ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 925/632/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Багай Н. О., Мачульського Г. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023
за заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - ОСОБА_1
у справі за позовом Фермерського господарства "Петраківське"
до Катеринопільської селищної ради
за участю Черкаської обласної прокуратури
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває на новому розгляді справа № 925/632/19 за позовом Фермерського господарства "Петраківське" до Катеринопільської селищної ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.
1.2. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про вступ у справу як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій просив суд визнати неукладеним договір оренди землі від 20.04.2012.
1.3. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 16.02.2023, зокрема, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 22.12.2022 про вступ у справу як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та відмовив у прийнятті до розгляду позову ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору оренди землі від 20.04.2012 як самостійних вимог щодо предмета спору.
1.4. Зазначив, що ОСОБА_1 не заявляє вимоги про визнання його права оренди на земельну ділянку, якої стосується предмет спору. Предмети доказування в обох спорах різні, як і їх матеріально-правові підстави та взаємовідносини між ФГ "Петраківське", Катеринопільською селищною радою та ОСОБА_1 . Ці два позови також матимуть і різні правові наслідки (у разі їх задоволення), що також вказує на різний предмет цих спорів.
1.5. Суд врахував постанову Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №909/243/18, відповідно до якої у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги виключно щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. За результатом вирішення нового спору третя особа повинна отримати на свою користь той об`єкт, який вже є предметом спору між сторонами у справі, що розглядається судом.
1.6. ОСОБА_1 оскаржив ухвалу від 16.02.2023 в апеляційному порядку.
1.7. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.03.2023 повернув апеляційну скаргу як таку, що подана на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
1.8. Мотивував тим, що частина перша статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) містить вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення, і ухвала про відмову у задоволенні заяви про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у цьому переліку відсутня.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
2.1. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023, в якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
2.2. Скаржник вважає, що ухвала є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме:
- незалежно від того, яке формулювання містить резолютивна частина ухвали суду першої інстанції від 16.02.2023, за наслідком її прийняття суд відмовив у праві на судовий захист шляхом прийняття його позову як третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору;
- порушені пункти 6, 7 частини першої статті 255 ГПК України, адже окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) та про відмову у відкритті провадження у справі.
3. Позиція інших учасників справи
3.1. Черкаська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду пояснення, однак Суд не бере їх до уваги, оскільки на цьому документі відсутній підпис прокурора Ірини Олійник, що підтверджується актом від 09.06.2023 № 29.1-25/311.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги у зв`язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
4.2. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
4.3. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
4.4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
4.5. Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини другої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
4.6. Згідно із частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
4.7. За приписами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.
4.8. Позови третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають подаватися з дотриманням загальних правил пред?явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п?ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред?явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
4.9. Відповідно до частини другої статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов?язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
4.10. Водночас частиною шостою статті 180 ГПК України унормовано, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
4.11. До дій, які як за формою, так і за змістовим наповненням відповідають позовній заяві третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору відповідно до статті 49 ГПК України, суд застосовує ті самі заходи процесуального реагування, що й до відповідача, який звертається із зустрічною позовною заявою, що прямо передбачено частиною п?ятою статті 49 ГПК України.
4.12. Проаналізувавши приписи статей 49 та 180 ГПК України та ухвалу суду першої інстанції від 16.02.2023 на предмет можливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду, Верховний Суд вважає, що за змістом ухвала суду першої інстанції від 16.02.2023 охоплюється пунктом 6 частини першої статті 255 ГПК України (повернення заяви позивачеві (заявникові)), а значить може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. При цьому оцінку дій щодо застосування норм процесуального права судом першої інстанції при постановленні ухвали від 16.02.2023 надасть суд апеляційної інстанції.
4.13. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють можливість особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
4.14. Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").
4.15. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції").
4.16. Верховний Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
4.17. Тлумачення та застосування положень статті 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості / неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
4.18. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість оскаржити окремо від рішення суду ухвалу, якою відмовлено у прийнятті до розгляду позову ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору оренди землі від 20.04.2012 як самостійних вимог щодо предмета спору, що свідчить про порушення судом частини другої статті 254, пункту 6 частини першої статті 255 та пункту 4 частини п?ятої статті 260 ГПК України.
5. Висновки Верховного Суду
5.1 Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
5.2. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
5.3. Згідно із частиною 4 статті 304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
5.4. З огляду на викладене ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Судові витрати
6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №925/632/19 скасувати.
3. Справу № 925/632/19 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.02.2023.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Н. Багай
Г. Мачульський
