Справа № 712/4126/22
Провадження № 2-др/712/12/23
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 квітня 2023 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Скринник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси заяву адвоката Прядка Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, -
В С Т А Н О В И В:
Адвокат Прядка Віталій Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, посилаючись на те, що у провадженні перебуває справа № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
27.02.2023 року судом було ухвалено рішення, яким позво задоволено.
24.06.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем укладено Договір № 43/20 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів замовника, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.
24.06.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до Договору про надання послуг № 43/20 від 24.06.2020 року), відповідно до умов якої робота (послуги) Виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги ОСОБА_1 оплачується Замовником в наступному розмірі: формування правової позиції, надання консультацій - від 600 грн. 00 коп. до 1000 грн. 00 коп.; аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота - від 800 грн. 00 коп. до 1200 грн. 00 коп.; судові засідання: відбулось - 1000 грн. 00 коп.; не відбулось - 600 грн. 00 коп.; за межами м. Черкаси - 2500 грн. 00 коп. та окремо компенсація транспортних витрат; складання документів, в тому числі процесуальних - від 200 грн. 00 коп. до 3000 грн. 00 коп.
Як вбачається з Акту приймання-передачі наданих послуг з надання професійної (правничої) допомоги ОСОБА_1 справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року у період з 10.06.2022 року по 27.02.2023 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/23, а саме
10.06.2022 Аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1800,00 грн.
10.06.2022 Написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3000,00 грн.
24.06.2022 Написання заяви про усунення недоліків 300,00 грн.
2022-2023 Участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000,00 грн.
27.02.2023 Написання промови у судових дебатах 2000,00 грн.
Всього 12100,00 грн.
Зауваження в якості, кількості та терміну надання послуг у Замовника відсутні.
Замовником в повному обсязі оплачено роботу Виконавця (гонорар) у сумі 12100 грн.
Детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги у справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року у період з 10.06.2022 року по 27.02.2023 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/23, а саме
10.06.2022 Аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1800,00 грн.
10.06.2022 Написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3000,00 грн.
24.06.2022 Написання заяви про усунення недоліків 300,00 грн.
2022-2023 Участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000,00 грн.
27.02.2023 Написання промови у судових дебатах 2000,00 грн.
Всього 12100,00 грн.
Як вбачається з квитанції про оплату послуг на підставі Договору № 43/20 ОСОБА_1 було сплачено кошти на користь адвоката Прядки В.М. у розмірі 12100,00 грн.
Окрім того, у зв`язку з розглядом справи позивачем понесено наступні витрати:
- оплата позивачем послуги за надання судовим експертом Калашніков О.М., висновку експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23.06.2022 року № 07-22, за проведення якої сплачено кошти у розмірі 21142, 24 грн.;
- оплата позивачем послуги за надання судовим експертом Калашніков О.М., висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2022 року № 07-22-01. за проведення якої сплачено кошти у розмірі 3020,32 грн.
Таким чином, з урахування вищевикладеного, судові витрати понесені ОСОБА_1 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 12100,00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу) та 24162,56 грн. (витрати пов`язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду). Всього судові витрати становлять 36262,56 грн.
Просить ухвалити додаткове рішення у справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, яким:
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) понесені ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом справи 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності у розмірі 36262 грн. 56 коп.
Сторони в судове засідання не викликались.
23.03.2023 року ОСОБА_2 скерував до суду клопотання про зменшення судових витрат, в якому просить відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що позивачем отримано 16.03.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат в розмірі 12100 грн. (витрати на професійну правничу допомогу) та 24162,56 грн.(витрати пов`язані з проведенням експертизи).
Розмір заявлених витрат не може бути задоволений з огляду на наступне.
Щодо зловживання процесуальними правами позивачем та представником позивача та зменшення витрат на правову допомогу понесених позивачем.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Спір щодо домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 виник, ще у 2020 році.
03.08.2020 року та 25.05.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Прядка В.М., звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про припинення частки у спільній власності, визначення та виділу в натурі (справа № 712/7468/20 та справа № 712/3662/22). У двох справах позовні заяви було повернуто, у зв`язку з тим, що позивач не сплатив судовий збір.
28.09.2020 року відкрито провадження у справі № 712/8685/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Прядка В.М. про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності. Ухвалою від 29.06.2022 залишено позовну заяву без руху оскільки позивач та представник позивача у судові засідання не з`являлися і не цікавилися рухом справи та не реалізували своїх процесуальних прав та обов`язків.
Разом з тим 10.06.2022 року позивачем подано новий позов (справа № 712/4126/22) до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності з підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, чим ввів суд в оману.
Від справи до справи подавалася одна й таж сама позовна заява. Відтак позовна заява по справі № 712/4126/22, є по суті копією попередніх позовних заяв, а опис робіт, які були здійснені адвокатом в рамках справи № 712/4126/22 не є реальними.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
З огляду на вищевикладене слідує, що позивач та його представник зловживали процесуальними правами, навмисно подавали декілька позовів до ОСОБА_2 та не додавали документ про сплату судового збору, і як виявилося в подальшому позивач взагалі звільнений від сплати судового збору, про що очевидно було відомо і позивачеві та його представнику. Метою подання таких позовів очевидно була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Разом з тим фінансове становище відповідача не дозволяє йому здійснити оплату витрат на правову допомогу заявлену позивачем, що підтверджується довідкою про доходи.
З врахуванням вищевикладеного в задоволенні заяви про стягнення витрат судових витрат слід відмовити.
Щодо витрат на проведення судової експертизи
Верховний Суд неодноразово виснував (справа № 524/710/21 від 20.07.2022 , справа № 824/647/19-а від 16.12.2020) що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Враховуюче те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, то підстав для відшкодування витрат на складення такого експертного висновку відсутні.
Разом з тим варто зазначити, що під час розгляду справи було встановлено, що висновок експерта містив неточності та суперечив чинному законодавству України. З огляду на цю обставину в судовому засіданні експерт зазначив, що він виправить і приведе у відповідність висновок безкоштовно, що було погоджено сторонами.
23.03.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій просить поновити строк на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7400 грн. на користь ОСОБА_2 .
Заяву про розподіл судових витрат обґрунтовує тим, що в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває справа № 712/4126/22 ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
Спір щодо домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 виник, ще у 2020 році.
03.08.2020 року та 25.05.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Прядка В.М., звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовною заявою про припинення частки у спільній власності, визначення та виділу в натурі (справа № 712/7468/20 та справа № 712/3662/22). У двох справах позовні заяви було повернуто, у зв`язку з тим, що позивач не сплатив судовий збір.
28.09.2020 року відкрито провадження у справі № 712/8685/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Прядка В.М. про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності. Ухвалою від 29.06.2022 залишено позовну заяву без руху оскільки позивач та представник позивача у судові засідання не з`являлися і не цікавилися рухом справи та не реалізували своїх процесуальних прав та обов`язків.
Разом з тим 10.06.2022 року позивачем подано новий позов (справа № 712/4126/22) до ОСОБА_2 про виділ майна в натурі, визнання права власності на майно, припинення спільної часткової власності з підтвердженням позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, чим ввів суд в оману.
Від справи до справи подавалася одна й таж сама позовна заява. Такі дії позивача та його представника свідчать про очевидне зловживання позивачем та його представником процесуальними правами. Останні подавали декілька позовів до ОСОБА_2 та не додавали документ про сплату судового збору, і як виявилося в подальшому позивач взагалі звільнений від сплати судового збору, про що було відомо і позивачеві та його представнику. Метою подання таких позовів очевидно була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд мас право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Щодо розміру понесених витрат ОСОБА_2 на правову допомогу.
Розмір витрат на правову допомогу складає:
5000 грн. за аналіз матеріалів справи № 712/4126/21 підготовка та подання відзиву, клопотання про зупинення провадження, подання заяви про розгляд справи за правилами загального провадження;
1400 грн. участь в судовому засіданні по справі № 712/4126/22 07.11.2022, 30.11.2022;
1000 грн. підготовка та внесення клопотання про витребування доказів та виклик експерта
Оплата правової допомоги здійснюється протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку після ухвалення рішення суду.
У зв`язку з тим, що повний текст рішення отримано 22.03.2023 (розписка про отримання міститься в матеріалах справи) та рахунок виставлено 21.03.3023 докази на понесення витрат на правову допомогу не могли бути подані раніше.
23.03.2023 року ОСОБА_2 скерував клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначає що за рішенням суду по справі № 712/4126/22 вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 грн.
Про те що з ОСОБА_2 стягується судовий збір у вищевказаному розмірі стало відомо лише після того, як останній отримав повний текст рішення 22.03.2023, відтак дана заява разом з доказами не могла бути подана раніше.
З огляду на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_2 останнього слід звільнити від сплати судового збору.
Просить поновити строк на подання доказів, щодо майнового стану ОСОБА_2 . Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України уразі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає необхідним постановити додаткову ухвалу у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Судом установлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, задоволено.
Поділено в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Виділено та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А'-1», а саме приміщення: 1-1 коридор, 1-2 кухня, 1-3 житлова кімната, 1-4 житлова кімната; надвірні споруди - сараї «Б» та «б», вбиральня «В», огорожа № 1, 4, водоколонка № 3. Загальна площа приміщень - 41,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Виділено та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А'-1», а саме приміщення: 2-1 тамбур, 2-2 кухня, 2-3 житлова кімната, 2-4 коридор, 2-5 житлова кімната, 2-6 житлова кімната; надвірні споруди - прибудова «а'», гараж «Г», вбиральня «Д», огорожа № 2. Загальна площа приміщень - 52,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 21 496 грн., матеріальні витрати по переобладнанню житлового будинку у розмірі 6916 грн., а всього 28 412 грн.
Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 грн.
24.06.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем укладено Договір № 43/20 про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовнику юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів замовника, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.
24.06.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем укладено Угоду про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги (додаток до Договору про надання послуг № 43/20 від 24.06.2020 року), відповідно до умов якої робота (послуги) Виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги ОСОБА_1 оплачується Замовником в наступному розмірі: формування правової позиції, надання консультацій - від 600 грн. 00 коп. до 1000 грн. 00 коп.; аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота - від 800 грн. 00 коп. до 1200 грн. 00 коп.; судові засідання: відбулось - 1000 грн. 00 коп.; не відбулось - 600 грн. 00 коп.; за межами м. Черкаси - 2500 грн. 00 коп. та окремо компенсація транспортних витрат; складання документів, в тому числі процесуальних - від 200 грн. 00 коп. до 3000 грн. 00 коп.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг з надання професійної (правничої) допомоги ОСОБА_1 справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року у період з 10.06.2022 року по 27.02.2023 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22, а саме:
10.06.2022 Аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1800,00 грн.
10.06.2022 Написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3000,00 грн.
24.06.2022 Написання заяви про усунення недоліків 300,00 грн.
2022-2023 Участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000,00 грн.
27.02.2023 Написання промови у судових дебатах 2000,00 грн.
Всього 12100,00 грн.
Зауваження в якості, кількості та терміну надання послуг у Замовника відсутні.
Замовником в повному обсязі оплачено роботу Виконавця (гонорар) у сумі 12100 грн.
Детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги у справі № 712/4126/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, на підставі Договору про надання послуг № 43/20 від 24 червня 2020 року Виконавець надав Замовнику послуги з надання професійної (правничої) допомоги у справі № 712/4126/22, а саме
10.06.2022 Аналіз наявних документів, надання консультації, формування правової позиції 1800,00 грн.
10.06.2022 Написання позовної заяви для її подачі до суду Замовником 3000,00 грн.
24.06.2022 Написання заяви про усунення недоліків 300,00 грн.
2022-2023 Участь адвоката у 5-ти судових засіданнях 5000,00 грн.
27.02.2023 Написання промови у судових дебатах 2000,00 грн.
Загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 12100,00 грн.
Згідно копії квитанції № 10 від 03.03.2023 року ОСОБА_1 сплачені кошти на користь адвоката Прядки В.М. у розмірі 12100,00 грн. у справі 712/4126/22.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз`яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22.12.2018 р.: «Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 19.04.2018 №19/03/18 містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором… Наведене спростовує доводи позивача у касаційній скарзі щодо обґрунтування вимог щодо безпідставності зменшення судом апеляційної інстанції розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції».
Таким чином суд дійшов висновку, що не зазначені у договорі послуги не підлягають відшкодуванню. Навіть за умови, що такі послуги були фактично надані, та зазначені в акті прийому-передачі.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У якості доказів у більшості випадків достатньо надати суду договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень. Цю позицію підтримав у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., зазначивши, що «суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, правомірно виніс додаткову постанову, якою задовольнив заяву про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката».
Згідно процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Таким чином, суд зазначив, що у питанні визначення розподілу судових витрат судді мають виступати виключно як арбітри та надавати оцінку доказам та доводам, що наводяться сторонами. Вирішення питання про розподіл судових витрат судом на власний розсуд може бути підставою для оскарження такого рішення.
Як зазначено в Постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, «учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Окрім цього, Велика Палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.»
Такі правові висновки послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.
Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).
Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
За змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав надання неналежного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення закону, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зменшення судових витрат, посилаючись на те, що позивач та його представник зловживали процесуальними правами, навмисно подавали декілька позовів до ОСОБА_2 та не додавали документ про сплату судового збору, і як виявилося в подальшому позивач взагалі звільнений від сплати судового збору, про що очевидно було відомо і позивачеві та його представнику. Метою подання таких позовів очевидно була маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Разом з тим фінансове становище відповідача не дозволяє йому здійснити оплату витрат на правову допомогу заявлену позивачем, що підтверджується довідкою про доходи.
Однак суд не бере до уваги вказане посилання ОСОБА_2 виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 ст. 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. На тій же підставі суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
До клопотання про зменшення судових витрат ОСОБА_2 додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утримання податків станом на 17.03.2023 року, відповідно до яких за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2022 року інформація про доходи відсутня, однак вказані документи не є такими, що підтверджують об`єктивно його майновий стан та не доказують, що його майновий стан на даний час у повному обсязі чи частково перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
За таких обставин, суд позбавлений можливості оцінити майновий стан ОСОБА_2 , а тому не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, оскільки звільнення від сплати судового збору допускається лише у виключних випадках. При цьому, суд бере до уваги, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. ОСОБА_2 не звертався до суду з клопотаннями про відстрочення, розстрочення сплати судового збору.
Слід зазначити, у поданій ОСОБА_2 заяві про стягнення судових витрат не наведено належних обґрунтувань щодо зловживання позивачем процесуальними правими, а саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтованість його дій.
Враховуючи вищевикладене, доводи ОСОБА_2 не можуть бути підставою для звільнення його від сплати судового збору та зменшення судових витрат, оскільки справляння судового збору переслідує законну мету.
Таким чином, оскільки відсутні встановлені законом підстави для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та в клопотанні про зменшення судових витрат слід відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 12100 грн.
Як було встановлено раніше, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності, задоволено.
Поділено в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Виділено та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А'-1», а саме приміщення: 1-1 коридор, 1-2 кухня, 1-3 житлова кімната, 1-4 житлова кімната; надвірні споруди - сараї «Б» та «б», вбиральня «В», огорожа № 1, 4, водоколонка № 3. Загальна площа приміщень - 41,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Виділено та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок «А-1» з прибудовою «А'-1», а саме приміщення: 2-1 тамбур, 2-2 кухня, 2-3 житлова кімната, 2-4 коридор, 2-5 житлова кімната, 2-6 житлова кімната; надвірні споруди - прибудова «а'», гараж «Г», вбиральня «Д», огорожа № 2. Загальна площа приміщень - 52,5 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 21 496 грн., матеріальні витрати по переобладнанню житлового будинку у розмірі 6916 грн., а всього 28 412 грн.
Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 12405 грн.
Під час розгляду вищевказаної справи за заявою позивача ОСОБА_1 , судовим експертом Калашніковим О.М., наданий висновок експерта за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23.06.2022 року № 07-22, за проведення якої позивачем були сплачені кошти у розмірі 21142,24 грн.
За надання судовим експертом Калашніковим О.М., висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2022 року № 07-22-01, позивачем сплачені кошти у розмірі 3020,32 грн.
На підтвердження сплати судових витрат за проведення судових експертиз ОСОБА_1 надано рахунок № 7 від 27 травня 2022 року на суму 21142,24 грн. та платіжну інструкцію № 12798366 від 09 грудня 2022 року на суму 3020,32 грн.
За змістом ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати пов`язані із проведенням експертизи.
Частиною 6 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст.141 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено з матеріалів справи, під час розгляду вищевказаної справи позивачем ОСОБА_1 , наданий висновок експерта Калашнікова О.М., за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи 23.06.2022 року № 07-22 та висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2022 року № 07-22-01, за проведення яких позивачем були сплачені кошти у розмірі 24162,56 грн.
Наведені докази свідчать про те, що вказані витрати понесені саме позивачем ОСОБА_1 , однак питання щодо розподілу цих витрат у рішенні від 27.03.2023 року судом не були вирішені, тому у відповідності до положень ст.ст. 133,141 ЦПК України, - судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 ..
Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до його звернення до суду з позовом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оскільки у рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.03.2023 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, суд вважає, за доцільне задовольнити заяву адвоката Прядка В.М. та ухвалити додаткове рішення.
Заява ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Отже за приписами процесуального закону, докази про понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи сторони мають подати до закінчення судових дебатів у справі або в подальшому подати відповідні докази протягом п`яти днів саме після ухвалення рішення суду. Як наслідок недотримання таких встановлених законом строків визначено залишення заяви без розгляду. При цьому сторона має обґрунтувати поважність причин не подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
З матеріалів справи вбачається, що докази понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу подані до суду 23.03.2023 року, рішення у справі ухвалено 27.02.2023 року, в судовому засіданні не ставилося дане питання, тобто представником відповідача пропущено встановленого законом строк подання таких доказів. При цьому клопотання про поновлення процесуального строку подання таких доказів, з обґрунтуванням поважності причин їх не подання до закінчення судових дебатів у справі, не заявлено. Клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яке було подано представником відповідача, не можна вважити тотожним клопотанню про поновлення процесуального строку на подання доказів.
Отже вказані обставини зумовлюють необхідність залишення без розгляду заяви зробленої в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 270 ЦПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Представник відповідача у поданій заяві просить поновити пропущений з поважних причин строк звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи, що рішення суду ухвалено 27.02.2023 року та його строк виконання не закінчено, тому підстави для поновлення строку звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення відсутні.
За змістом статті 270 ЦПК України за наслідками розгляду питання щодо ухвалення додаткового рішення суд може ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи на момент ухвалення рішення були відсутні відомості та докази на підтвердження розміру понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно питання розподілу таких витрат не могло бути вирішено судом, у прийнятті відповідного додаткового рішення по справі з приводу розподілу судових витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Заяву адвоката Прядка Віталія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 712/4126/22, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12100 грн., понесені судові витрати на проведення експертизи у розмірі 24162,56 грн., а всього 36262,56 грн.
Клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Залишити без розгляду заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, припинення частки у спільній власності.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Головуючий: В.А. Романенко
