Номер провадження: 22-ц/813/5126/23
Справа № 522/9497/14-ц
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.05.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Стахової Н.В., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання Проскуріної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси, ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року,
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси, ОСОБА_5 ,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, в обгрунтування якого посилалось на те, що на підставі договорів факторингу ТОВ «Кредитні ініціативи» отримало право вимоги заборгованості, зокрема за договором від 15 квітня 2008 року № 1501/0408/88-047 із ОСОБА_1
ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконувала тому, станом на 27 лютого 2014 року утворилася заборгованість за тілом кредиту 67500 доларів США, за відсотками 39889,25 доларів США та пенею - 14332,25 доларів США.
Зазначило, що на забезпечення виконання зобов`язання Відкрите акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони оцінили предмет іпотеки в 542880 грн. Боржник свої зобов`язання, за кредитним договором не виконала.
Позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1501/0408/88-047, яка станом на 27 лютого 2014 року становить 1158533,06 грн (642458,25 грн заборгованість за кредитом, 379661,89 грн заборгованість по відсотках, 136412,92 грн заборгованість по пені за останній рік) шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна. Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 . Вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішень суду
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 28 січня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності права вимоги, враховуючи відсутність доказів про нотаріальне посвідчення договору про передачу прав за іпотечним договором від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс».
Не погодившись з вказаним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулось до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Одеський апеляційний суд постановою від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення задовольнив частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року скасував. Звернув стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 , що складається з трьох кімнат, загальною житловою площею 38,5 кв.м, загальною площею 58,3 кв.м, на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення 170500,95 доларів США боргу за кредитним договором, зокрема: 67500 доларів США за тілом кредиту; 7030,50 доларів США за відсотками, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.
У задоволенні вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення відмовив. Вирішив питання про стягнення судових витрат.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.
Зазначив, що факт переходу прав від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи» підтверджується договором про передачу прав за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 28 листопада 2012 року.
Запис про це наявний у реєстрі іпотек, отже умова про реєстрацію відповідного права дотримана.
Послався на те, що на час вирішення спору державна реєстрація не скасована, а договір передачі права вимоги є чинним.
Керувався тим, що заборгованість за кредитним договором визначена в доларах США.
За попереднім рішеннямПриморського районного суду м. Одеси 20 грудня 2010 рокупро стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості відбулося дострокове задоволення вимог кредитора, а наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для подальшого нарахування процентів за кредитним договором.
Послався на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки має бути в рахунок заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом в сумі 7030,50 доларів США.
Заборгованість за пенею не міститься в додатку до договору, отже за договором факторингу заборгованість перейшла без пені, а розрахунок до позову свідчить про її нарахування після зміни кредитором строку виконання зобов`язання.
Зазначив, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
Дійшов висновку про те, що право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_1 набула на підставі договору дарування від 21 грудня 2002 року, тобто до укладення кредитного договору від 15 квітня 2008 року, отже не за кредитні кошти.
Виходив з того, що виселення без надання іншого постійного жилого приміщення, з огляду на частину другу статті 109ЖК України є неможливим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасував. Справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що факт укладення договорів відступлення права вимоги у цій справі та їх правомірність встановлена судовими рішеннями у справі № 522/15949/15-ц, тому на підставі ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню. Також в матеріалах справи міститься вичерпний перелік документів, що підтверджуються відступлення права вимоги.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2023 року справу після повернення на новий розгляд до суду апеляційної інстанції призначено до розгляду.
Позивач та відповідачі в судове засідання не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином і в установленому законом порядку.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу, яка зазначена у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та її отримання 27.04.2023 року, що підтверджується довідкою. Судова повістка на судові засідання призначені на 10 квітня 2023 року та 22 травня 2023 року також направлялась на поштову адресу зазначену в апеляційній скарзі та клопотаннях, конверт повернувся неврученим з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 у перенесенні розгляду справи призначеної на 22 травня 2023 року у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, оскільки 10 квітня 2023 року в судовому засіданні представником заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для ознайомитися з матеріалами справи, яке судом апеляційної інстанції задоволено і представнику надано час для ознайомлення з матеріалами справи. Проте представником не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження поважності причин неможливості ознайомитися з матеріалами справи у період з 10 квітня 2023 року по 22 травня 2023 року.
Судом враховується, що розгляд даної справи триває з травня 2014 року, та на тривалість розгляду справи звертав увагу Верховний суд у постанові від 01 лютого 2023 року.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_6 в судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Служба у справах дітей Приморської районної адміністрації м. Одеси судову повістку отримала 18.04.2023 року. Від третьої особи надійшла заява, в якій остання просила розгляд справи проводити без їх участі.
ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доказом, який підтверджував би передачу права вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» за договором іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1, повинен бути нотаріально посвідчений договір за формою викладеною у Додатку № 9 до договору факторингу № 15 від 28.11.2012 року.
Матеріалами справи не підтверджується укладення між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» вказаного договору, тому не підтверджується і факт переходу права вимоги за договором іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1 від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не могла передати права вимогиза договором іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1 на підставі договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи».
Враховуючи викладене суд першої інстанції вважав, що позивачем не доведено перехід до нього прав вимогиза договором іпотеки № 1501/0408/88-047-Z-1 стосовно нерухомого майна - квартири під АДРЕСА_2 .
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що 15.04.2008 між ВАТ „Сведбанк, правонаступником якого є ПАТ „Сведбанк, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1501/0408/88-047, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 75000,00 дол. США на строк з 15.04.2008 по 13.04.2018, із сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 11,9% річних, з датою кінцевого терміну повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 13.04.2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ „Сведбанк укладено договір іпотеки №1501/0408/88-047-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. 15.04.2008 року, згідно якого ОСОБА_1 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру під АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року у справі № 2-7114/2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2011, позов ПАТ „Сведбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ „Сведбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 645446 грн. У задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості відмовлено.
У цих судових рішеннях судами встановлено, що станом на 10.02.2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року склала 80587,07 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на цю дату складає 645446,02 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 67500,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 540627,75 грн; прострочена заборгованість по процентам 7030,50 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 56 309,39 грн; пеня 6 056,57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 48508,89 грн.
28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником «ВАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу № 15, згідно умов якого ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеним банком з боржниками.
Відповідно до витягу з реєстру до договору факторингу, право вимоги передано також й стосовно кредитного договору, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 .
За договором факторингу від 28.11.2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитна компанія «Кредитні ініціативи», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відступило ТОВ «Кредитна компанія «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладеним з боржниками, а фактором шляхом надання фінансової послуги клієнту набувається право вимоги такої заборгованості.
На підставі вищевказаних договорів, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечним договором, за умовами якого, сторони домовились, що разом з відступленням права вимог заборгованостей по кредитним договорам від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року , укладеного між сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами.Договір посвідчений нотаріально.
Відповідно до витягу з Реєстру заборгованості боржників (Додаток 1Б) до договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи», до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1501/0408/88-047, за яким позичальником є ОСОБА_1 , заборгованість за основною сумою кредиту станом на 28 листопада 2012 року у розмірі 67500,00 дол. США, заборгованість за процентами станом на 28 листопада 2012 року у розмірі 29715,43 дол. США.
У додатку до договору факторингу від 28 листопада 2012 року не вказана заборгованість за пенею.
Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року зазначив, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано керувався тим, що момент виникнення права вимоги за іпотечним договором чинне законодавство пов`язує з фактом державної реєстрації іпотеки в порядку, визначеному законодавством.
Договір про передачу прав за нотаріально посвідченим іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, підтверджує факт переходу прав від ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ТОВ «Кредитні ініціативи». Запис про це зареєстрований в реєстрі іпотек, отже умова про реєстрацію відповідного права дотримана. На час вирішення спору реєстрація та договір передачі прав не скасовані.
За рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості відбулося дострокове задоволення вимог кредитора, а наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для подальшого нарахування процентів за кредитним договором.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість за пенею не зазначена в додатку до договору, отже, за договором факторингу заборгованість перейшла без пені, а розрахунок до позову свідчить про її нарахування після зміни кредитором строку виконання зобов`язання.
Відповідно до положень частини 5статті 411 ЦПК Українивисновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Підставою для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 є та обставина, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо механізму застосування позовної давності та не мотивував чому заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню; не встановлено період і сума боргу, у рахунок якого порушено питання звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року у справі №2-7114/2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2011 року, позов ПАТ „Сведбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ „Сведбанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 645446 грн.
Судами встановлено, що станом на 10.02.2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року склала 80587,07 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на цю дату складає 645446,02 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 67500,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 540627,75 грн; прострочена заборгованість по процентам 7030,50 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 56309,39 грн; пеня 6056,57 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 48508,89 грн.
Отже ПАТ „Сведбанк як кредитор за кредитним договором відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у травні 2010 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши заборгованість у валюті гривні України, вказавши, що саме 645446,02 грн є повним розміром заборгованості, включаючи заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за відсотками та пенею.
Кредитор ПАТ „Сведбанк, погодився із судовим рішенням, яким заборгованість за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку, яка визначена в гривні.
Звертаючись досуду ізпозовом уцій справіпозивач просивзвернути стягненняна предметіпотеки,а самеквартиру АДРЕСА_2 ,та складаєтьсяз трьохжитлових кімнат,загальною площею58,3кв.м,на користьТОВ «Кредитніініціативи» врахунок погашеннязаборгованості закредитним договором№ 1501/0408/88-047від 15.04.2008року,яка станомна 27.02.2014року складає1158533,06грн,а саме: за кредитом - 642458,25 грн, по відсотках 379661,89 грн, пеня за останній рік 136412,92 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна.
Зазначені обставини свідчать про те, що як звертаючись у березні 2010 року із позовною заявою ПАТ „Сведбанк про стягнення заборгованості за кредитним договором, так і звертаючись у травні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначили валюту боргу у гривні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ПАТ „Сведбанк використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилась несплаченою, а також процентів, належних банку відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись до позичальника з вимогою про дострокове стягнення кредитної заборгованості у вересні 2009 року, та в березні 2010 року до суду із позовом про солідарне стягнення коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_3 .
Такими діями банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Із наданого ТОВ «Кредитні ініціативи» до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем заборгованість по простроченим процентам за кредитом розрахована станом на 27.02.2014 року в сумі 379661,89 грн, пеня за останній рік 136412,92 грн.
Отже, позивачем проценти за кредитом та пеня нараховані після зміни строку виконання зобов`язання за договором від 15 квітня 2008 року.
Оскільки за рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості відбулося дострокове задоволення вимог кредитора, а наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для подальшого нарахування процентів та пені за кредитним договором.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 зазначив, що після винесення Приморським районним судом м. Одеси рішення від 20.12.2010 року відповідачами в рахунок погашення заборгованості кошти не сплачувалися, із заборгованістю визначеною цим рішенням погоджуються.
Таким чином, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року про стягнення заборгованості не виконано.
В постанові від 01 лютого 2023 року Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість за пенею не зазначена в додатку до договору, отже, за договором факторингу заборгованість перейшла без пені, а розрахунок до позову свідчить про її нарахування після зміни кредитором строку виконання зобов`язання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1501/0408/88-047 від 15.04.2008 року, становить 596937,14 грн, яка складаєтьсяіз: за кредитом 540627,75 грн, по відсотках - 56309,39 грн, тобто заборгованість, яка визначена рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2010 року у справі № 2-7114/2010, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.04.2011 року, із якою погодився кредитор.
Щодо строку позовної давності
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Пред`явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.
За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.
Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Однією із підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.
Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що настання строку кредитування за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та початок перебігу позовної давності.
Судом встановлено, що звернувшись до позичальника з вимогою про дострокове стягнення кредитної заборгованості у вересні 2009 року, банк змінив строк виконання основного зобов`язання.
З позовом про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «Сведбанк» звернувся у березні 2010 року.
ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки у травні 2014 року.
В суді першої інстанції ОСОБА_1 заявилапро застосування позовної давності.
Оскільки із вимогою про дострокове повернення кредитної заборгованості банк звернувся у вересні 2009 року, що мало наслідком зміни строку кредитування та початок відліку позовної давності, при цьому звернення банку у березні 2010 року із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості свідчить про переривання строку позовної давності, однак із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося у травні 2014 року, тобто після закінчення строку позовної давності.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження поважності причин, які об`єктивно перешкодили пред`явити позовв межах строку позовної давності.
Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо виселення
Частиною першою статті 40 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.
Згідно із положенням частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Частиною другою статті 109 ЖК України встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.
Отже, визначальним при вирішенні питання про те, чи є підстави для виселення осіб, які проживають у жилому приміщенні, яке було передано в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за валютним кредитом, є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно. Якщо іпотечне майно, придбано за особисті кошти позичальника, а не за рахунок кредиту, то виселення таких громадян можливе лише з одночасним наданням іншого постійного житла.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке придбане не за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і частини другої статті 109 ЖК України.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постановівід 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), а також у правовому висновку, викладеному Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановівід 10 жовтня 2019 року в справі № 295/4514/16-ц (провадження № 61-29115сво18).
Судом встановлено, що право власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, набуте ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21.12.2002 року ще до укладення кредитного договору від 15.04.2008 року, тобто не за кредитні кошти.
Ураховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави виселення відповідачів без надання іншого постійного жилого приміщення, без застосування частини другої статті 109 ЖК Української РСР. Правових підстав і обставин для виселення відповідачів з іпотечної квартири без надання іншого житла позивач не навів, наявність у відповідачів у власності іншого житла не довів.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний судвважає,що апеляційнаскарга підлягаєчастковому задоволенню,а рішеннясуду скасуванню зухваленням новогосудового рішення,яким узадоволенні позовнихвимог Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Кредитніініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прозвернення стягненняна предметіпотеки слідвідмовити узв`язку зпропуском строкупозовної давності. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Щодо судових витрат
В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню,то судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення з житлового приміщення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Н.В. Стахова
М.В. Назарова
