Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 р.Справа № 480/805/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, м. Суми, повний текст складено 03.02.22 по справі № 480/805/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання перевірки незаконною, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просив:
- визнати незаконною документальну позапланову невиїзну податкову перевірку, проведену ГУ ДПС у Сумській області щодо ОСОБА_1 з 27.11.2019 по 03.12.2019 на підставі наказу № 341 від 24.10.2019;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 13.01.2020 за № 0000633303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 655 237 гривень 36 коп, з них 524 189,89 грн - за податковими зобов`язаннями та 131 047, 47 грн - за штрафними та фінансовими санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 13.01.2020 за № 0000643303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 170 гривень за штрафними та фінансовими санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 13.01.2020 за № 0000653303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 54 603 гривень 11 коп, з них 43 682, 49 грн - за податковими зобов`язаннями та 10 920,62 грн - за штрафними та фінансовими санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 13.01.2020 за № 0000663303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 510 гривень за платежем адміністративні, штрафні та інші санкції;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Сумській області № 5374-10 від 26.05.2020 на загальну суму 780340,15 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок про те, що при вирішенні питання про прощення боргу не відбулась зміна валюти зобов`язання, а курсову різницю, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), безпідставно віднесено до доходів платника податку, та вказано, що фактично неотриманий позивачем дохід підлягає оподаткуванню. Просить урахувати, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги посилання позивача про порушення прав при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
18 грудня 2023 року ГУ ДПС у Сумській області направило на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (відеоконференції поза межами приміщення суду).
Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
З огляду на порушення строків подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання ГУ ДПС у Сумській області задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.12.2019 Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань достовірності повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів та платежів за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, про що складений акт № 306/18-28-33-03/2344011338/241 від 10.12.2019.
За висновками, викладеними в акті № 306/18-28-33-03/2344011338/241 від 10.12.2019, документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :
1. п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 17б, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік;
2. п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, не відображення у складі загального місячного (річного): оподаткованого доходу суму додаткового блага, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб в період, що перевірявся, на суму 524189,89 грн, військового збору у сумі 43682,49 грн;
3. п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, неналежне ведення книги обліку доходів та витрат.
За наслідками перевірки 13.01.2020 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с. 40, 41, 42, 89):
- № 0000633303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 655 237 гривень 36 коп, з них 524 189,89 грн - за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного деларування та 131 047, 47 грн - за штрафними та фінансовими санкціями;
- № 0000643303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 170,00 гривень за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування;
- № 0000653303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 54 603 гривень 11 коп, з них 43 682,49 грн - за платежем військовий збір та 10 920,62 грн - за штрафними та фінансовими санкціями;
- № 0000663303, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання 510,00 гривень за платежем адміністративні, штрафні та інші санкції.
26.05.2020 відповідачем сформована податкова вимога № 5374-10 на загальну суму заборгованості 780340,15 грн (а.с. 35, зворот).
Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на ту обставину, що контролюючий орган неправомірно провів документальну позапланову невиїзну перевірку, що нівелює її наслідки, позивач звернувся з позовом до суду у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах факт порушення права позивача у сфері публічних правовідносин не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, а тому дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога ГУ ДПС у Сумській області відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є правомірними та не підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та виходить з такого.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України (далі також ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом
Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави для висновку про те, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином основна сума кредиту (боргу), прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
За приписами п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Судом установлено, що 27 квітня 2018 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/9809/74/71518 від 20 березня 2007 року. За умовами договору про припинення зобов`язань сторони погодили, що сума неповернутого кредиту становить 111024,05 доларів США, що складає еквівалент 2748564,53 грн за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору. Сторони домовилися, що з 27 квітня 2018 року боргові зобов`язання за Кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним (п. 2 Договору).
Зі змісту п. 5 договору про припинення зобов`язань вбачається, що позичальник повідомлений про те, що сума прощеного основного боргу буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено). Також позичальнику повідомлено про обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення його у річній податковій декларації (а.с. 72).
Розмір прощеної заборгованості і, відповідно, розмір доходу позивача склав 2912166,05 грн (а.с. 80). Проте позивачем у встановлений строк податкова декларація не подана, податки не сплачені.
За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також застосування фінансових санкцій за неподання подання платником податків податкової декларації, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 13.01.2020 за № 0000633303, № 0000653303, № 0000643303.
Разом з цим, на думку суду, не заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність у нього додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу з огляду на положення п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Так, у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники-фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України від 09 квітня 2015 року за № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань».
Відповідно до наведеної норми не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.
Тобто курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01 січня 2014 року, та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 19 липня 2019 року у справі № 826/4240/18, від 14 листопада 2019 року у справі № 520/10880/18.
Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/4857/19.
Так, як вже встановлено судом у цій справі, 27 квітня 2018 року між позивачем, ОСОБА_1 , та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладений договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/9809/74/71518 від 20 березня 2007 року. Однак, ні за цією угодою, ні за будь-якою іншою, сторонами договору валюта зобов`язання за кредитним договором № 014/9809/74/71518 від 20 березня 2007 року не змінювалася, тобто протягом всього часу дії кредитного договору валютою зобов`язання був визначений долар США.
Отже у справі, яка розглядається, відсутні відповідні умови, за яких підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, а саме зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 листопада 2020 року у справі № 826/7313/17, у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17, у постанові Верховного Суду від 14.07.2023 у справі № 160/19333/21.
Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки з огляду на неправлення контролюючим органом платнику податків документів в межах такої перевірки, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За визначенням підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до п.п. 78.1.2. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначені у ст.79 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 79.1, 79.2 наведеної норми документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пунктів 42.1., 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Тобто обов`язок щодо належного направлення запиту вважається виконаним контролюючим органом за умови підтвердження направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення безвідносно до його отримання платником податку.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 від 24.10.2019 року, № 341 та повідомлення від 24.10.2019 за № 53, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснювалася згідно з пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у зв`язку з невідображенням позивачем суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Копія наказу про перевірку та повідомлення про її проведення (а.с. 76, 79) надсилалися податковим органом за адресою платника: АДРЕСА_1 , та повернуті з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с. 111).
Крім того, позивачу в такому ж порядку надсилався і запит, який передував проведенню перевірки, про надання пояснень та документального підтвердження щодо отриманих доходів протягом 2018 року та інформації стосовно їх декларування, і акт перевірки, і податкова вимога, проте листи повернуто до податкового органу з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 77, 78, 81, 82).
У позовній заяві, як і в апеляційній скарзі, позивачем не заперечується, що його податковою адресою є: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, колегія судів погоджується з рішеннями податкового органу про застосування до позивача штрафу відповідно до підпункту 121.1 ст.121 Податкового Кодексу за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000663303 від 13.01.2020.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про протиправність перевірки через її проведення у приміщенні Роменського управління ГУ ДПС у Сумській області в м. Ромни в той час, як місцем розташування контролюючого орану у повідомленні зазначена адреса: АДРЕСА_2 .
Так, Головне управління ДПС у Сумській області є територіальним органом Державної податкової служби України, структурним підрозділом якого є Роменське управління, відтак проведення перевірки в приміщенні контролюючого органу, розташованого в м. Ромни, не суперечить приписам Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не впливає на результати перевірки, а також не порушує права позивача на подання витребуваних контролюючим органом документів за будь-якою адресою податкового органу, чи то за адресою: АДРЕСА_2 , чи то за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже посилання позивача на те, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що нібито обумовлює її протиправність, є необґрунтованим.
Колегія суддів зазначає, що в силу спеціального правила ст. ст. 42 і 45 Податкового кодексу України платник податків вважається обізнаним з усіма письмовими документами платника податків у разі направлення таких документів на податкову адресу платника поштовим відправленням із повідомленням про вручення.
У спірних правовідносинах контролюючим органом дотримана ця вимога закону, у той час як платник податків без достатніх поза розумним сумнівом пояснень та без існування вагомих причин не забезпечив створення умов для власної обізнаності із перебігом подій у зносинах із контролюючим органом, хоча не міг не усвідомлювати об`єктивної потреби у цьому.
Колегія суддів наголошує, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за податковою адресою. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги Головного управління ДПС у Сумській області, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога ГУ ДПС у Сумській області відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є правомірними та не підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень позивача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 по справі № 480/805/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 21.12.2023 року
