КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
№ справи 359/240/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6256/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Муранова-Лесів І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
секретар - Ольшевський П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року,
встановив:
у січні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 104 660 грн. 59 коп. та пеню зі сплати аліментів в розмірі 205 805 грн. 41 коп., посилаючись на те, що відповідач не виконує рішення суду про стягнення аліментів та ухиляється від їх сплати.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 104 660 грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 1 046 грн. 61 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та визначити розмір пені за прострочення сплати аліментів - 205 805 грн. 41 коп., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи.
Відповідач також звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив суд скасувати рішення та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені зі сплати аліментів, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 19 грудня 1992 року по 01 червня 2016 року. У шлюбі народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року стягнуто з відповідача на корись позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача починаючи з 23 лютого 2018 року.
Позивач вказувала, що відповідач нерегулярно та не в повному обсязі сплачував аліменти, у зв`язку з чим існує заборгованість в розмірі 104 660 грн. 59 коп. Згідно проведеного нею розрахунку розмір пені складає 205 805 грн. 41 коп.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 104 660 грн. 59 коп. та судовий збір в розмірі 1 046 грн. 61 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів - відмовлено.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2023 року стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач построчив сплату аліментів і згідно Довідки-розрахунку заборгованості від 21 грудня 2020 року розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів за період з 23 лютого 2018 року по 01 грудня 2020 року, який був заявлений позивачем при зверненні до суду з позовом, становить 104 660 грн. 59 коп., а розмір пені не може перевищувати розмір самої заборгованості.
У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що нею подавався до суду розрахунок пені зі сплати аліментів і суд взяв його до уваги, однак не врахував, що розрахунок проведений нею вже з урахуванням неможливості перевищення пені розміру заборгованості за кожен місяць окремо. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, посилався на те, що судом не враховано, що в період нарахування заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення їх сплати дитина проживала разом з ним та знаходилась на його утриманні, а тому стягнення пені за прострочення сплати аліментів не буде відповідати критерію справедливості.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до положень ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».
Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 461/7406/18 (провадження № 61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2018 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від доходів відповідача починаючи з 23 лютого 2018 року. На виконання вказаного рішення 20 серпня 2018 року було видано виконавчий лист, який містив описки в написанні прізвищ стягувача та боржника. 29 листопада 2019 року у виконавчий лист було внесено виправлення та правильно зазначено прізвище сторін « ОСОБА_9 » замість « ОСОБА_10 ». Вказані обставини свідчать про те, що до 29 листопада 2019 року виконавчий лист не був прийнятий до виконання.
З наданої до суду першої інстанції довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів вбачається, що в період з лютого 2018 року по листопад 2019 року, тобто до початку вчинення виконавчий дій та відрахування аліментів із заробітної плати, йому була нарахована заборгованість в розмірі 129 828 грн. 05 коп. При цьому з вказаної довідки-розрахунку також вбачається, що з вересня 2019 року відповідачем здійснювалась часткова сплата аліментів, а з березня 2020 року - у повному обсязі та більше, що зараховувалась на погашення заборгованості, яка в подальшому була в повному обсязі сплачена ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини відповідача
ОСОБА_2 , а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені), відсутні.
За таких обставини відсутні підстави і для перевірки розрахунку пені, наданого позивачем при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача - задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення пені скасувати та ухвалити нове судове рішення. Також скасуванню підлягає і додаткове рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 жовтня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2023 року.
Головуючий
Судді
