи у порядку, передбаченому ст.. 35 КПК України, прокурор ОСОБА_22 , покликаючись на п. 20. ч.2 ст. 36, який не має жодного відношення, як прокурор, до вказаної норми Закону, оскільки в жодному із вказаних вище кримінальних проваджень не був прокурором який здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівника досудовим розслідуванням. Аналогічними є й покликання на інші окремі норми процесуального Закону, котрі, як на його думку, надали йому право дати оцінку ухвалі суду, що стосувалася виключно підстав самовідводу судді та не містила процесуальних рішень в розумінні статей 370, 392 України, була прийнята з дотриманням вимог статей 75,80,81,371 вказаного Закону, набрала законної сили та була виконана ( т.3 ас. 81 86).
Більш того, діючи саме так, прокурор ОСОБА_22 у своїй апеляційній скарзі зазначив, що керується ч.1 ст. 9, п. 20 ч.2 ст. 36, п.3 ч.1ст.392, п.6 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.2 ч.2 ст.395, п.6 ч.1 ст. 407, п.3 ч.1 ст. 409, ч.1,п.2 ч.2 ст. 412 КПК України, однак, не знайшов за краще, як прохати перед апеляційним судом скасувати ухвалу суду про самовідвід судді ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Питання , - призначити новий розгляд чого?. Розгляд має відбутися ким?
Безпідставним було й покликання прокурора на ухвалу колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 51-499 км17, оскільки в ній звертається увага на обов`язок апеляційного суду розглядати скарги на рішення слідчих суддів, а не суді в процесі, тобто у передбачених процесуальним законодавством конкретних випадках, а не коли заманеться. Зрештою, зміст ухвали на яку покликається прокурор стосується оскарження ухвали слідчого судді, якою надано повноваження слідчому, що не передбачені законом.
Більш того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від06.03.2018року,справу передано на розгляд Великої палати ВС, рішення якої прокурор не наводить.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, без вирішення питання поновлення строку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу, яка не підлягала апеляційному оскарженню. У той же час, в ухвалі апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга відповідає вимогам ст.. 396 КПК України, проте в мотивувальній частині відсутня будь яка мотивація для відкриття провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
За результатами апеляційного розгляду апеляційна скарга, не зважаючи на її незаконність та подачу по - за межами процесуального строку, задоволена апеляційним судом, а ухвала про самовідвід судді першої інстанції скасована та призначено новий розгляд у суді першої інстанції у раніше визначеному складі суду ( т. 3 ас. 99 - 104).
Відповідно до супровідного листа від 06.12.2022 року, вх.. № 27251 справа поступила до Франківського районного суду м. Львова та цього ж дня, секретар суду ОСОБА_23 , в неавтоматизованомурежимі ( в ручному) передала судову справу судді ОСОБА_1 , зазначивши підставу: «відповідно до ухвали Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року».
Таке рішення породилоще один процесуальний прецедент, оскільки вказана справа згідно Протоколу та Звіту від 05 липня 2022 року розподілена судді ОСОБА_18 ( судове провадження № 1-кп/465/1056/22), а крім того невирішеним залишилося ще одне судове провадження з розгляду самовідводу судді ОСОБА_18 (судове провадження № 1-кс/465/1373/22). Таким чином, хоч і формально, але визначено двох суддів для розгляду судової справи № 465/2682/14 к.
Відтак, за результатами вивчення питань, передбачених статтями 75 76 КПК України, щодо наявності чи відсутності обставин котрі виключають участь судді в кримінальному провадженні та недопустимості повторної участі в кримінальному провадженні, у черговий раз в даному судовому провадженні, приходжу до висновку про наявність підстав для заяви про самовідвід.
Такими підставами для заяви є обставина, передбачена п. 4 та п. 5 ч.1 ст. 75 КПК України, тобто як це зазначено в ухвалі від 04 липня 2022 та заяві про самовідвід.
Крім того, згідно ухвали апеляційного суду є незрозумілим, що призначено до нового судового розгляду раніше визначеним складом суду, але не вказано яким саме складом суду та, що підлягає розгляду, - судова справа, чи заява про самовідвід.
Якщо судова справа, то діючий КПК України (ст.. 416) визначає особливості нового розгляду судом першої інстанції, відповідно до якої, новий судовий розгляд відбувається іншим складом суду, і, аж ніяк раніше визначеним складом суду, а якщо заяви про самовідвід, то мотивувальна частина ухвали суперечить резолютивній.
Відтак, розглянувши зміст заяви судді ОСОБА_1 від 21.12. 2022 року про самовідвід від розгляду судової справи № 465/2682/14 -к та проаналізувавши процесуальний порядок її розгляду, враховуючи рекомендації апеляційного суду викладені в ухвалі від 01.11. 2022 року, вважаю, що дана заява не може бути предметом розгляду іншим суддею виходячи з наступного.
Як убачається із змісту заяви, суддя самостійно визначив підстави для самовідводу покликаючись на відповідні процесуальні норми, а саме на пункти 4 і 5. ч. 1 ст. 75 КПК України, котрий дає чітке тлумачення: « слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи».
З огляду на зазначене, на мою думку, як судді, сама заява про самовідвід уже є тим процесуальним документом рішенням судді, що дає підстави для повторного автоматизованого розподілу судової справи, адже іншому судді, в даному випадку, для об`єктивності прийдеться проводити перевірку роботи АСДС , зокрема в частині автоматизованого розподілу судового провадження у якому заявлено самовідвід.
За таких обставин вважаю, що інший суддя, як суддя суду першої інстанції, не може перевіряти рішення свого колеги про самовідвід, оскільки це суперечить статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдинийстатус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.
Заявити про самовідвід не є правом судді чи слідчого судді , як для інших учасників кримінального процесу, це обов`язок судді, слідчого судді, який визначений ч. 1 ст. 80 КПК України та є безальтернативним, а порушення якого, у подальшому, тягне за собою скасування судового рішення.
Отже, суддя ОСОБА_1 виконав свій обов`язок, передбачений ч.1 ст. 80 КПК України, - заявив самовідвід, вбачаючи для цього підстави. Відтак перевірка іншим суддею, чи правильно суддя ОСОБА_1 виконав свій обов`язок судді, виходить за межі компетенції іншого судді, а здійснення такої перевірки іншим суддею є некоректною та суперечить Кодексу суддівської етики, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Конституції України.
Вказаний висновок обґрунтовую тим, що діючий процесуальний Кодекс не містить ні прямих вимог, ні будь яких інших процесуальних приписів щодо обов`язкового розгляду заявленого самовідводу суддею,- іншим суддею чи слідчим суддею. На даний час також відсутня єдина практика, яка б була вироблена Великою Палатою Верховного Суду, а також відсутні роз`яснення Пленуму Верховного Суду, які б мали рекомендаційний характер. Відтак всі інші тлумачення суперечать главі 2 і зокрема ст.. 7 КПК України, котра визначає загальні засади кримінального провадження, а також ст.. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, виходячи із аналізу положень вказаних вище норм закону, приходжу до висновку, що питання самовідводу заявленого суддею (слідчим суддею) підлягає вирішенню саме цим суддею (слідчим суддею) який (яка) дійшов висновку про наявність таких підстав, і, це є логічним, оскільки суддя ОСОБА_1 уже заявив самовідвід у даній судовій справі, ця заява і є рішенням судді про можливість чи неможливість здійснювати судочинство у конкретній судовій справі. Його перевірка іншим суддею, суперечить загальним засадам рівності суддів (ст.. 52 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, у випадку відмови іншим суддею у задоволенні самовідводу судді (слідчого судді) призведе до непередбачуваного прецеденту, що уже має місце у Франківському суді м. Львова в інших кримінальних провадженнях.
Так, ч.4 ст. 81 КПК України передбачає порядок вирішення повторного відводу. Для прикладу, якщо суддя який розглядає самовідвід іншого судді «дійде висновку» про відсутність підстав для самовідводу, то суддя який заявив самовідвід має право повторно заявити самовідвід, або він не мотивував своєї заяви, тобто безпідставно заявив самовідвід. У любому випадку, при розгляді заяви про самовідвід судді (слідчого судді) іншим суддею, відбувається оцінка мотивів для обґрунтування підстав.
Слід також взяти до уваги, що у процесуальних положеннях національного судочинства, а саме: - цивільного, адміністративного, господарського дане питання національним законодавством врегульовано, і, вирішення питання самовідводу належить саме судді який заявляє самовідвід. Отже, кримінальний процес кореспондується з вказаними нормами, а тим більше з Бангалорськими принципами.
З огляду на викладене, вважаю, що самовідвід судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 у судовій справі №465/2682/14 к (судове провадження 1-кс/465/1056/22) за своїм змістом і суттю є процесуальним рішенням, передбаченим ч. 1 ст. 80 КПК України, а тому не може бути предметом перегляду в розумінні задоволити чи відмовити у задоволенні заяви.
Зважаючи, що на законодавчому рівні вказане питання не врегульовано, а судова практика відсутня, застосовуючи загальні засади кримінального провадження, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 7, статями, 8, 9 КПК України, враховуючи аналогію права Національного законодавства, яка закріплена у ЦПК України ГПК України, Кодексі адміністративного судочинства, приходжу до переконання, що заява про самовідвід судді ОСОБА_1 підлягає реєстрації канцелярією суду як процесуальний документ - самовідвід судді та є підставою для здійснення повторного розподілу судової справи в якій заявлено самовідвід, якщо вважати ухвалу судді незаконною.
На підставівикладеного,керуючись Конституцією України,Законом України «Про судоустрій істатус суддів» статтями 80-82,369-372КПК України,-
п о с т а н о в и в:
Заяву судді ОСОБА_1 від 21.12.2022 року про самовідвід заявлений у судовій справі 465/2682/14-к (судове провадження № 1-кс/465/1056/22 ) передати до канцелярії суду для її реєстрації, як процесуального документу про самовідвід судді, вважати дану заяву підставою для відводу судді ОСОБА_1 та здійснення повторного перерозподілу судової справи 465/2682/14 -к (судове провадження № 1-кс/465/1007/22 ) між суддями Франківського районного суду м. Львова в порядку, передбаченому ст.. 35 КПК України.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути зазначені в апеляційній скарзі на судові рішення, перелік яких визначено ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя В. Кузь
Заява про самовідвід
У ході вирішення питань, передбачених статтями 75, 80, 81, 371 КПК України, щодо наявності обставин, які виключають участь слідчого судді, судді або недопустимості повторної участі судді в кримінальному процесі, приходжу до висновку, що підстави які виключають мою участь, як судді, у розгляді та повторному розгляді судової справи № 465/2682/14 к (судове провадження 1- кп/465/1056/22 вказані в ухвалі від 04 липня 2022 року й надалі є актуальними, передбачені прямою вимогою закону, а відтак заявляю самовідвід.
Дана заява про самовідвід є невід`ємною частино ухвал судді від 04 липня 2022 року та 21.12. 2022 у судовій справі № 465/2682/14-к (судове провадження № 1-кс/465/1056/22) та процесуальним документом для повторного розподілу справи
21.12.2022
Суддя В. Кузь
