СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/13986/17
пр. № 2/759/217/23
29 листопада 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив витребувати на свою користь у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з їх незаконного володіння земельну ділянку загальною площею 0,1 га місцезнаходження якої АДРЕСА_1 , скасувати рішення та записи державних реєстраторів (в тому числі приватних нотаріусів) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна під реєстраційним номером №1199160980386 з моменту відкриття відповідного розділу, а саме: рішення про державну реєстрацію №34322932 (індексний номер рішення) прийнятого 17.03.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г., відповідно до якого було відкрито розділ щодо об`єкта нерухомого майна №1199160980386 та зареєстровано право власності за ним (номер запису №19499099); рішення про державну реєстрацію №34432888 (індексний номер рішення) прийнятого 24.03.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н.Г., відповідно до якого зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку від нього до ОСОБА_4 (номер запису №19613874); рішення про державну реєстрацію №34957672 (індексний номер рішення) прийнятого 26.04.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К.С., відповідно до якого зареєстровано перехід права власності на земельну ділянку від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (номер запису №20162308); рішення про державну реєстрацію №36231780 (індексний номер рішення), прийняте 20.07.2017 року приватним нотаріусом Київською міською нотаріального округу Футуймой В.Б., відповідно до якою зареєстровано припинення права власності на оскаржувану земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:170:0022), внаслідок її знищення через об`єднання з іншою земельною ділянкою (кадастровий номер 8000000000:75:170:0023), та визначення для неї в державному реєстрі нової адреси - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з новим кадастровим номером 8000000000:75:170:0070 під новим реєстраційним номером нерухомого майна (в державному реєстрі нерухомого майна) - 1305622980000.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 584/3418 йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га на АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі цього рішення, 15 серпня 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, якій присвоєний кадастровий номер 8000000000:75:170:0022.
23 березня 2017 року на підставі довіреності, посвідченої 13 березня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. за реєстровим № 282, він в особі представника ОСОБА_3 , продав, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:170:0022, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н. Г. за реєстровим № 320 (рішення про державну реєстрацію від 24 березня 2017 року № 34322932).
26 квітня 2017 року ОСОБА_4 відчужила цю ж земельну ділянку ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К. С. за реєстровим № 381 (рішення про державну реєстрацію № 34432888).
Цього ж дня, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого тим же нотаріусом Анісімовим К. С. за реєстровим № 382, набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 8000000000:75:170:0023), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто набула право власності на суміжну зі спірною земельну ділянку. На підставі заяви ОСОБА_2 вказані земельні ділянки об`єднані в одну, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:170:0070.
20 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фуйтума В. Б. прийнято рішення № 36231780 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровий номер 8000000000:75:170:0070, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Вважає, що спірна ділянка вибула з його володіння поза його волею, внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб, які підробили довіреність від його імені та продали земельну ділянку іншим особам без його відома.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2017 року визначено головуючого суддю Сенька М.Ф. (т. 1 а.с. 68).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 25.09.2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13.12.2017 року (т. 1 а.с. 121-123), відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 72).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 21.05.2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 161).
30.10.2018 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказував, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:170:0070 за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та був власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:170:0022 за адресою: АДРЕСА_1 , яку набув на законних підставах, на підставі договору купівлі-продажу земельно ділянки, вказані договори, а також інші підстави набуття зазначеної земельної ділянки ніким не оскаржувались та не були визнані незаконними.
Позивач міг би мати право витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:170:0022, проте така земельна ділянка на момент подання позову не існує, а відсутній об`єкт права, щодо якого він міг би пред`явити віндикаційний позов. Оскільки об`єкт права перестав існувати, то й права, що нерозривно пов`язані з таким об`єктом перестають існувати, не можна повернути те, що більше не існує. Незаконність підстав набуття спірного майна має бути доведеною, проте матеріали справи не містять доказів доведення незаконності підстав набуття спірного майна, а позивачем питання визнання незаконності таких підстав не ставиться. Вимоги позивача 2 та 3 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мали бути заявлені до відповідного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства. Обставини щодо яких подано висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 27.10.2017 року не входять до предмету доказування, оскільки позивачем не ставиться питання про визнання відповідних правочинів недійсними. Крім того, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання письмового дозволу слідчого або прокурора щодо розголошення відомостей, що містяться у висновку експертів, отже вказаний висновок було отримано всупереч порядку, встановленому законом (т.1 а.с.176-180).
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 08.11.2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 рокуу задоволенні позову відмовлено (т. 1 а.с. 204-205).
Постановою Верховного суду від 13.11.2019 року рішення Святошинського районного суду м.Києва від 08.11.2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 85-94).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 року визначено суддю Марко Я.Р. (т. 2 а.с. 96).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 19.12.2019 року прийнято до розгляду справу та призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 97).
На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м.Києва Морозовської О.А. від 06.04.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл справи (т. 2 а.с. 140).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 року визначено суддю Войтенко Ю.В. (т. 2 а.с. 141).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 15.04.2020 року прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 150).
Розпорядженням керівника апарату Святошинського районного суду м.Києва Морозовської О.А. від 02.05.2022 року призначено повторний автоматизований розподіл справи (т. 2 а.с. 213).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 року визначено суддю Твердохліб Ю.О. (т. 2 а.с. 214-215).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 04.05.2022 року прийнято до свого провадження та розпочато підготовче провадження у справі (т. 2 а.с. 216-217).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 20.03.2023 року залучено до участі у справі співвідповідачів, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву (т. 3 а.с. 28-29).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 11.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 3 а.с. 43-44).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 не з`явились, направили до суду заяву, у якій просили розглядати справу без їх участі, позов підтримали в повному обсязі (т. 3 а.с. 81).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З урахуванням ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, оскільки учасники справи не з`явились, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 584/3418 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 15 серпня 2008 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:170:0022.
Згідно з довіреністю від 13 березня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. 13 березня 2017 року за реєстровим № 282, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися (продати за ціну і на умовах на власний розсуд, здати в оренду (найм), позичку, обміняти тощо) земельну ділянку, площею 0,1 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 8000000000:75:170:0022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Миргородською Н. Г. за реєстровим № 320 (рішення про державну реєстрацію від 24 березня 2017 року № 34322932), ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. 13 березня 2017 року за реєстровим № 282, продав, а ОСОБА_4 придбала земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:170:0022, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
26 квітня 2017 року згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К. С. за реєстровим № 381 (рішення про державну реєстрацію № 34432888), ОСОБА_4 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2
26 квітня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анісімовим К. С. за реєстровим № 382, набула право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:75:170:0023, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто набула право власності на земельну ділянку суміжну із спірною земельною ділянкою.
На задоволення заяви ОСОБА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:170:0022 та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:170:0023 об`єднані в одну та об`єднаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:170:0070.
20 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Футуйма В. Б. прийнято рішення № 36231780 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, площею 0,2 га, кадастровий номер 8000000000:75:170:0070, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до висновку експертів, за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 жовтня 2017 року № 17011/17012/17-32/17013/17-33, призначеної старшим слідчим слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22012110000000031, підпис від імені ОСОБА_1 у довіреності від 13 березня 2017 року, виконаний рукописним способом за допомогою пишучого пристрою - ручки, яка споряджена пастою синьо-фіолетового кольору без попередньої підготовки і технічних засобів. Рукописний запис «(ОСОБА_1)», який міститься у рядку «ПІДПИС:» на зворотній стороні аркуша довіреності від 13 березня 2017 року, зареєстрованої у реєстрі за № 282 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В., - виконаний не ОСОБА_1 , a іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 , який міститься у рядку «ПІДПИС:» на зворотній стороні, аркуша довіреності від 13 березня 2017 року, зареєстрованої у реєстрі за № 282 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В. - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .
Зазначений висновок експерта підготовлений у рамках іншого судового провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням цивільного, господарського, адміністративного процесуального закону.
Висновок експерта наданий стороною, підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Процесуальний закон не містить застережень, що висновок експерта, зроблений на підставі ухвали суду про призначення експертизи, може бути використаний лише у тій справі, в якій він зроблений і не може використовуватись у інших судових справах, якщо він має відношення до предмету доказування.
Виходячи з предмета позову в цій справі обставиною, яка підлягає доказуванню в цій справі та зазначається позивачем як підстава позовних вимог, це питання належності підпису певним особам.
Для встановлення зазначеної обставини необхідні спеціальні знання.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частина 2статті 102 ЦПК).
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду (ч. 3 ст. 102 ЦПК України).
Крім зазначених вище вимог до висновку експерта, в статті 102 ЦПК України встановлені також наступні вимоги: зазначення коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав та що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
У Постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16 зазначено, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
У Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 373/275/18 встановлено, що висновок судової комплексної оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 24 лютого 2017 року № 07/43/16-17, хоч і проведений в іншій справі але є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування в цій справі.
Аналогічний висновок зроблено у Постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, відповідно до якого: колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Отже судом встановлено, що ОСОБА_1 не підписував довіреність від 13 березня 2017 року, зареєстровану у реєстрі за № 282 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриловою О. В.
Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої на момент подання позову воно фактично знаходиться у незаконному володінні. При цьому об`єктом віндикаційного позову можуть бути лише індивідуально-визначені речі, тобто індивідуально визначене майно або ж майно, яке хоча і наділене родовими ознаками, проте якимось чином індивідуалізоване.
За змістом статті 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки є незамінною.
Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилася, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 ЦК України.
Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.
Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкту нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.
Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав для витребування у відповідача земельної ділянки, судам належить керуватись тим, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат. Межі земельної ділянки фіксуються у землевпорядній документації (кадастровому плані земельної ділянки) та виносяться на місцевість (у натуру) на підставі технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки із оформленням акта винесення меж земельної ділянки в натуру. Місце розташування земельної ділянки фіксується прив`язкою її меж і крайніх точок до мережі координат (геодезичної мережі). Таким чином, земельна ділянка - це індивідуально визначена річ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Враховуючи викладене, з огляду положення пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування земельної ділянки, що належала ОСОБА_1 у добросовісного набувача - ОСОБА_2 .
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що судам необхідно визначитися з порядком витребовування тієї частини земельної ділянки, яка належала ОСОБА_1 та знаходитиметься територіально і конфігурально в тих межах, де вона перебувала до її об`єднання з іншою земельною ділянкою, оскільки фактично земельна ділянка, належна ОСОБА_1 , фізично не змінена, змінений лише кадастровий номер у результаті об`єднання цієї земельної ділянки з іншою.
Спірна земельна ділянка функціонує у натурально-речовій та вартісній формі. Фізичні характеристики об`єкта нерухомості включають зокрема місце розташування, форму, розміри, тобто визначають конкретні показники залежно від об`єкта нерухомості. Сукупність цих характеристик визначає індивідуальні ознаки об`єкта нерухомості, тобто ці ознаки характеризують та відрізняють різні об`єкти нерухомості, що дає змогу їх ідентифікувати.
За частинами першою-четвертою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до статті 791 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
Згідно Закону України «Про земельний кадастр», зокрема ч. 4 ст.9 зазначеного Закону, кадастрові номери земельних ділянок присвоює Державний кадастровий реєстратор і скасовує відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про земельний кадастр» у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Судом встановлено, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:170:0022, яка належала ОСОБА_1 на праві власності, та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:170:0023, яка належить ОСОБА_2 об`єднані в одну, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:170:0070.
Враховуючи наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки, а також те, що спірна земельна ділянка вже перебуває у власності іншої особи, складається з кількох земельних ділянок, які мають об`єднаний кадастровий номер, то кадастровий номер 8000000000:75:170:0022 підлягає скасуванню, а об`єднані земельні ділянки кадастрові номери 8000000000:75:170:0022 та 8000000000:75:170:0023 підлягають роз`єднанню.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка йому належала (кадастровий номер 8000000000:75:170:0022) фізично не зміненана час розгляду справи, а саме її місце розташування, форма та розміри, відсутні докази обстеження земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що позбавляє суд змоги її ідентифікувати, а також відсутні відомості чи вільна спірна земельна ділянка від забудов. З клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи позивач не звертався.
Суд вважає, що витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 без з`ясування вищевказаних обставин порушить принцип пропорційності втручання у її право власності.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи зазначене, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що спірна земельні ділянка вільна від забудов та її межі, місце розташування, форма та розміри не змінені, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Києва, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .
Відповідач: ОСОБА_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_8 .
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2023 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб
