Справа № 466/10095/18
У Х В А Л А
18 квітня 2019 року м. Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі головуючого судді Невойта П.С.,
секретаря с/з ОСОБА_1,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача адвоката ОСОБА_2 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору позики та розписки недійсними,
за участю позивача ОСОБА_3,
представника позивача адвоката ОСОБА_6,
представника відповідача адвоката ОСОБА_2,
в с т а н о в и в:
20.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та просить суд визнати договір позики та розписку від 18.02.2015 року недійсними.
Ухвалою від 11 січня 2019 року провадження у справі відкрито та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 25.03.19 залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи.
05.04.2019 року представник відповідача адвокат ОСОБА_2 подала письмове клопотання про зупинення провадження у справі, мотивувавши його тим, що у Франківському районному суді м.Львова перебуває на розгляді цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорм позики. Вказаний позов предявлений зокрема з підстав невиконання договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за Договором позики від 18.02.2015 року.
Будучи у судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_2 підтримала своє клопотання.
Позивач ОСОБА_3 та представник позивача адвокат ОСОБА_6 заперечили щодо зупинення провадження у справі, т.я.позов, який розглядається у Франківському районному суді м.Львова заявлений з інших підстав.
Інші учасники до суду не прибули.
Дослідивши клопотання та матеріали подані до нього, заслухавши думку учасників, суд дійшов до наступного висновку.
20.12.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання договору позики та розписку від 18.02.2015 року недійсними.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як убачається з долученого до клопотання позову, спір, що розглядається у Франківському районному суді м.Львова заявлений про стягнення заборгованості за Договором позики від 18.02.2015 року, а у даному провадженні предмет спору про визнання недійсним цього ж договору.
Згідно із абз. 3 п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року N 2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 251,252 ЦПК України, суд:
постановив:
у задоволенні клопотання від 05.04.2019 року представника відповідача адвоката ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання договору позики та розписки недійсними – відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя:
ОСОБА_7
