Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1026/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання: Рівної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 11.06.2021 року) у справі № 280/1026/21 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,-
в с т а н о в и в:
05.02.2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач), в якому просило стягнути з відповідача капіталізовані платежі у розмірі 1766740,61 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2021 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказувала, що спірні правовідносини випливають із відшкодування потерпілому робітнику шкоди, завданої в даному конкретному випадку, здоров`ю останнього в процесі реалізації трудових правовідносин. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Акт було складено у спірних відносинах, а саме: Акт проведення розслідування нещасного випадку що стався 08 серпня 2016 року о 11 годині 50 хвилин у ФОП ОСОБА_1 . Вина ОСОБА_1 у нещасному випадку відсутня, основною причиною травмування - є особиста необережність потерпілої. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог охорони праці, проте, у випадку, що стався вини ОСОБА_1 як роботодавця щодо нещасного випадку, та не створення умов охорони праці, не має. Застраховані особи зобов`язані знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, шо стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов`язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації. Апелянт вказувала, що за приписами ст.61 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За приписами ст.66 Конституції України, кожен зобов`язаний відшкодовувати завдані ним збитки. По відношенню до роботодавця відсутні спеціальні приписи законодавця щодо притягнення останнього до юридичної відповідальності за шкоду заподіяну зокрема: здоров`ю працівника, зокрема в умовах відсутності вини роботодавця. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Апелянт вказувала, що не погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо того, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого. Само по собі, внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - не є чимось протизаконним, а є лише інструментом (заходом) з припинення господарчої діяльності суб`єктом господарювання. припинення підприємницької діяльності не слід тлумачити як підставу для стягнення капіталізаиії платежів у спірних відносинах. Капіталізація платежів не є за своєю правовою природою майновою вимогою, не повинна формувати бюджет Фонду соціального страхування за рахунок відповідача.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
До суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про заміну позивача у справі, з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вказує, що повноваження щодо обліку та стягнення капіталізованих платежів з 01.01.2023 року перейшли до органів Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
На час подання позову, облік, стягнення капіталізованих платежів перебувало в повноваженнях Фонду соціального страхування України та його територіальних органів. Повноваження щодо стягнення капіталізованих платежів перейшли до органів Пенсійного фонду України з 01.01.2023 року.
Відсутні підстави для заміни позивача у справі. Тим більше, з огляду на заперечення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, як позивача, щодо його заміни.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. Джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників. Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ОСОБА_1 виникли зобов`язання перед Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілого
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 20.09.2013 року зареєстрована як фізична особа підприємець, з основним видом економічної діяльності роздрібна торгівля в неспеціалізовних магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, № запису про реєстрацію 21030000000077147. 29.12.2020 року внесено запис (№ запису 2001030060003077147) про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, на підставі власного рішення.
Встановлено, що з 16.01.2017 на обліку у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Запоріжжя перебуває ОСОБА_2 , яка працюючи продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_1 , постраждала від нещасного випадку на виробництві, про що 08.08.2016 року складено акт №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом. У акті зафіксовано нещасний випадок на робочому місці у ФОП ОСОБА_1 , вказано, що дії або бездіяльність роботодавця, які призвели до нещасного випадку відсутні.
Відповідно до акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 08.08.2016 року, від 23.12.2016 року, нещасний випадок стався під час виконання потерпілою трудових обов`язків, нещасний випадок з продавцем ОСОБА_2 стався у ФОП ОСОБА_1 та є таким, що пов`язаний з виробництвом.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 17.01.2018 року до довідки серії АВ №0034603 ОСОБА_2 встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково.
Постановою Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.04.2020 року № 0802/9995/9995/26 призначено ОСОБА_2 перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2983,68 грн., постановлено виплати проводити з 01.03.2020 року безстроково. Постанова Запорізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21.04.2020 року № 0802/9995/9995/26 ФОП ОСОБА_1 не оскаржена.
Встановлено, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області дізнавшись про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 провело розрахунок потреби в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві станом на 04.01.2021 року, потреба в капіталізації складає 1766740, 61 грн.
ОСОБА_1 не має нарікань щодо розрахованої суми капіталізованих платежів.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Згідно ст. 51, ч. 1 ст. 52 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно з ч. 2 статті 1205 ЦК України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму. Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є: зокрема, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 36, частин 1, 3, 9 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом. Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров`я застрахованого. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 47 вищевказаного Закону, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Отже, Фонд соціального страхування здійснює виплату застрахованим потерпілим від нещасного випадку особам матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема у вигляді щомісячних страхових виплат, середній заробіток у разі втрати заробітку особою через нещасний випадок. Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров`я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо. Фінансування виплат здійснюється органами Фонду з коштів, що надійшли як внески від роботодавців.
Та передбачено, що у разі припинення роботодавця, на виробництві чи робочому місці якого стався нещасний випадок, кошти внесків стягуються з роботодавця не помісячно а однією сумою на майбутнє, такі кошти є капіталізованими платежами. Капіталізовані платежі є страхованими внесками на застрахованих осіб у разі ліквідації платника роботодавця.
Норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не ставлять у залежність нарахування та стягнення капіталізованих платежеві від вини роботодавця у нещасному випадку на виробництві чи робочому місці.
Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 986 визначає поняття терміну «капіталізація платежів» та означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Тобто наявність або відсутність вини роботодавця у нещасному випадку з працівником не є ключовою для визначення суми грошових зобов`язань страхувальника. Визначальними для нарахування капіталізації платежів є обставина ліквідації платника, у даному випадку підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, є наявність зафіксованого нещасного випадку та потерпілого, якому заподіяно шкоду життю та здоров`ю та якому належать до виплати Фондом соціального страхування України кошти як страхові виплати і витрати пов`язані з лікуванням тощо.
Згідно пунктів 3, 4, 6, 7 8 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 986, капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством. Капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки. Капіталізація платежів для забезпечення витрат на одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого проводиться у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого. Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи. Нарахування капіталізованого платежу проводиться у разі ліквідації роботодавця юридичної особи чи припинення діяльності фізичної особи-підприємця. ОСОБА_2 є застрахованою особою, яка отримує щомісячну виплату по відшкодуванню шкоди, має потребу в наявності коштів на оздоровлення. Кошти застрахованій особі виплачує Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, яке у свою чергу отримує кошти для фінансування виплати щомісячних виплат по відшкодуванню шкоди від роботодавців, які є платниками внеску. При ліквідації роботодавця, такий зобов`язаний сплатити внески на майбутнє у формі капіталізованого платежу, тим більше на працівника, який втратив працездатність та якому орган Фонду виплачує кошти.
Верховний Суд у постанові від 05.08.2021 року у справі № 818/245/17 вказував, що покладення на відповідача зобов`язань зі сплати капіталізованих платежів не є втручанням або посяганням на його майно, а спрямоване на забезпечення виплат майбутніх платежів для осіб, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві на цьому підприємстві та відбувається на підставі закону.
У постанові від 04.03.2021 року у справі № 808/535/17 Верховний Суд виклав правову позицію щодо вирішення даного спору, якої дотримався суд першої інстанції.
Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, і саме із внесенням до Єдиного державного реєстру відповідного запису у ФОП виникли зобов`язання перед Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілої особи.
Також при вирішені спору суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 02.11.2020 року у справі №1940/1440/18, від 28.10.2021 року у справі № 821/183/17, Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 809/1738/17.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судового збору при відмові у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 314, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі № 280/1026/21 залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддяО.М. Лукманова
суддяЛ.А. Божко
суддяЮ. В. Дурасова
