Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №591/7096/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1427/23 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Крадіжка
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції в місті Суми клопотання прокурора ОСОБА_6 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу,-
ВСТАНОВИЛА:
У провадженні Сумського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України.
Зі змісту оскаржуваного вироку Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2023 року вбачається, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, який залишено без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж до 11 жовтня 2023 року включно.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вироком Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 жовтня 2023 року включно, проте апеляційний розгляд скарги прокурора призначено на 05 лютого 2024 року.
Враховуючи, що ризики, які існували на час обрання судом запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , не змінилися, дані про його особу, зокрема останній обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 185 КК України), вік обвинуваченого, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність у нього постійного місця роботи, а тому існують достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також той факт, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не може запобігти можливим ризикам і досягти мети кримінального провадження, тому обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Під час розгляду поданого клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній заявив усне клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, за станом здоров`я. Крім того обвинувачений зазначив, що тримання під вартою перешкоджає йому здійснювати належний догляд за матір`ю похилого віку, яка також має проблеми зі здоров`ям.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо обставин справи, думку прокурора, яка клопотання підтримала, вважала за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід на більш м`який, перевіривши матеріали справи та доводи заявленого клопотання колегія суддів дійшла такого висновку.
За приписами ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Зі змісту статті положень ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З матеріалів провадження вбачається, що на даний час існує вирок суду першої інстанції, що не набрав законної сили, відповідно до якого ОСОБА_7 визнано винним у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 України, один з яких є тяжким злочином і обвинуваченому призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 31.03.2022 року, більш суворим та остаточно призначено покарання у виді 02 років позбавлення волі.
Колегія суддів враховує, що ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку обвинуваченого таких загроз, як: вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Тому, зважаючи на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, враховуючи особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, не має постійного джерела доходів, корисливий мотив вчинених кримінальних правопорушень, про що обґрунтовано зауважила прокурор в своєму клопотанні, колегія суддів вважає, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не зменшилися та не перестали існувати на момент продовження цього запобіжного заходу і запобігти їм шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо, оскільки такі запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, продовжує існувати обґрунтований ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, а більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою буде недостатнім для забезпечення запобігання цих ризиків.
Перевіряючи доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо можливості зміни застосованого щодо нього запобіжного заходу на більш м`який, колегія суддів виходить з того, що підвищена суспільна небезпека злочину, у скоєнні якого він підозрюється, його роль у ньому та підвищена суспільна небезпека його особи, в сукупності з обставинами, визначеними ст.178 КПК України не дають змоги запобігти настанню існуючих ризиків та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Наявність тих обставин, що обвинувачений має матір похилого віку, котра потребує постійного догляду, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
Твердження обвинуваченого про наявність у нього ряд хронічних захворювань, не можуть також бути визнані обставинами, які перешкоджають триманню під вартою останнього. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, що поточний стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що діючі норми права встановлюють, що особа, яка перебуває під вартою, не позбавлена права отримувати належну медичну допомогу.
У підпункті 1 пункту 3 розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5, зазначено, що ув`язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув`язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.
Пунктами 3 та 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами), встановлено, що: - медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров`я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров`я, системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством; - у закладах охорони здоров`я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У ході судового розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_7 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На даний час вирок Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2023 року відносно ОСОБА_7 не набрав законної сили, а тому, враховуючи положення статей 177, 178 КПК України, з метою уникнення ризиків, які були встановлені в ході досудового розслідування, залишалися на стадії судового розгляду в суді першої інстанції та продовжують існувати на стадії апеляційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 178, 183, 199, 331, 419 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора ОСОБА_6 , про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу задовольнити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, відмовити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до «08» грудня 2023 року включно, з правом внесення застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 грн.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
