Дата документу 25.10.2023 Справа № 334/4387/22
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/4387/22 Головуючий у 1-й інстанції: Баруліна Т.Є.
Провадження №22-ц/807/1918/23-2 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., КочетковоїІ.В., Камалової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним наказу № 321-кз від 15 серпня 2022 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним наказу № 321-кз від 15 серпня 2022 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ленінського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» № 321-кз від 15 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника аналітично-правового відділу юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2022 року по 27 липня 2023 року в розмірі 467 675,92 грн утримавши з неї усі необхідні податки та збори.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь держави судовий збір в розмірі 6 661,56 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
01 серпня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Вишнякової І.О. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 334/4387/22 про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на його користь витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі фактично понесених 25000 грн та 25000 грн гонорару успіху
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Вишнякової І.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 334/4387/22 задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
В іншій частині заяву залишено без задоволення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» залишена без задоволення, а рішення Ленінського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року залишено без змін.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23 серпня 2023 року, ОСОБА_1 , представник адвокат Вишнякова І.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у справі № 334/4387/22 змінити, збільшити розмір стягнутих з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу до 50000 грн. А також стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4500 грн.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції порушено положення п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України, не врахувавши при задоволених позовних вимогах 467675,92 грн, витрати на правничу допомогу складають лише 10,6 %, тому висновок суду першої інстанції про не відповідність витратам критеріям співмірності та пропорційності до предмета спору є помилковим, як і щодо невідповідності критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі, не зазначаючи в чому саме полягає його невідповідність. Зменшуючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував обставини викладені відповідачем у запереченнях без жодного наданого доказу, а наданий відповідачем звіт за 2022 рік не може бути належним доказом його фінансового стану станом на серпень 2023 року. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог у розмірі 20000 грн, суд першої інстанції не вказує у задоволенні яких саме витрат було відмовлено та їх причини, щодо гонорару успіху не врахував практику Верховного Суду.
У наданому суду апеляційної інстанції відзиві представник Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Жабровець О.І. просила відмовити ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Вишнякова І.О. в задоволенні апеляційної скарги, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року по справі № 334/4387/22 залишити без змін, а також відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимог про стягнення судових витрат за складання апеляційної скраги в розмірі 4500 грн. (т.4 а.с.11).
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішенняв оскаржуваній частинізазначеним вимогам не відповідає.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі № 334/4387/22 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн, залишаючи при цьому іншу частину заяви без задовлення, суд виходив з складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, конкретних обставин справи, а також оцінки доданих представником позивача доказів на підтвердження понесених позивачем витрат, обставни справи, фінансовий стан відповідача, вважаючи що заявлений позивачем розмір 50000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру і вони неспівмірні з виконаною роботою.
З вказанимивисновками судупершої інстанціїколегія суддівапеляційного суду неможе повністюпогодитись, виходячи з наступного.
Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 321-кз від 15 серпня 2022 року, поновлення на роботі та стягнння заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ленінського районного суду Запорізької області від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» № 321-кз від 15 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника аналітично-правового відділу юридичного управління відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2022 року по 27 липня 2023 року в розмірі 467 675,92 грн утримавши з неї усі необхідні податки та збори. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь держави судовий збір в розмірі 6 661,56 грн (т.3 а.с.79-86).
Установлено, що 01 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вишнякова І.О. звернулася до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, в якому просила стягнути з відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» понесені витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі фактично понесених 25000 грн та 25000 грн гонорару успіху.До заяви було долучено: копію договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2022 року; копію додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2022 року; копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 31 липня 2023 року; копія довідки від 31 липня 2023 року (т.3 а.с.94-95).
09 серпня 2023 року представник відповідача Жабровець О.І. подала заперечення, в яких просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. Оскільки гонорар адвоката, на підставі п.2.2.1 Додатку №1 до Договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2022 року, в розмірі 25 000 грн, з урахуванням обсягу наданих адвокатом Позивача послуг, складністю справи, виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, такі витрати не мають характеру необхідних і вони неспівмірні з виконаною роботою. Крім того, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання. Також просила суд врахувати те, що станом на дату подання цієї заяви, ВП ЗАЕС та ДП «НАЕК «Енергоатом», як юридична особа опинилися у складному фінансовому становищі. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 04 березня 2022 року місто Енергодар та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ВП ЗАЕС) були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами ДП «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Також просила врахувати правовий висновок викладений Верховним Судом у Додатковій Постанові від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20.
21 серпня 2023 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалено додаткове рішенням по справі № 334/4387/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про визнання незаконним наказу № 321-кз від 15 серпня 2022 року, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 витрати з розгляду справи, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції у розмірі 20000 грн (т.3 а.с.149-151).
Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі № 334/4387/22 була адвокат Вишнякова Ірина Олександрівна, яка діяла на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001095, видане 29 вересня 2015 року за № 12 адвокату Вишняковій І.О. та договору про надання правової допомоги від 13 червня 2022 року № б/н (т.1 а.с.94,т.3 а.с.97).
Адвокат Вишнякова І.О. надала ОСОБА_1 юридичні послуги також на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1100060 від 24 вересня 2022 року, виданого на підставі вищезазначеного договору (т.1 а.с.92).
Сторони Договору погодили, що вартість надання передбачених Договором про надання правничої допомоги послуг (комплексу послуг та робіт) (п.1.2) визначається в додатках до цього Договору (п.3.1, 4.1) та Актах здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги, виходячи зі складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану замовника та інших істотних обставин.
Відповідно до Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 132 червня 2022 року Замовлення № 1 на надання юридичних послуг від 13 червня 2022 року, відповідно до якого за даним Замовленням адвокат надає клієнту консультатіційні та юридичні послуги щодо представництва інтересів останнього в Ленінському районному суді м. Запоріжжя за позовом про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ознайомлення з матеріалами справи, що надані клієнтом; збір доказів по справі; складання заяв по суті спору; складання заяв/клопотань з процесуальних питань; представництво інтересів у судових засіданнях; надання усних консультацій/роз`яснень з правових питань) (п.1 Замовлення), вартість Замовлення складає 50 000 грн (п.2 Замовлення), яка визначена з урахуванням складності справи та часу, що має витратити адвокат для виконання замовлення, а також обсягом послуг, що буде надано для надання правової допомоги (п.2.1 Замовлення), за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується Сторонами (п.3 Замовлення) (т.3 а.с.98).
Пунктом 2.2 Замовлення попередню вартість робіт (послуг) розраховано, виходячи з трьох судових засідань в Ленінському районному суді м. Запоріжжя (підготовче провадження та та розгляд справи по суті) та дванадцяти годин роботи адвоката із ознайомлення з наданими клієнтом питань та з інших питань, пов`язаних із розглядом справи, збору доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи та документами, переданими клієнтом, збору доказів по справі, ознайомлення з матеріалами справи та документами, переданими клієнтом, надання усних консультацій та роз`яснень, які стосуються предмету спору.
Пунктом 2.2.1 Замовлення передбачено, що до вартості робіт також включено 25000 грн гонорар за успішний для Клієнта результат розгляду справи.
31 липня 2023 року ОСОБА_1 та адвокат Вишнякова І.О. підписали Акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2023 року, згідно із яким вартість наданої адвокатом Клієнту професійної правничої допомоги у супроводженні справи № 334/4387/22 (Ленінський районний суд м. Запоріжжя) станом на дату підписання сторонами цього Акту складає 25 000 грн, з них: 29 вересня 2022 року ознайомлення з матеріалами справи, надані клієнтом (1 год.); 30 вересня 2022 року складання та подання до суду позовної заяви про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з клопотанням про витребування доказв (5 год.); 21 листопада 2022 року складання та подання (направлення відповідачу та до суду) відповіді на відзив відповідача (3 год.); 30 листопада 2022 року складання та подання (направлення відповідачу та до суду) клопотання про витребування доказів (1 год); 30 листопада 2022 року представництво інтересів у судовому засіданні; 10 січня 2023 року представництво інтересів у судовому засіданні; 18 січня 2023 року складання та подання адвокатського запиту до відповідача (збір доказів по справі 0,5 год.); 06 лютого 2023 року складання та подання (направлення відповідачу та до суду) клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (0,5 год.); 06 лютого 2023 року представництво інтересів у судовому засіданні; 19 квітня 2023 року складання та подання (направлення відповідачі та до суду) додаткових пояснень (0,5 год.); 22 червня 2022 року та 22 липня 2023 року представництво інтересів у судовому засіданні; 31 липня 2023 року складання та подання (направлення відповідачу та до суду) заяви про ухвалення додаткового рішення (0,5 год.). В разі задовлення даного позову клієнт сплачує адвокату гонорара за у фіксованому розмірі 25000 грн за успішний результат розгляду справи. Загальна вартість робіт (послуг) складає 50000 грн.
Відповідно до вказаного Акту № 1 сторони одна до одної претензій не мають.
Станом на 31липня 2023рокуадвокатом Вишняковою І.О. отримано грошові кошти в розмірі 50 000 грн, сплачені ОСОБА_1 за надану правничу (правову) допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2023 року, додатку № 1 до договору та акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (т.3 а.с.99).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За роз`ясненнями п. 20 постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбаченихст. 220 ЦПК(нова редакція 270ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат у дадатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з вимогамист. 382 ЦПК Українипостанова суду апеляційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 133ЦПКУкраїни судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно вимог частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються; у разі задоволення позовних вимог на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційну розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 6 частини першої стпатті 264 ЦПК України встановлено, що питання як розподілити між сторонами судові витрати суд вирішує під час ухвалення рішення суду.
На підставі ч.ч. 1-6ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За наявності заперечень учасника справи, яким є відзив на заяву відповідача колегія суддів зобов`язана оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За нормами частини 8статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи щодо стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 зазначалося у позовній заяві від 04 жовтня 2022 року поданої адвокатом Вишняковою І.О. до Ленінського районного суду м. Запоріжжя (т.1 а.с.1-15).
27 липня 2023 року Ленінським районним судом м. Запоржжя ухвалено рішення у даній справі, повний текст якого складений 04 серпня 2023 року (т.3 а.с.79-86).
01 серпня 2023 року адвокатом Вишняковою І.О. була подана заява про розподіл судових витрат з наданими до неї доказами, в якій просила стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 50000 грн (т.3 а.с.94-102).
Отже, з наданих до заяви про ухвалення додаткового рішення документів, вбачається, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції складають 50000 грн (25000 грн фактична сума витрат на надані адвокатом послуги та 25000 грн гонорар успіху).
Частиною 1статті 81 ЦПК Українитакож визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 246 ЦПК Українипередбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.
Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі № 178/1522/18.
Апеляційний суд, враховує, що визначення обсягу доказової бази, в тому числі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, є безпосереднім правом кожного учасника справи, а вирішення питання щодо належності, допустимості, достовірності та достатності таких доказів належить до компетенції суду під час розгляду заяви щодо розподілу судових витрат по суті.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний врахувати подані стороною докази та надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
З огляду на зазначене, дослідивши матеріали справи та зміст поданих заявником документів, заперечення представника відповідача ОСОБА_2 на заяву про ухваленя додаткового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що співмірність наданих адвокатом Вишняковою І.О. обсягу правової допомоги з їх вартістю (20 000 грн), враховуючи фактичний вид правової допомоги (складання та подання позовної заяви, збирання доказів, відповідної практики по даній категорії справи, обставини справи, складність, написання та подання відповідних клопотань, написання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях в суді першої інстанції), складність справи, затраченим часом на надання таких послуг, а тому фактичні витрати ОСОБА_1 на надання його представником адвокатом Вишняковою І.О. відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.
Проте, суд першої інстанції не врахував такого виду витрат на правничу допомогу як гонорар успіху, за який позивача у зв`язку з позитивним для нього розгляду справи визначив в сумі 25000 грн.
Незважаючи на те, що поняття «гонорар успіху» у законодавстві України відсутнє, Верховний Суд у низці своїх рішень, зокрема, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, визнав законним визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди адвоката вказуючи, що умова договору про сплату «гонорару успіху» цілком відповідає принципу свободи договору.
Проте, Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 12травня 2020року усправі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.
У пункті 2.2.1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги сторони визначили гонорар успіху адвоката у розмрі 25000 грн (т.3 а.с.98).
Отже, аналіз змісту договору про надання правової допомоги № б/н від 13 червня 2022 року та додатку № 1 до вказаного договору Замовлення № 1 на надання юридичних послуг від 13 червня 2023 року свідчить, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у додатку № 1 до договору Замовлення № 1 на надання юридичних послуг у вигляді фіксованої суми та гонорару успіху, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу на вищевикладене не звернув уваги та водночас не врахував, що позов ОСОБА_1 рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 ркоу задоволений в повному обсязі, яке в подальшому постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року залишено без змін, а тому наявні всі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 25000 грн, погодженого сторонами гонорару успіху як вид наданої правової допомоги адвокатом Вишняковою І.О. позивачу ОСОБА_1 у справі № 334/4387/22.
Отже, враховуючи ціну позову, пропорційність предмету спору, погодження розмірів гонорару, зокрема гонорару успіху (25000 грн), задоволення позову у повному обсязі, а також складність справи та виконані роботи, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу понесену ОСОБА_1 за перегляд додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційном порядку, колегія суддів зазначає наступне.
ОСОБА_1 , представник адвокат Вишнякова І.О. в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з трьох годин роботи адвоката із складання апеляційної скарги, до якої в якості доказів додано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001095, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 29 вересня 2015 року за № 12; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1141204 від 19 вересня 2023 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 13 червня 2023 року; договір про надання правничої допомоги від 13 червня 2023 року № б/н; акт № 2 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2023 року, складений 14 вересня 2023 року, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) складає 4 500 грн за складання та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року по справі № 334/4387/22 04 вересня 2021 року, кількість витраченого часу 3 год. з урахуванням ставки 1500 грн за год, сторони одна до одної претензій не мають; додаток № 3 до договору про надання правничої допомоги від 13 червня 2022 року Замовлення № 3 на надання юридичних послуг від 12 вересня 2023 року, за даним Замовленням адвокат надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо представництва інтересів останнього в Запорізькому апеляційному суді за апеляційною скаргою на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року у справі № 334/4387/22; довідка від 14 вересня 2023 року про отримання грошових коштів в сумі 4500 грн за надану правничу (правову допомогу) за вищевказаним договором та акту-прийому передачі № 2 виконаних робіт (т.4 а.с.228-244).
Отже, з наданих до апеляційної скарги на додаткове рішення суду документів, вбачається, що судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції складають 4500 грн (складання та подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції тривалістю 3 год з урахуванням ставки 1500 грн за год.).
Таким чином, відповідно до опису робіт, виконаних адвокатом та здійснених витрат, позивачкою доведено, що витрати на оплату послуг адвоката становлять 4 500 грн.
З врахуванням доведення вартості наданих сторонам послуг на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію розумності їхнього розміру, з конкретних обставин справи, фінансового стану сторін, та враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатами обсягу роботи, часу.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді даної справи в суді першої інстанції, стягнувши з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомоги в розмірі 45000, 00 грн ( 20000,00 грн фактична сума витрат за надані послуги + 25000, 00 грн гонорар успіху).
Керуючись ст. ст. 367,374,376,381-384,390 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни задовольнити частково.
Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Стягнути із Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 45000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Стягнути із Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь ОСОБА_1 3000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 27 жовтня 2023 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С.Кочеткова І.В.
