Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , в порядку підготовки до апеляційного розгляду кримінального провадження № 42014000000000885 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
в с т а н о в и л а:
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. Закону України від 01.10.2007 року), та йому призначено покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, звільнивши його від призначеного судом покарання на підставі п. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Цим же вироком обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу та взято його під варту у залі суду.
Строк покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня взяття під варту, тобто з 30.11.2022 року.
Не погодившись з вироком суду, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами кримінального провадження 09 січня 2023 року надійшла до суду апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 була подана без дотримання вимог ст. 396 КПК України, то, на підставі ч. 1 ст. 399 України, ____________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1906/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 4 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_1
ухвалою судді-доповідача від 11 січня 2023 року вона була залишена без руху.
12 січня 2023 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та негайне звільнення його з-під варти.
В обґрунтування зазначеного клопотання захисник ОСОБА_6 вказує на те, що, відповідно до оскаржуваного вироку, судом було застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено строк утримання під вартою «до набрання вироком законної сили», і взято його під варту в залі суду. Між тим, суд не виконав вимоги КПК України щодо порядку обрання запобіжного заходу, обґрунтував необхідність застосування такого заходу без врахування стану здоров`я обвинуваченого, зазначив неіснуючі підстави для вжиття такого заходу, не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не визначив альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При цьому до моменту проголошення вироку (як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду) запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 не обирався. Клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу до суду не надходило та стороні захисту не вручалось. Обговорення питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та взагалі можливості застосування запобіжного заходу не відбувалось.
Також зазначає, що в даному випадку суд, ухвалюючи вирок, не виніс окремої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, а тому ОСОБА_7 утримується під вартою на підставі вироку. Отже, вирок суду в частині взяття ОСОБА_7 під варту та утримання його під вартою на даний момент виконується, хоча цей вирок законної сили не набрав.
За таких умов, тримання ОСОБА_7 під вартою не відповідає ні вимогам закону, ні рішенням ЄСПЛ з точки зору можливості виконання рішення суду, яке не набрало законної сили.
Крім того, вказує, що в якості обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу суд першої інстанції у вироку зазначив, що з огляду на суворість покарання, яке обрано відносно обвинуваченого з врахуванням його процесуальної поведінки, коли він неодноразово не з`являвся в судові засідання, суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від відбування покарання. Проте означена аргументація суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки за період розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції з 2015 по 2022 рік ОСОБА_7 не з`явився у судові засідання тричі, і всі три рази - з поважної причини, що достовірно було відомо суду, адже всі три неявки ОСОБА_7 були викликані його станом здоров`я, що підтверджувалось належною медичною документацією, наданою суду. Тому процесуальна поведінка ОСОБА_7 була сумлінною, а неявки у судові засідання викликані виключно його станом здоров`я, що підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами.
Отже, єдиним аргументом суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 є тяжкість покарання, яке йому загрожує. Проте сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі, а має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
При цьому за весь період розгляду кримінального провадження у матеріалах справи не зафіксовано жодної загрози виникнення інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
За таких обставин, вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 здійснюється без встановлених чинним законодавством підстав, а його утримання під вартою не відповідає вимогам закону, отже, є незаконним.
Окрім цього, вказує й на те, що ОСОБА_7 має низку тяжких хронічних захворювань, серед яких ішемічна хвороба серця та виразкова хвороба, і на сьогоднішній день перебування ОСОБА_7 загрожує його життю та здоров`ю. Зокрема, на запит адвоката, Київська медична частина ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» повідомила, що, з огляду на наявні діагнози та перебіг хвороби ОСОБА_7 , йому необхідно провести відповідні медичні обстеження та лікування, однак в умовах даної установи провести належним чином обстеження стану здоров`я ОСОБА_7 неможливо.
При цьому, згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Однак, на даний момент, вбачається, що перебування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора загрожує його життю.
18 січня 2023 року від захисника ОСОБА_6 до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга з усуненими недоліками.
Ухвалою судді-доповідача від 20 січня 2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 відкрито апеляційне провадження та надано учасникам судового провадження строк для подання заперечень на апеляційну скаргу.
Після відкриття провадження за апеляційною скаргою суддею-доповідачем 20 січня 2023 року, розгляд клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було призначено на 11 год. 30 хв. 02 лютого 2023 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів клопотання про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також заперечення прокурора та представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 щодо заявленого клопотання, вивчивши матеріали провадження, вважаю, що клопотання захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 401 КПК України, під час підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції, крім іншого, вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України (в ред. Закону України від 01.10.2007 року), та йому призначено покарання:
- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, звільнивши його від призначеного судом покарання на підставі п. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності;
- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Цим же вироком обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу та взято його під варту у залі суду.
Строк покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня взяття під варту, тобто з 30.11.2022 року.
Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та вирішення питання доведеності його винуватості, приймається до уваги наступне.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів, наявні у справі докази вчинення ним кримінально-караних діянь, перевірка яких, на предмет належності, допустимості та достовірності, апеляційним судом ще не розпочата, та з огляду на те, що судом першої інстанції ухвалений обвинувальний вирок і ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність, у разі відхилення апеляційної скарги сторони захисту, призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, може переховуватися від суду, суддя приходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, бо на даний час існує високий ступінь ризику втечі. А тому і не знаходить підстав для задоволення відповідного клопотання захисника ОСОБА_6 .
При цьому посилання захисника ОСОБА_6 щодо незаконного утримання ОСОБА_7 під вартою, на підставі лише вироку суду, який не набрав законної сили, тобто про фактичне перебування ОСОБА_7 під вартою без належного судового рішення, яке набуло законної сили і потребує виконання, є безпідставним, оскільки суд першої інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 КПК України, який зобов`язує суд, серед іншого, вирішити питання про запобіжний захід саме до набрання вироком законної сили, а в даному випадку вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві власності усього майна, окрім квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрано у виді тримання під вартою та взято його під варту у залі суду, з урахуванням призначеного ОСОБА_7 покарання, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутністю обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, особи обвинуваченого, а також стану його здоров`я.
Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, окрім законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити.
А відтак, подальше тримання ОСОБА_9 під вартою не суперечить ст. 5 Конвенції і посилання захисника ОСОБА_6 на тримання ОСОБА_9 під вартою без будь-якої правової підстави не відповідає дійсності.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_7 має низку тяжких хронічних захворювань, серед яких ішемічна хвороба серця та виразкова хвороба, і на сьогоднішній день перебування ОСОБА_7 під вартою загрожує його життю та здоров`ю, нічим не підтверджені, оскільки суду не були надані жодні відомості про те, що за станом здоров`я ОСОБА_7 не може утримуватися під вартою.
Тому з метою забезпечення апеляційного перегляду справи, як складової кримінального провадження, з урахуванням ризику переховування від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного за вчинення особливо тяжкого злочину, обвинуваченому ОСОБА_7 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 401 КПК України, суддя
у х в а л и л а:
Клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1
