Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
17 липня 2023 року
м. Київ
справа № 159/3397/21
провадження № 51-4211ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Волинського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з касаційною скаргою на указане вище судове рішення щодо ОСОБА_4 , де ставить питання про його скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а також призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому за приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
В контексті доводів про порушення вимог закону щодо безпосередності дослідження доказів, прокурор указує, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів. Водночас не наводить підстав для повторного дослідження як доказів, так і обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: які саме обставини кримінального провадження були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, які докази цим судом не досліджувались, а також яких порушень норм процесуального закону припустився апеляційний суд в частині дотримання приписів ч. 3 ст. 404 КПК, з огляду на те, що відмова в задоволенні такого клопотання, за відсутності належного обґрунтування, не може беззаперечно вважатися порушенням норм матеріального або процесуального закону.
Також, стверджуючи, що суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув викладених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення доводів, відкинувши їх, прокурор в касаційній скарзі не зазначає, яких порушень приписів КПК припустився цей суд з огляду на межі апеляційного розгляду, визначені ст. 404 КПК, а також його порядок, відповідно до ст. 405 цього Кодексу.
Окрім того, прокурор стверджує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення ОСОБА_4 покарання за правилами ст. 70 КК, проте не указує, яким чином, на його переконання, необхідно було призначати засудженому покарання, за якими правилами та на який термін остаточно.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції може ухвалити рішення про погіршення становища засудженого не тільки за наявності таких вимог в касаційній скарзі, а й відповідних обґрунтованих доводів учасника кримінального провадження, змістом яких охоплюються належні підстави для такого рішення, оскільки, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 КПК, Суд не може на власний розсуд відшуковувати в оскарженому рішенні відповідні підґрунтя для цього.
З огляду на положення статей 433, 437 КПК, наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження та в подальшому прийняття одного з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
