КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2023 року
справа № 756/3891/21
провадження № 22-ц/824/10260/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Верланова С.М. Кулікової С.В.,
при секретарі: Дьоміній К.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Майбоженко А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна про розірвання договору довічного утримання, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С., про розірвання договору довічного утримання.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивач є людиною похилого віку, вона за своїм фізичним станом потребувала стороннього догляду та допомоги, тому прийняла рішення укласти договір довічного утримання (догляду).
01 квітня 2010 року позивачем було укладено договір довічного утримання (догляду) із ОСОБА_3 , відповідно до умов якого позивач передала у власність, а набувач ОСОБА_3 отримала частину квартири та зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору.
03 листопада 2011 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 набув статусу набувача квартири за договором.
Сторони домовилися, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), у тому числі для забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, мало бути в сумі 500 грн на місяць, що мали надаватися позивачу шляхом банківського, поштового переказу або готівкою під розписку.
Вказав, що крім зазначеної суми відповідач зобов`язаний був щомісячно сплачувати комунальні послуги до 10 числа за 1/2 частину квартири. Відповідач мав право передавати гроші за комунальні послуги позивачу. До одноразового грошового утримання, яке було визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 51 000 грн та які позивачка одержала повністю від відповідача перед підписанням договору від 01 квітня 2010 року, було додано 3 000 гривень за домовленістю сторін.
Аналогічний договір про довічне утримання від 01 квітня 2010 року було укладено також між власником іншої 1/2 частки квартири - чоловіком позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що посвідчений державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстрований в реєстрі за №3-985.
03 листопада 2011 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_5 набув статусу набувача.
Позивач посилалася на те, що, не зважаючи на взяті на себе зобов`язання за договором, ОСОБА_2 грубо їх порушував, ігнорував позивача, ухилявся від піклування, що призвело до виникнення неприязних стосунків між ними. Від відповідача систематично не надходило грошове утримання, зокрема в серпні 2019 року, травні, липні та жовтні 2020 року позивач надав меншу суму, ніж передбачено договором, деякі місяці відповідач взагалі не сплачував кошти. Також відповідач вчасно не сплачував комунальні послуги, які передбачені договором, крім того не сплачував індексацію.
Зауважував, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням погасити заборгованість, однак відповідач продовжував систематично порушувати умови договору, що призвело до того, що позивач втратила можливість на нормальне існування.
ОСОБА_1 просила:
розірвати договір довічного утримання, укладений 01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстрований в реєстрі за номером №3-988;
розірвати договір про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року, що був укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим номером №3-3848.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про розірвання договору про заміну набувача у договорі довічного утримання змінено, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції взяв до уваги неналежні докази сплати щомісячного грошового забезпечення, оскільки з наданих відповідачем частини квитанцій, неможливо встановити осіб на користь якої перераховувались кошти, так і осіб які такі платежі здійснювали.
Вказує, що докази, надані відповідачем, викладені іноземною мовою та не містять належним чином засвідченого перекладу на українську мову, а тому також є неналежними доказами.
Звертає увагу на те, що жодна зі сторін не заявляла клопотання про витребування інформації з Комунального концерну «Центр комунального сервісу» щодо заборгованості, проте, судом першої інстанції витребувано даний доказ, який було покладено в основу прийнятого рішення.
Крім того, апелянт вказує на грубе порушення умов договору довічного утримання щодо оплати житлово-комунальних послуг, внаслідок чого позивач та її чоловік ОСОБА_4 були позбавлені права на отримання монетизації субсидій, що підтверджується виписками з АТ «Ощадбанк».
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги наступні доводи та докази, надані позивачем, а саме: відповідачем не підтверджено належними доказами оплату щомісячного грошового забезпечення; через несплату відповідачем послуг домофону, його було відключено, що завдало шкоди позивачу; через несплату відповідачем послуг телефонного зв`язку та інтернету, надання даних послуг було припинено до моменту самостійної їх оплати позивачем; відповідачем не індексується сума щомісячного грошового забезпечення, чим порушено пункт 8 спірного договору довічного утримання.
Скасовуючи постанову апеляційного в частині відмови про розірвання договору довічного утримання та передаючи справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив із того, що апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про те, що ОСОБА_2 не сплачував телекомунікаційні послуги у результаті чого їх було відключено, а також доводам позивача про те, що ОСОБА_2 не сплачував за домофон; не звернув уваги на те, що у пункті 7 договору довічного утримання (догляду) від 01 квітня 2010 року сторони обумовили утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну. Апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача щодо невиконання набувачем обов`язків по догляду; не встановив складові сплачених ОСОБА_2 сум, а також не врахував передбачений договором обов`язок набувача сплачувати індексацію.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
В судовому засіданні ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстрований в реєстрі №3-988.
У договорі довічного утримання (догляду) від 01 квітня 2010 року сторони передбачили, що:
позивач передала у власність, а набувач ОСОБА_3 отримала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_3 зобов`язалась забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору (пункт 1);
утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 400 грн на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно. Крім того, набувач зобов`язаний щомісячно виплачувати кошти на оплату комунальних послуг до 10 числа за 1/2 частину квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата за обслуговування домофона, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата за послуги Інтернет у розмірі до 60 (шістдесят) грн. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів (пункту 7);
грошове утримання буде виплачуватись, починаючи з моменту укладання цього договору щомісячно до 10 числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому за адресою: АДРЕСА_2 або на вказаний розрахунковий рахунок: № НОМЕР_1 , код ЗКПО № 21601519, особистий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 320229, відкритий у філії Оболонського відділення № 8142 ОБУ м. Києва, отримувач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ). Сума грошового утримання підлягає індексації в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 8);
одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 51 000 грн, які відчужувач отримала повністю від набувача при підписанні цього договору (пункту 9);
визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та достатнього життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору (пункт 10).
03 листопада 2011 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та. ОСОБА_2 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, посвідчений Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 01 квітня 2010 року за реєстровим номером №3-984.
Згідно умов даного договору сторони домовились внести зміни та доповнення до Договору довічного утримання, відповідно до яких ОСОБА_1 передала у власність, а набувач ОСОБА_2 набув 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та взамін чого відповідач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
Тобто первісний набувач передав свої права та обов'язки набувача за вказаним договором довічного утримання новому набувачу, а новий набувач прийняв права та обов'язки.
У договорі про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року сторони обумовили:
ОСОБА_2 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п`ятсот) грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми, набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги до 10 числа за 1/2 частину квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата домофону та оплата за послуги Інтернет в розмірі до 100 (ста) грн. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів. Якщо на момент укладання цього Договору відчужувач не користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись, він зобов`язаний протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду. Відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового забезпечення, передбаченого цим уговором, згідно обумовлених сум (пункт 7);
до одноразового грошового утримання, яке було визначене сторонами за спільною згодою у розмірі 51 000 грн та які відчужувач одержала повністю від набувача перед підписанням цього Договору від 01 квітня 2010 року за реєстровим № 3-984, додано 3 000 грн за домовленістю сторін (пункт 9).
Аналогічний договір про довічне утримання від 01 квітня 2010 року було укладено між власником іншої частки квартири - чоловіком позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і посвідчено державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. за № 3-985.
03 листопада 2011 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_5 набув статусу набувача.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та визнано за ОСОБА_8 право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.
При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачував кошти на її утримання, а також кошти за надання житлово-комунальних послуг, передбачені договором від 03 листопада 2011 року.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (стаття 751 ЦК України).
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Так, звертаючись до суду із позовом позивач вказувала про те, що ОСОБА_2 не сплачував телекомунікаційні послуги та за домофон у результаті чого їх було відключено.
Пунктом 7 договору довічного утримання від 01 квітня 2010 року встановлено обов`язок набувача сплачувати комунальні послуги, до яких зокрема належать абонентська плата за телефон, оплата за обслуговування домофона.
Аналогічні умови містить договір від 03 листопада 2011 року про зміну набувача в договорі довічного утримання та внесення змін і доповнення до нього.
З листа ТОВ «Домофон Цифрал Сервіс Система» від 11.01.2021 року вбачається, що остання оплата надійшла 29.01.2020 року в розмірі 100 грн. Переговорний пристрій було відключено 18.12.2020. Станом на 4 квартал 2020 року до сплати 151,40 грн.
Відповідно до відповіді АТ «Укртелеком», наданій ОСОБА_9 , від 30.12.2020 року у зв`язку із несвоєчасною, не в повному обсязі оплатою рахунків за телекомунікаційні послуги на особовому рахунку абонента, утворилась заборгованість. Її наявність відображається щомісяця у рахунках за телекомунікаційні послуги. До того ж, про необхідність оплати заборгованості абонента попереджалось у рахунках за телекомунікаційні послуги, надсилались попередження про блокування послуг через заборгованість, проводилось автоматичне інформування, індивідуальна продзвонка. Враховуючи вище викладене з 10.12.2020 року до 21.12.2020 було блоковано телефон. Після надходження оплати в повному обсязі відновлено роботу телефону.
Отже, через невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов`язків зі сплати комунальних послуг позивачу було припинено надання послуг зв`язку та домофону.
Крім того, пунктом 7 договору довічного утримання сторони обумовили утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну.
Позивач при звернення до суду вказував на ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 не виконував обов`язків по догляду.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій. (Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі № 645/3284/91).
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Так, пунктом 7 договору довічного утримання (догляду) від 01 квітня 2010 року сторони обумовили утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну.
Колегія суддів бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, та, укладаючи договір довічного утримання, розраховувала на сторонню допомогу та піклування.
Водночас, позивач вказує, що відповідач не бере участі у її житті, не відвідував її, не цікавився станом здоров`я.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляла ОСОБА_2 про незадовільний стан здоров`я, проведену операцію (а.с.187 т. 1).
В матеріалах справи також наявні електронні повідомлення предметом яких є виключно сплата комунальних послуг та заборгованість по них (ст.55-56 т. 1). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що набувач за договором довічного утримання навідував ОСОБА_1 , забезпечував її доглядом та цікавився здоров`ям, що свідчить про неналежне виконання умов договору.
Крім того, п. 8 договору передбачено, що сума грошового утримання підлягає індексації в порядку встановленому чинним законодавством. Договір про заміну набувача в договорі про довічного утримання укладено 03.11.2011 року, відтак обов`язок проводити індексацію у ОСОБА_10 виник з грудня 2011 року.
Позивачем надано розрахунок індексації, з якого можна дійти висновку, що сума індексації за період з грудня 2011 року по березень 2021 року становить 31972,00 грн.
З матеріалів справи не вбачається що відповідач відповідно до вимог Закону проіндексував та сплатив грошове забезпечення виходячи з умов договору.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що набувачем ОСОБА_2 не було належним чином виконано умови договору довічного утримання, що відповідно до ст. 755 ЦК України є підставою для його розірвання.
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання скасувати, постановити в цій частині нове рішення, наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині вимоги розірвати договір довічного утримання (догляду) від 01.04.2010 р. ,укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїсою Семенівною та зареєстрований в реєстрі за № 3-988, обов`язки набувача по якому прийняв на себе ОСОБА_2 згідно договору про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03.11.2011 року, що був укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїсою Семенівною та зареєстрований в реєстрі за № 3-3848.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач
Судді
