Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 462/3426/16-а
Провадження № 2-а/462/101/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Боровкова Д.О.,
при секретарі Данилович Н.В.,
за участю представника відповідача Федчишиної С.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних прави,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №0879/20510/2016 у справі про порушення митних правил від 25.05.2016 року у визнанні ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. Свої вимоги мотивує тим, що постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС України його притягнуто до відповідальності відповідно до ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. Згідно з постановою, 16.04.2016 року близько 16.08 год., слідуючи з України до Республіки Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону контролю ВМО№1 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС заїхав ОСОБА_1 , встановлено, що 05.03.2016 року на митну територію України через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС в митному режимі «транзит» ввезено автомобіль «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та станом на 16.04.2016 року його не вивезено та в інший митний режим не заявлено. Однак зазначає, що з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року він знаходився на лікуванні, а з 23.03.2016 року по 16.04.2016 року транспортний засіб «Renault Laguna» знаходився на СТО ФОП ОСОБА_2 . При цьому наголосив, що він у відповідності до вимог законодавства повідомив найближчий митний орган, а саме Львівську митницю ДФС про обставини, які унеможливлюють виконання вимог ст.95 МК України з приводу аварійної поломки та ремонту двигуна, а відтак вчинив всі дії для належного виконання покладеного на нього обов`язку контролю за дотриманням вимог митного законодавства. Таким чином, оскаржувана постанова, на думку позивача, винесена відповідачем без з`ясування всіх обставин, що мали значення при розгляді справи про порушення митних правил, зокрема, при розгляді справи працівниками Волинської митниці не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, оскільки не перевірено належним чином чи дійсно позивач перебував на лікуванні, а його автомобіль знаходився в ремонті, оскільки вказане спростовувалось поданими ним документами. Більше того, вважає, що докази вказують, що його хвороба та перебування його автомобіля на ремонті є належним чином підтвердженим, а відтак в силу непереборних і незалежних від нього причин, він не міг забезпечити вчасного перетину автомобілем державного кордону, що виключає його адміністративну відповідальність за це. Крім цього зазначає, що митниця не сповістила його про місце і час розгляду справи і 25.05.2016 розглянула її за його відсутності, чим порушили його права, передбачені статтею 526 МК України. Просить поновити строк для оскарження постанови та визнати незаконною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.
Відповідач Волинська митниця Державної фіскальної служби України (правонаступник якої є Волинська митниця Державної митної служби України) надав суду письмові заперечення, в якій зазначив, що просить відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою. Із заперечення зокрема вбачається, що термін вивезення (транзиту) автомобіля марки «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 з митної території України закінчився 15.03.2016 року. Таким чином, вважає, що позивач перевищив встановлений ст.95 МК України строк транзитного перевезення вказаного автомобіля більше ніж на десять діб, що було виявлено на пункті пропуску «Володимир-Волинський» митного поста Волинської митниці ДФС 16.04.2016 року. Також додатково відповідач зазначив, що ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів, наприклад, на лафеті, на іншому транспортному засобі, шляхом буксирування. Наведена позивачем причина порушення терміну доставки (транзиту) не відноситься до аварії чи обставин непереборної сили і не може звільняти особу від відповідальності, на думку, відповідача. Вважає, що повинна була мати місце аварія чи дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб. Зазначає, що жодних доказів, що ремонту транспортний засіб позивача потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, подані позивачем документи, не містять і повідомлення найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, не може свідчити про виконання позивачем свого обов`язку, передбаченого ст. 192 МК України, а ремонт транспортного засобу не міг завадити позивачу вивезти згаданий автомобіль за межі митної території України за допомогою інших способів. В зв`язку з наведеним просить у задоволенні позову відмовити повністю /Т-1 а.с.119-126/.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення сповіщалися належним чином, причини неявки суду не відомі. До суду надійшла вдруге заява представника позивача про відкладення розгляду справи, суд ухвалив відмовити в задоволені вказаної заяви, оскільки до такої не долучено жодного документа, який би свідчив про те, що позивач та його представник не можуть з`явитися до суду з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС Українинеявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на наведене суд ухвалив розглядати справу без участі позивача та його представника.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, дала пояснення аналогічні доводам, які наведені у письмових запереченнях, додатково пояснивши, що позивач у заяві від 04.05.2016 року особисто просив відповідача відкласти розгляд справи на 25.05.2016 року, і тому, митниця відклала розгляд справи на вказану дату, проте надати суду будь-якого документу, який б свідчив, що позивач отримав лист митниці про його виклик на 25.05.2016 року вона не може, оскільки такі знищені, просить у задоволені позову відмовити.
08 липня 2016 року року ухвалою суду відкрито провадження у справі /Т-1 а.с.18/.
31 січня 2017 року постановою суду ухвалено: позов задовольнити; поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови в справі про порушення митних правил №0879/20510/2016 року від 25 травня 2016 року; адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправною та скасувати постанову №0879/20510/2016 від 25 травня 2016 року у справі про порушення митних правил про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. /Т-1 а.с.190-193/.
31 травня 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 31 січня 2017 року залишено в силі /Т-1 а.с.231-235/.
16 червня 2023 року постановою Верховного Суду постановлено: касаційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково; скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 31.01.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 і передати справу на новий розгляддо суду першої інстанції /Т-2 а.с.10-17/.
12 липня 2023 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справу призначено до судового розгляду. Витребувано у Волинської митниці ДФС докази, які б свідчили, що ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про розгляд справи, який відбувся 25 травня 2016 року /Т-2 а.с.20/.
28 серпня 2023 року до суду від Волинської митниці ДМС надійшов лист на виконання вищевказаної ухвали суду, в якому повідомлено про неможливість надати суду виписки із журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2016 рік в зв`язку із знищенням цього журналу /Т-2 а.с.48/.
10 жовтня 2023 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача Волинську митницю ДФС на її правонаступника Волинську митницю ДМС.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.
Відповідно дочастин 1,2статті 99КАС України(вредакції чиннійна моментзвернення ОСОБА_1 до судуз позовом)адміністративний позовможе бутиподано вмежах строкузвернення доадміністративного суду,встановленого цимКодексом абоіншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ізстаттею 100КАС України(вредакції чиннійна моментзвернення ОСОБА_1 до судуз позовом)адміністративний позов,поданий післязакінчення строків,установлених законом,залишається безрозгляду,якщо судна підставіпозовної заявита доданихдо неїматеріалів незнайде підставдля визнанняпричин пропускустроку зверненнядо адміністративногосуду поважними,про щопостановляється ухвала.
Частиною 1 статті 121 КАС Україні (в чинній редакції) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З поданої заяви про поновлення строків вбачається, про оскаржувану постанову ОСОБА_1 дізнався 08.06.2016 року коли на його адресу надійшла постанова заступника начальника Волинської митниці ДФС України, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, що стверджується відстеженням пересилання поштових відправлень та штемпелем на конверті, а з позовом він звернувся 22.06.2016 року ( при цьому 18-20.06.2016 року припадали на вихідні та святкові дні) /Т-1 а.с.14/.
За наведених обставин, суд вважає, що строк на звернення до суду слід поновити.
Судом встановлено, що 16 квітня 2016 року Волинською митницею ДФС України складено протокол за №0879/20510/2016 відносно ОСОБА_1 про порушення митних правил, а саме що 16 квітня 2016 року о 16.08 год. слідуючи з України до Республіки Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю ВМО №1 митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС заїхав гр. ОСОБА_1 в якості водія автомобіля марки «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Термін вивезення (транзиту) автомобіля з митної території України в зоні діяльності Волинської митниці ДФС закінчився 15 березня 2016 року /Т-1 а.с.8-9/.
При цьому, в протоколі зазначено, що обставини стосовно ремонту даного транспортного засобу не відносяться до аварії чи дії непереборної сили. Вказано, що позивач станом на 16 квітня 2016 року перевищив більше, ніж на десять діб встановлений строк доставки автомобіля, що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів.
Під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС, встановлено, що 05 березня 2016 року на митну територію України через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 , в митному режимі «транзит» вивезено автомобіль марки «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , країна реєстрації - республіка Польща, кузов номер НОМЕР_2 та станом на 16 квітня 2016 року його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.
У наданих митниці поясненнях позивач не заперечував факт несвоєчасного вивезення за межі України вищезазначеного транспортного засобу, водночас доводив поважність пропуску законодавчо встановленого строку тим, що з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року він перебував на лікарняному, а 23.03.2016 року автомобіль був доставлений на СТО, що підтверджено медичною довідкою від 15.03.2016 року №503 та документами служби автосервісу ФОП ОСОБА_3 (наряд замовлення від 23.03.2016 року №ЗН0009862, акт виконаних робіт від 05.04.2016 року).
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, а саме, що розгляд справи відбудеться 04.05.2016 року о 10:00 год., позивач був повідомлений належним чином під час вручення примірника протоколу про порушення митних правил.
У день розгляду справи до митниці від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на 25.05.2016 року з метою витребування у Львівської митниці доказів стосовно його повідомлення щодо неможливості вивезти автомобіль з поважних причин.
З метою встановлення обставин, наведених у клопотанні, відповідач звернувся до Львівської митниці із запитом від 12.05.2016 року №4123/03-70-20-30.
У відповідь на запит відповідача інший митний орган (Львівська митниця) листом від 18.05.2016 року №7332/13-70-20-/7/36 підтвердив отримання від громадянина ОСОБА_1 повідомлення про обставини подій (хвороба ОСОБА_1 , ремонт автомобіля), у зв`язку з якими було неможливо вивезти автомобіль у строки, встановлені статтею 95 МК України, а також надав копію відповіді Львівської митниці від 24.03.2016 року №4369/10/13-24-32/46 з роз`ясненням громадянину про ненадання документів, що підтверджують наявність і тривалість дії обставин непереборної сили та необхідності у найкоротший термін після завершення лікування вжити вичерпних заходів для доставки автомобіля у пункт пропуску через державний кордон України з наданням наявних оригіналів документів, що підтверджують обставини несвоєчасного вивезення за межі України такого транспортного засобу.
25 травня 2016 року постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС України ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн. /Т-1 а.с.6-7/.
У даній справі в постанові від 16 червня 2023 року Верховний Суд прийшов до наступних висновків: «Відповідно до частини третьої статті 470 МК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 95 МК України для автомобільного транспорту строки транзитних перевезень становлять 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб).
Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу (аварії, дії обставин непереборної сили).
Своєю чергою статтею 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу те, що особа звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України в разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого статтею 95 МК України строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події. Технічна несправність (ремонт транспортного засобу) не є аварією чи дією обставин непереборної сили, з чим законодавець пов`язує обставини звільнення від відповідальності за порушення митних правил (постанова від 11.06.2020 у справі №461/3667/16-а, постанова від 10.08.2022 у справі №466/5031/16-а, постанова від 07.03.2023 у справі №459/762/16-а, але не виключно).
Про існування визначених статтею 192 МК України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили), наявність яких відповідно до норми статті 460 МК України звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивач не зазначав і судами такі обставини також не були встановлені. А такі факти, як вихід із ладу транспортного засобу та його подальший ремонт не можуть бути прирівняні до аварії або обставин непереборної сили.
Також суд касаційної інстанції вважає слушними доводи відповідача у касаційній скарзі про те, що перебування ОСОБА_1 на лікарняному у період з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року у зв`язку з гострою респіраторною інфекцією, що підтверджено довідкою медичного закладу від 15.03.2016 року №503, не є обставиною непереборної сили.
У МК України не має визначення обставин непереборної сили.
У той же час, за змістом положень Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.10.2012 за №1669/21981 (далі Порядок), обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події (розділу VIII Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили Порядку).
Так само, згідно з Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 N1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 N 229 ( z0291-08 ) і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за N1428/11708 до обставин непереборної сили віднесено смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров`ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Перелік обставин непереборної сили умовно можна розділити на такі групи: - обставини, викликані винятковими погодними умовами і стихійними лихами; - обставини, зумовлені неправомірними чи винятковими діями/бездіяльністю третіх осіб; - обставини, які виникли з огляду на умови, регламентовані відповідними рішеннями та актами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Перебування особи, відповідальної за дотримання митного режиму, на лікарняному до жодної групи обставин непереборної сили не відноситься.
Само по собі існування таких обставин не є форс-мажором. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе неможливість виконання зобов`язань саме через неї. Особою має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання. І щоб засвідчити форс-мажорні обставини, потрібно звернутися доТоргово-промислової палати (ТПП), як органу, який відповідно до Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 N671/97-ВР засвідчує обставин непереборної сили.
Зміст довідки медичного закладу від 15.03.2016 року №503 свідчить лише про те, що позивач, як студент, учень звільнений від занять, відвідувань Центру комп`ютерного навчання «Логос» на період з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року у зв`язку з гострою респіраторною інфекцією. Жодних доказів, що через це захворювання позивач не міг доставити транспортний засіб до митного органу до 15.03.2016 року не було надано. Натомість надані сторонами докази свідчать, що у період перебування на лікарняному (з 15.03.2016 року по 25.03.2016 року) позивач звернувся до автосервісу і передав транспортний засіб на ремонт (23.03.2016 року).
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про незаконність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з наведених вище підстав».
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для судів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновків, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на існування обставин непереборної сили, наявність яких відповідно до норми статті 460 МК України могли слугувати підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для скасування оспорюваної постанови з підстав існування обставин непереборної сили, зокрема, хвороби позивача та технічної несправності автомобіля.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 16 червня 2023 року зазначив, що «серед підстав позову на обґрунтування, що спірна постанова прийнята незаконно, позивач зазначив також те, що митниця не сповістила його про місце і час розгляду справи і 25.05.2016 року розглянула її за його відсутності, чим порушили його права, передбачені статтею 526 МК України.
Як встановлено матеріалами справи, крім іншого, 05.05.2016 року до митниці надійшла заява позивача про перенесення розгляду справи на інший день у зв`язку з тим, що він мав намір скористатися послугами адвокатапід час розгляду справи. У цій заяві позивач також просив повідомити його письмово про дату розгляду справи (а.с.75).
Згідно з частиною 1 статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленнямз повідомленнямпро вручення,якщо цене булозроблено підчас врученнязазначеній особікопії протоколупро порушеннямитних правил (частина 2 цієї статті).
За змістом частини 4 статті 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 498 МК України особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, мають право, зокрема бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів, користуватися юридичною допомогою захисника тощо.
Недотримання митним органом процедури розгляду справи про порушення митних правил, встановленої МК України, та позбавлення особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, у реалізації процесуальних прав, передбачених статтями 498, 526 МК України, може бути самостійною підставою для скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Суди попередніх інстанцій зазначені обставини не досліджували, а встановлення таких обставин Верховним Судом відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи».
У наведених положеннях МК України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
На виконання вищевказаних вказівок Верховного Суду, судом достовірно з`ясовано, що у матеріалах справи міститься лист Волинської митниці ДФС від 17.05.2016 року № 4321/03-70-20-03 адресований ОСОБА_1 , в якому зазначається, що відповідно до заяви останнього розгляд справи перенесено на 25.05.2016 року /Т-1 а.с.72/.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується, що відповідач рекомендованим листом викликав позивача на розгляд справи, який мав відбутися 25.05.2016 року.
Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу, який б свідчив про те, що ОСОБА_1 отримав завчасно вищевказаний лист від 17.05.2016 року № 4321/03-70-20-03, що б свідчило про те, що позивачем був належним чином повідомлений про те, що розгляд справи перенесений та відбудеться 25.05.2016 року.
Сам по собі факт того, що позивач у своїй заяві від 04.05.2016 року просив відповідача відкласти розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності на 25.05.2016 року /Т-1 а.с.70,71/ не свідчить про те, що відповідач не повинен був діяти у спосіб, визначений ст. 526 МК України, тобто, інформувати ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи поштовим відправленням з повідомленням про вручення.
Суд вважає некоректним твердження відповідача, що Волинська митниця ДМС не може надати суду виписки із журналу реєстрації вихідної кореспонденції за 2016 рік в зв`язку із знищенням цього журналу, оскільки у відповідача було достатньо часу на долучення до матеріалів справи всіх документів, які б мали значення для правильного вирішення спору.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що на підтвердження приведених відповідачем доводів суду не було надано відповідачем жодних доказів, які підтверджували обставини повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновків, що при вирішенні даної справи відповідачем не було забезпечено права особи на участь у розгляду справи, не забезпечено права на захист та вирішення справи у відповідності до вимог закону, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
В силу вимог частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частинами 1 та 3 статті 467 МК України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачалося, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, адміністративні стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження, але не пізніше ніж через два роки з дня вчинення правопорушення.
З дня виявлення правопорушення (16 квітня 2016 року) минуло більше ніж 7 років.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин
Беручи до уваги, що строк накладення адміністративного стягнення минув, скасування постанови та направлення справи на повторний розгляду в порядку статті 286 КАС України з метою забезпечення належного розгляду справи про адміністративне правопорушення не відповідатиме вимогам статтям 467 МК України та 38 КУпАП, суд вважає необхідним закрити провадження у справі в зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Разом з тим, визнання оскаржуваної постанови протиправною не передбачено положеннями статті 286 КАС України, яка визначає наслідки розгляду судомсправи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, і тому, суд відмовляє у задоволені позову у відповідній частині.
Керуючись статтями2,8,9,72-77,78,205,241-246,250,286,292,295 КАС України, суд
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови в справі про порушення митних правил № 0879/20510/2016 року від 25 травня 2016 року.
Позов ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних прави задовольнити частково.
Скасувати постанову серії 0879/20510/2016 року від 25 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , провадження у справі закрити.
У задоволені решти вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішеннясудуподається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
Оригінал рішення.
