Справа № 466/10095/18
Провадження № 2/466/80/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 квітня 2023 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря с/з Семків Х.І.,
справа № 466/10095/18 провадження 2/466/80/23,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики та розписки недійсними,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Жак Н.Т.,
в с т а н о в и в:
20.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та просить суд визнати договір позики від 18.02.2015 та розписку від 18.02.2015 недійсними. В обгрунтування позову зазначає, що про факт існування розписки та договору він дізнався 05.09.2018 під час ознайомлення з матеріалами справи у Франківському районному суді м.Львова. Зазначає, що ні позивач ОСОБА_1 , ні його дружина ОСОБА_3 не підписували договору позики, ні розписки та жодних коштів не отримували. Факт непідписання договору також підтверджено висновком експерта №1-14/12 за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 14.12.2018. Просить позов задовольнити.
27.02.2019 відповідач ОСОБА_2 подав письмовий відзив на позовну заяву. В обгрунтування відзиву зазначає, що 18.02.2015 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 власноручно підписали договір позики та розписку взявши на себе грошові зобов`язання. А щодо зсилання на висновок експерта №1-14/12 проведено експертом Кривошеїною О.П, в якої відсутня спеціальність дослідження почерку і підписів, та вона не являється експертом- криміналістом з правом проведення криміналістичних видів судових експертиз, а тому не можна брати його до уваги. Просить відмовити у задоволенні позову.
06.03.2019 позивач подав письмову відповідь на відзив у якому зазначає, що посилання відповідача щодо неправдивого висновку не можна піддавати під сумнів, оскільки експерт попереджувалася про кримінальну відповідальність. Просить позов задовольнити.
18.03.2023 відповідач подав письмові заперечення у яких просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 11.01.2019 суд прийняв прозовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 25.03.2019 суд залучив третьою особою ОСОБА_3 .
Ухвалою від 18.04.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання від 05.04.2019 року представника відповідача адвоката Семенюк С.Я. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики та розписки недійсними.
Ухвалою від 18.04.2019 суд задовольнив частково клопотання позивача від 06.03.2019 року про витребування документів та проведення судової почеркознавчої експертизи.
Витребував у відповідача ОСОБА_2 оригінал договору позики від 18.02.2015р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та оригінал розписки від 18.02.2015р., наданий ОСОБА_1 .
Призначив у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики та розписки недійсними судову почеркознавчу експертизу.
Ухвалою від 23.12.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання від 23.12.2019 ОСОБА_1 про витребування доказів.
Ухвалою від 10.02.2020 клопотання від 10.02.2020 представника позивача адвоката Жак Н.Т. про зупинення провадження у справі суд задовольнив. Зупинив провадження у справі №466/10095/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики від 18.02.15 та розписки від 18.02.15 недійсними до отримання висновку експерта у справі №465/4985/18 або до розгляду справи № 465/4985/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики по суті.
08.02.2022 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Жак Н.Т. про поновлення провадження у справі, оскільки відпали підстави зупинення, ухвала Франківського районного суду м.Львова від 19.11.2021 набрала законної сили, також просили долучити копію висновку судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою від 09.02.2022 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 22.03.2023 суд закрив підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики та розписки недійсними та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Письмових пояснень на позовну заяву до суду не подано.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В матеріалах справи міститься договір позики від 18.02.2015 згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 388 000 доларів США та розписка від 18.02.2015 про те, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 кошти в розмірі 388 000 доларів США та на таке отримання коштів надала згоду дружина ОСОБА_1 ОСОБА_3 /том 1 арк.спр.10-12/.
Позивач заперечує факт укладення договору та розписки, оскільки таких не підписував.
Згідно висновку експерта №20-2017 від 09.10.2020 за результатами судово- почеркознавчої експертизи за матеріалами справи №465/4985/18 встановлено: «1-2. Підписи від імені ОСОБА_1 у договорі позики від 18.02.2015 на стор.1,2 у рядках «Позичальник», на стор. 2 у графі «Підписи», у колонці «Позичальник» та у розписці від 18.02.2015 у рядках «підпис» Василишин О.З.ю» виконані не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (особами) з наслідуванням його підписам. 3-4. Підписи від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 18.02.2015 у рядку « ОСОБА_3 » та у розписці від 18.02.2015 у рядку «підпис» Василишин Н.А.», виконані не самою ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням її підписам» /том 2 арк.спр.10-12/.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).
Судом встановлено, що спірний договір позики від 18.02.2015 та розписку ОСОБА_1 не підписував, що підтверджує висновок експертизи.
Всі зібрані у справі докази свідчать про те, що договір позики від 18.02.2015 та розписка є не вчиненими (неукладеними).
Неукладення договору унеможливлює визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки дефект правочину, наявність якого є підставою для визнання його недійсним, має існувати на момент укладання договору. Такий момент в даній справі не настав, договір позики від 18.02.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не вчинявся.
Таким чином, суд, доходить висновку, що спірний договір є неукладеним, а тому не підлягає визнанню недійсним, та дійшов переконання про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Інших доводів, які б спростували висновки суду, позивачем не надано.
Керуючись ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору позики та розписки недійсними відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення виготовлений 05.05.2023.
Суддя П. С. Невойт
