Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа: №638/4950/23 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1
Провадження: № 11-кп/818/1713/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора та самого обвинуваченого, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.10.2023 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рязань російської федерації, українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, , який не має на своєму утриманні неповнолітніх утриманців, ФОП, не військовозобов`язаного, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 22 грудня 2023 року, включно, без визначення застави.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить припинити катування обвинуваченого, шляхом скасування ухвали про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на безпідставність ухвали та неповне дослідження обставин щодо продовження запобіжного заходу. Як зазначає захисник, враховуючи як підставу продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд взяв до уваги невиконання ним зобов`язання у вигляді застави та залишив без дослідження довідку від 11.07.2022 командира ВЧ НОМЕР_1 -ІІ на адресу Шевченківської прокуратури, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_6 безпосередньо здійснює заходи з відсічі та стримуванні агресії рф. А тому, вважає, що це є більш як поважною причиною відсутності за місцем проживання. Вважає припущенням суду про наявність життєвого досвіду щодо порушення обвинуваченим КК України, засудження його у 1997 році до 10 років позбавлення волі, оскільки це не є ризиком, на думку захисника, оскільки з 1997 сплинуло 25 років і за цей час ОСОБА_6 злочинів не скоював. Вважає необґрунтованою підставою вважати ризик впливу не свідків з тих підстав, що обвинуваченому знайому їх місце проживання, оскільки сторони мають право знайомитись з матеріалами та робити з них виписки та права сторін в провадженні не можуть бути ризиками при обранні запобіжного заходу.
Крім того, захисник зауважує, що на обвинуваченого здійснюється тиск у вигляді катувань. Як зазначає захисник, з листа ГУ НП в Харківській області вбачається, що в СІЗО так звані «блатні» та «смотрящі» на замовлення третіх осіб вчиняють відносно ОСОБА_6 фізичне насильство та чинять психологічний тиск і моральне приниження. Метою цих дій, на думку захисника, є примушення ОСОБА_6 змінити свідчення в іншому кримінальному провадженні, що захисник вважає злочином проти правосуддя.
Крім того, зазначив, що його клопотання про медичне обстеження обвинуваченого поза межами СІЗО, суд не розглянув, а в другій ухвалі від 30.08.2023 вказав, що обстеження ОСОБА_6 необхідно в умовах СІЗО , на підставі пояснень обвинуваченого та його захисника. Також судом не долучено до матеріалів справи консультативний висновок спеціаліста лікаря ОСОБА_8 від 29.08.2023 відносно ОСОБА_6 , проте, суд визнав їх неналежними доказами до виходу в нарадчу кімнату, а третьою ухвалою суд направив клопотання на розгляд до Новобаварського ВП. Захисник вважає ненадання обвинуваченому медичної допомоги катуванням, а не розгляд його клопотання відмовою у здійсненні правосуддя. Захисник вважає, що єдиною метою утримування обвинуваченого під вартою, є його примушення шляхом катування до вчинення злочину проти правосуддя, на замовлення третіх осіб.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Захисник обвинуваченого підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
В судове засідання суду апеляційної інстанції обвинувачений та прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги, не з`явилися. Обвинувачений заяви на участь у справі не подавав. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи ні від кого не надходило.
Враховуючи вищевикладене,керуючись положеннями ч.4ст.422-1КПК України,колегія суддіввважає заможливе здійснюватирозгляд даноїсправи безучасті обвинуваченогота прокурора, оскільки розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника на підтримку апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , посилаючись на те, що він обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу є можливий вплив на потерпілого, якого хоча і допитано, проте може виникнути потреба додаткового допиту потерпілого, свідків, вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також переховування від суду.
Прокурор вважав, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,5 ч.1ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також впливати на потерпілого та свідків. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможуть забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно даного обвинуваченого, суд врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а саме те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Суд вважав, що обвинувачений може переховуватись від суду, чинити перепони встановленню істини під час судового слідства, а також, знаходячись на свободі може продовжувати свою злочинну діяльність, що свідчить і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. При цьому суд зазначив, що відомостей про стан здоров`я, які унеможливлюють прибування обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства, суду не надано.
Суд також врахував вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, наявність чи відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.
Під час розгляду клопотання судом вивчена можливість щодо не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1., п.3, п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються, не виконання зобов`язань стосовно обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави за вказаним кримінальним провадженням, життєвий досвід щодо порушення вимог КК України та засудження у 1997 році за ст. 93 КК України до 10 років позбавлення волі, наявність відомостей щодо місця знаходження потерпілого та свідків, з метою тиску на них, суд не вбачав можливим обрати інші запобіжні заходи обвинуваченому ОСОБА_6 ніж тримання під вартою.
При цьому суд зазначив, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчим суддями Дзержинського районного суду м. Харкова як при обранні запобіжного заходу, так і при продовженні строків тримання під вартою обвинуваченому під час проведення досудового розслідування, а також апеляційною інстанцією при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_6 на ухвали суду щодо обрання та продовження запобіжного заходу тримання під вартою під час судового розгляду, не змінились, суд дійшов висновку, що на теперішній час достатніх підстав для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.
Заставу, як альтернативу запобіжному заходу тримання під вартою, судом не застосована, з огляду на те, що правопорушення вчинено з насильством.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження щодо ОСОБА_6 обраного запобіжногозаходу з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, а також беручи до уваги минуле не виконання ним зобов`язань стосовно обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави за вказаним кримінальним провадженням, а також відомості щодо минулого порушення ним вимог КК України та засудження у 1997 році за ст. 93 КК України до 10 років позбавлення волі, є ймовірність ризику того, що обвинувачений може переховуватись від слідства та суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 протиправних дій, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення.
Крім того, не виключений ризик незаконного впливу на потерпілого, хоча він і допитаний судом, проте вірогідність його повторного допиту не виключена.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду, що обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, беручи до уваги відомості щодо особи обвинуваченого і характер його протиправних дій, з урахуванням обґрунтованості обвинувачення, яка підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються обвинуваченому, а саме того, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також життя особи.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого з приводу неможливості перебування обвинуваченого під вартою, повинні бути підтвердженні відповідними висновками. Відсутність вищевказаного висновку судово-медичних експертів позбавляє суд апеляційної інстанції процесуальної можливості враховувати зазначені доводи, без їх підтвердження певними висновками експертів, як підстави для скасування або зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об`єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 10 2023 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.4 ст.189 КК України ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 22 12 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3
